Ухвала суду № 74786382, 20.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№201/4946/17

провадження 2/201/355/2018

УХВАЛА

20 червня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Фонду державного майна України до ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю КП “Комфорт”, третя особа ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення витрат, –

ВСТАНОВИВ:

Фонд держмайна України 05 квітня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ТОВ КП “Комфорт” про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення витрат; позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання, розглядаються клопотання, справа по суті не слухається, виносилися ухвали.

В судовому засіданні, в тому числі, стало питання про відвід судді Антонюка О.А. через те, що суддя не може брати участі в розгляді цієї справи в зв’язку з сумнівами в його об’єктивності та неупередженості (цей суддя раніше декілька років тому розглядав цивільні справи і кримінальне провадження стосовно сторін (відповідача) і предмета спору, були незаконні і скасовані рішення та ухвали і це зараз може впливати на об’єктивність головуючого), по аналогічній справі вже було заявлено самовідвід (частково ті ж сторони, предмет спору та інш.), що може унеможливлювати слухання справи цим суддею. Опосередковано на це вказує третя особа.

Вислухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Раніше винесені рішення та ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська під головуванням судді Антонюка О.А. мали місце при вирішенні конкретних цивільних справ (і цієї справи) в відповідності до норм ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Ухвали суду під головуванням судді Антонюка О.А. у цій цивільній справі були законні (прийняття до провадження, розгляд клопотань та інш.), ту ж саму справу суддя не розглядав і не розглядає, це не новий розгляд справи після скасування попереднього рішення під головуванням іншого судді, це не розгляд справи після скасування ухвали про закриття провадження в справі під головуванням цього судді, справа по суті не вирішена.

Посилання заявника фактично на п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України нічим не підтверджені і не обґрунтовані.

Розподіл судових справ та матеріалів за вказаними вище критеріями регулюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішеннями Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 та зборами суддів відповідного суду.

Дії судді при прийнятті даної конкретної справи до провадження та призначенні її до розгляду справи відповідають вимогам цивільно-процесуального закону, об’єктивних даних про сумніви в об’єктивності та неупередженості судді не надано, ухвала судді про прийняття позову до провадження не оскаржена і набрала законної сили, нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, законних підстав (передбачених ст. 33, 36, 37 ЦПК України) для задоволення відводу немає. Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід.

Згідно ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Враховуючи, що цим суддею дійсно ухвалювалося судове рішення по іншій цивільній справі пов'язаної з цією справою, заявлявся самовідвід в іншій справі, а також розглядалися клопотання по кримінальному провадженню, вважаю за необхідне і за доцільне з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості в очах суспільства та з інших підстав, заявити самовідвід по справі щоб виключити будь-які сумніви щодо безсторонності судді при розгляді справи.

Частиною першою статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 33, 36, 37, 40, 41, 258, 260, 261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

По цивільній справі за позовом Фонду державного майна України до ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю КП “Комфорт”, третя особа ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення витрат – заявити самовідвід.

Передати цивільну справу за позовом Фонду державного майна України до ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю КП “Комфорт”, третя особа ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення витрат – до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя –