Рішення № 74786386, 20.06.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

рішення

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2018 року м. Торецьк Провадження №2/225/78/2018

Єдиний унікальний номер 225/5348/17

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

представника позивача - Нікішаєва О.М.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому ставить питання про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 45146,91 грн. та судових витрат в сумі 1600 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н від 24.12.2012 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, однак не виконав зобов'язання, тому станом на 31.08.2017 року має заборгованість в сумі 45146,91 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 3081,74 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 35990,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3448,40 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (відсоткова складова) в розмірі 2126,04 грн. Оскільки добровільно відповідач не погашає заборгованість, позивач просить стягнути її у судовому порядку, також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не прибув.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що позивач звернувся з даним позовом зі спливом строку позовної давності, а тому просив застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 п.9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що 24.12.2012 року ОСОБА_3 стала клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна». Відповідно до тарифів якої відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Згідно цього ж Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 року ОСОБА_3 складена та підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно з інформацією викладеної у вказаній Анкеті-Заяві ОСОБА_3, підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31.08.2017 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором становить 45146,91 грн., яка складається з: 3081,74 грн. - заборгованість за кредитом, 35990,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3448,40 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2126,04 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач та його представник свого розрахунку заборгованості не навели.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, у випадку наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов'язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає на підставі ст. 1048 ЦК України, та вимога кредитора про повернення процентів за користування кредитними коштами виникає щомісячно до повного погашення тіла кредиту та зараховується до суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо заявлених вимог представником відповідача про застосування строку позовної давності, судом встановлено наступне.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

Позивач вправі пред'явити свої вимоги, пов'язані з порушенням зобов'язання, протягом строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини 1 статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За кредитним договором відповідач зобов'язався щомісяця погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом. З зазначеного слідує, що перебіг позовної давності починається з наступного дня після дня внесення щомісячного платежу, передбаченого кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Під час розгляду справи встановлено, що основною карткою за Кредитним договором б/н від 24.12.2012 року є картка «Універсальна», яка була надана відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Під час судового розгляду представник відповідача підтвердив, що відповідач отримав вказану кредитну картку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд встановив, що умови кредитного договору передбачають виконання зобов'язання у вигляді періодичних (щомісячних) платежів.

З виписки по рахунку слідує, що ОСОБА_3 періодично сплачувала в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором кошти, при цьому востаннє це було 29.11.2014 року. Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 13.10.2017 року, тобто в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим підстав для застосування приписів статті 267 ЦК України не має.

Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач несвоєчасно сплачувала суми кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитом.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім цього, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата комісії банку, пені, штрафу.

Суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.12.2012 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 встановив, що станом на 31.08.2017 року відповідач має заборгованість в сумі 45146,91 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 3081,74 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 35990,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3448,40 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (відсоткова складова) в розмірі 2126,04 грн.

Окрім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%, з 01 вересня 2014 року Банк збільшив процентну ставку до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року встановив її у розмірі 43,20%.

Однак, представником позивача не надано жодних доказів повідомлення відповідача про збільшення процентної ставки в порядку, передбаченому ст. 1056-1 ЦК України, тобто письмово, не пізніш як за календарних 15 днів до дати, з якої застосовуватиметься ставка. У кредитному договорі не встановлено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Крім того, представником позивача не надано і відповідного рішення банку про збільшення процентної ставки, яке могло свідчити про обґрунтованість причин, які спонукали до такого збільшення.

Отже, підстави для нарахування їй з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), а з 01 квітня 2015 року - 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Таким чином, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для з'ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд заборгованість по тілу кредиту, що становить 3081,74 грн., перемножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов'язання з 30 листопада 2014 року по 31 серпня 2017 року.

Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 2542,43 грн. (3081,74 х 30% : 360) х 990 дні прострочки.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31 серпня 2017 року у розмірі 2542,43 грн.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належить м.Торецьк (колишня назва Дзержинськ).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 23 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Торецьк (колишня назва Дзержинськ).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу, яка проживає у м. Торецьку (колишня назва Дзержинськ) пеня, комісія та штрафи нараховані після 14.04.2014 року і таким чином є підстави для застосування вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Проведене позивачем нарахування пені, комісії та штрафів у загальному порядку є неправомірним, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Отже, заборгованість, яка виникла внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання повинна бути стягнена з відповідача.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про зміну розміру заборгованості, пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 90,10 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89, 141, 263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 3081 (три тисячі вісімдесят один ) грн. 74 коп., заборгованість по процентам у сумі 2542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 43 коп.

В іншій частині позову про стягнення штрафу у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина), штрафу у розмірі 2126,04 грн. (процентна складова) та заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3448,40 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 90 (дев'яносто ) грн. 10 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 червня 2018 року.

Суддя: