Рішення № 74787059, 15.06.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/204/18

2/0203/485/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до ордеру №37 серії КН, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «ДТРЗ» №15 від 21.02.2008 року, вселився до квартири АДРЕСА_1. В подальшому йому на підставі розпорядження від 27.04.2010 року №П1089 ВАТ «ДТРЗ» було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру. 28.09.2017 року відповідачем його було повідомлено про неможливість видачі копії свідоцтва про право власності на квартиру, в зв'язку із ліквідацією приватизаційного органу та відсутності документів на підприємстві, а також, що відповідно до даних бухгалтерії та житлово-експлуатаційного відділу квартира є відомчою. Відповідно до листа КП «ДМБТІ» від 05.05.2017 року №5711 повідомлено, що в матеріалах інвентарної справи міститься копія свідоцтва про право власності на квартиру. Реєстрація права власності на квартиру згідно свідоцтва не проводилась. За вказаних обставин, посилаючись на те, що він правомірно володіє квартирою, але через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності та неможливість його відновлення та проведення державної реєстрації права власності, він позбавлений можливості вільно користуватись та розпоряджатись квартирою, позивач відповідно до ст.ст.16,392 ЦК України просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача під час розгляду справи в суді в своїх пояснення та письмовому відзиві та запереченнях позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надані позивачем копії ордеру на вселення в квартиру та свідоцтва про право власності не відповідають дійсності та є підробленими, оскільки вказані документи відповідачем не видавались позивачу. Останньому видавався ордер №37 серії КИ від 22.02.2008 року на право зайняття житлової площі розміром 20 кв.м в гуртожитку по АДРЕСА_1. Оригінал цього ордеру знаходиться в ЖКО ПрАТ «ДТРЗ» Копія ордеру, представлена позивачем суду, не відповідає оригіналу ордеру та відповідачем не видавалась. З наданої позивачем копії свідоцтва про право власності на житло вбачається, що останнє підписане начальником ЖКО Пузиренко Т.І., яка не була керівником органу приватизації. По друге такі документи повинні завірятись гербовою печаткою підприємства, а не печаткою «для документів». Крім того, відповідно до листа КП «ДМБТІ» в матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про самочинне переобладнання та самовільне будівництво в квартирі АДРЕСА_1. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачем були отримані необхідні дозвільні документи на проведення реконструкції квартири.

В призначене на 15.06.2018 року судове засідання представник відповідача Бурчак П.І. не з'явився, надавши заяву, в якій просив відкласти розгляд справи в зв'язку із зайнятістю в іншому суді. Разом з тим, суд враховує, що при оголошенні в судовому засіданні 15.05.2018 року перерви до 10-00 г. 15.06.2018 року, вказані дата та час визначались судом з урахуванням думки сторін, у т.ч. присутнього представника відповідача, який не повідомляв про неможливість його явки. Надана представником відповідача до заяви копія ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська винесена 18.05.2018 року, тобто пізніше судового засідання у розглядаємій цивільній справі. При цьому, з ухвали від 18.05.2018 року вбачається, що у справі, яка розглядається Амур-Нижньодніпровський районним судом м.Дніпропетровська інтереси відповідача крім представника Бурчак П.І. представляла також інша особа.

За вказаних вище обставин, суд не визнає поважними причини неявки представника відповідача в судове засідання та за наявності заслуховування раніше пояснень останнього, надання письмову відзиву на позов, вважає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи, викладені в обґрунтування заперечень представником відповідача в своїх поясненнях та відзиві на позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.16 ЦК України, пунктом 1 якої передбачено такий спосіб, як визнання права.

Частиною 1 ст.182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону (ч.3 ст.8 Закону).

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства) (ч.4 ст.8 Закону).

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст.5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (ч.5 ст.8 Закону).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (ч.11 ст.8 Закону).

Відповідно до п.18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за №109/17404, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись до суду з позовом на підставі ст.392 ЦК України позивач посилався на те, що у встановленому законом порядку (на підставі ордеру) вселився в спірну квартиру АДРЕСА_1 та в подальшому йому на підставі розпорядження від 27.04.2010 року №П1089 ВАТ «ДТРЗ» йому було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», але через відсутність оригіналу вказаного свідоцтва він на теперішній час не може підтвердити своє право власності на квартиру.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем заперечувався факт прийняття рішення про передачу квартири у власність позивача в порядку приватизації та видачу свідоцтва, копія якого представлена позивачем, з посиланням на те, що остання скріплена печаткою «для документів», а не гербовою печаткою підприємства та підписана начальником ЖКО Пузиренко Т.І., яка не була керівником органу приватизації та не мала права підпису від імені керівника органу приватизації в свідоцтві.

З копії свідоцтва про право власності на житло від 27.04.2010 року дійсно вбачається, що останнє скріплено печаткою «для документів» та від імені керівника органу приватизації особою, яка згідно представлено довідки займала у відповідача посаду начальника житлово-комунального підприємства.

Крім того, суд враховує, що позивачем в обґрунтування пред'явленого позову та заявлених вимог не наведено будь-яких відомостей та доказів, які б свідчили про обставини приватизації ним квартири, зокрема подачі ним відповідної заяви до органу приватизації, довідок щодо невикористання житлових чеків, паспорту з відміткою щодо використання права на приватизацію; обставин, за яких було втрачено оригінал свідоцтва.

На підтвердження вселення до квартири у передбаченому законом порядку позивачем надано копію ордеру серії КИ №37, виданого 21.02.2088 року на право зайняття останнім квартири АДРЕСА_1, площею 36,5 кв.м.

Оригіналу вказаного ордеру позивачем не представлено.

В той час, як представник відповідача під час розгляду справи зазначив, що вказаний ордер позивачу не видавався та має ознаки підробки, оскільки на підприємстві наявний оригінал ордеру серії КИ №37 від 21.02.2008 року згідно якого позивачу було вділено в користування квартиру АДРЕСА_1, площею 20 кв.м.

З довідки КП «ДМБТІ» від 05.05.2017 року вбачається, що за даними матеріалів інвентаризаційної справи містяться відомості прос самочинне переобладнання в квартирі АДРЕСА_1, поз.3-5 - площею 36,5 кв.м та самочинне будівництво поз.1,2 - площею 7,1 кв.м та 3,1 кв.м.

Доказів щодо проведення реконструкції та будівництва в квартирі за наявності відповідних дозвільних документів та їх узаконення, позивачем суду не представлено.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування правових передумов для набуття ним права власності на квартиру у визначений законом спосіб.

В зв'язку з цим, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по справі слід покласти на останнього.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.16,182,328,345,392 ЦК України, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,211,223, 258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 червня 2018 року.

Суддя С.Ю. Казак