Рішення № 74787683, 20.06.2018, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/539/18

Провадження № 2/181/183/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Юр'єва О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Варюхи Ю.С.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: територіальна громада Новопавлівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку набувальної давності, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: територіальна громада Новопавлівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, 28 березня 2006 року, згідно письмової розписки, він уклав договір купівлі-продажу житлового будинку з ОСОБА_2 Ціна угоди склала 3000,00 гривень, які він в повному обсязі сплатив відповідачу, чим виконав всі істотні умови договору. На даний момент місце перебування ОСОБА_2 йому не відоме, належним чином оформити документи на нерухому майно без нього не видається за можливе, що змушує його робити це в судовому порядку. З часу придбання будинку він проживає у ньому та рахує себе законним його власником. Весь час з моменту реєстрації у будинку, тобто більше 10 років, він проживає у вказаному житловому будинку, займається домашнім господарством, тобто добросовісно і безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить у ньому поточний та капітальний ремонт. На даний житловий будинок є технічний паспорт з індивідуальними характеристиками будівлі.

Позивач просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1

У судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позову наполягає.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Також відповідач не скористався правом на відзив та не надав до суду відзив на позовну заяву.

В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, відповідно до

ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, стосовно вирішення справи покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.ии

Суд, перевіривши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фактичним власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 92,1 кв.м., із них 51,5 кв.м., піцдсобна 40,6 кв.м., а також земельної ділянки площею 0,59 га, що підтверджується копіями свідоцтва про право осаобистої власності на домоволодіння від 01.10.1990 року виданим начальником бюро технічної інвентаризації, копією виписки з рішення виконкому Новопавлівської сільської ради про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки, копією державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 25.09.1997 року, копією акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність від 25.09.1997 року.

Згідно письмової розписки 28 березня 2006 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 гривень та у свою чергу продав останньому будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передав йому документи на будинок та земельну ділянку, в присутності свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4

У судовому засіданні встановлено, що на даний момент місце перебування ОСОБА_2 не відоме, тому оформити документи на нерухоме майно у встановленому законом порядку, без нього не має можливості.

Згідно довідки №1062 виданої 11 травня 2018 року виконкомом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, відповідно до розпорядження сільського голови від 28.01.2016 року №7-Р « Про перейменування вулиць та провулків розташованих на території Новопавлівської сільської ради» зі змінами від 05 лютого 2016 року на виконання ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», та керуючись ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» перейменували АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1

Відповідно довідки №1051 виданої 11 травня 2018 року виконкомом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 з сім'єю фактично проживає з 2006 року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Згідно по господарської книги №19 ст.178 на 2006-2010 роки.

Згідно інвентаризації житлового фонду в АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою №1139 виданою 25.05.2018 року виконкомом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_1, більше 10 років, в наступному складі сім'ї: дружина ОСОБА_5, син дружини ОСОБА_6, син ОСОБА_7, дочка ОСОБА_8, дочка ОСОБА_9, дочка ОСОБА_10, що підтверджується довідками № 1138 та №1140 виданими 25.05.2018 року виконкомом Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

У судовому засіданні також було встановлено, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, було виготовлено технічний паспорт з індивідуальними характеристиками будівлі станом на 30.03.2018 року. Інвентаризаційна справа №1945, реєстровий №2-185.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності (ч.ч.1,2 ст.328 ЦК України) набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.317, 391 ЦК України, власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, в розумінні вказаної статті ЦК України, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, тривалості та безтитульності володіння.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; безперервним визнається володіння, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

У відповідності до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Крім того, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 5 від 07.02.2014 року можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Пунктом 9 ППВССУ № 5 встановлено, що за змістом ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно( набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

Як вбачається з Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Для набуття права власності на таке майно володілець має звернутися у суд із заявою про визнання за ним права власності, що виникло внаслідок спливу набувальної давності. В разі винесення судового рішення, яким така заява задоволена, та набранням таким рішенням законної сили і є підставою для виникнення права власності на таке майно. Слід зазначити, що право власності на нерухоме майно виникає саме з моменту державної реєстрації.

Так, згідно із ст. 344 ч.4 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства та правових позицій вищих судів, фактів, викладених в позовній заяві, досліджених доказів, вбачається, та у судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 28 березня 2006 року по теперішній час відкрито володіє та користується житловим будинком, за адресою: АДРЕСА_1, а отже тривало, більше 10 років, добросовісно, відкрито та безперервно користується будинком з господарськими спорудами, то суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 42, 81, 259, 263-265, 268, 280, 289 ЦПК України, ст. ст. 3, 328, 344, 392 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП невідомий), третя особа: територіальна громада Новопавлівської сільської ради (місцезнаходження: вул. Карпінського, 19, с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровської області, Код ЄДРПОУ 04340230) про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку набувальної давності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку набувальної давності на житловий будинок та господарські будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 92,1 кв.м., із них 51,5 кв.м., підсобна 40,6 кв.м., які позначені в технічному паспорті від 30 березня 2018 року літера «А» - житловий будинок 64,5 кв.м., літера «а1» - прибудова 53,4 кв.м., літера «а2» - прибудова 9,1 кв.м., літера «Б» - літня кухня 22,5 кв.м., літера «Б» - сарай 22,5 кв.м., літера «Г» - гараж 26,8 кв.м., літера «П» - погріб 9,9 кв.м., літера «Т» - туалет, літера «Л» - літній душ, літера «К» - колодязь та №1-2-огорожа.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. Ю. Юр’єв