Постанова № 74784449, 13.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1532/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

13 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_1.,

представника відповідача: Охрімовського Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2016 року позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області форми "Ф" № 134961-13 від 08 вересня 2016 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Зокрема, відповідач посилається на те, що автомобіль позивача, згідно з підпунктом 267.2 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі є платником вказаного податку. Також зазначив, що приймаючи 08 вересня 2016 року податкове повідомлення-рішення №134961-13 відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказала, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є власником TOYOTA Land Cruiser 200, ДНЗ НОМЕР_1, 2013 року випуску.

08 вересня 2016 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 134961-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 ПК України.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 134961-13 від 08 вересня 2016 року не відповідає положенням податкового законодавства України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і маючи об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Проте 24 грудня 2015 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким внесено зміни до пункту 267.2.1 статті 267 ПК України та змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.

З 01 січня 2016 року об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2.1 статті 267 ПК України стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно з статтею 7 ПК України обов'язковими елементами податків є: платники податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Одним з основних принципів податкового законодавства, що закріплені у статті 4 ПК України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Фактично цей спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Колегія суддів звертає увагу, що один з елементів транспортного податку - об'єкт податку на 2016 рік змінено за 7 днів до початку нового бюджетного року, а не за шість місяців, як того вимагає законодавство.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 лютого 2018 року по справі № 826/16171/16, від 04 квітня 2018 року по справі № 804/3812/17, від 11 квітня 2018 року по справі № 826/12939/16 вказав на те, що порушення принципу стабільності податкового законодавства України тягне за собою протиправність визначеного податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік.

У даному випадку вказаний принцип також порушено.

Як зазначалось вище, у 2016 році об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 2 Методики (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Згідно з пунктом 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 14 Методики Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Відповідачем не надано доказів того, що Мінекономрозвитку надано інформацію стосовно автомобіля саме позивача, в якому б була розраховано вартість з урахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

На виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року Мінекономрозвитку листом від 07 червня 2018 року повідомило, що через відсутність інформації про об'єм циліндрів двигуна та пробігу автомобіля позивача надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості.

Крім того, як слідує з цього ж листа, в інформації що надавалась Мінекономрозвитку до ДФС України у лютому 2016 року, автомобіль позивача не входив до переліку автомобілів середньоринкова вартість яких перевищувала 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року.

Лише 06 липня 2016 року на виконання доручень Кабінету Міністрів України Мінекономрозвитку надано уточнюючу інформацію, згідно якої автомобіль позивача міститься як в переліку автомобілів вартість яких перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, так і в переліку автомобілів вартість яких визначити неможливо.

Колегія суддів не приймає до уваги розрахунок вартості автомобіля позивача, проведений відповідачам, оскільки він ґрунтується на припущеннях щодо пробігу автомобіля. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями самостійно здійснювати такий розрахунок, адже законодавством такі повноваження покладені на Мінекономрозвитку.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13 березня 2018 року по справі № 826/19300/16, від 28 березня 2018 року по справі № 803/1598/16 та ін.

Крім того, відповідно до інформації Мінекономрозвитку, що надана на виконання ухвали суду від 16 травня 2018 року до переліку автомобілів, вартість яких станом 2016 рік може перевищувати 750 розмірів мінімальної заробітної плати віднесено автомобіль Lexus RX350, з об'ємом циліндрів двигуна 4500 куб. см. У той же час, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача (т. 1, а.с. 37) об'єм циліндрів двигуна складає 4461 куб. см., що є меншим ніж зазначено в інформації Мінекономрозвитку.

Законодавством не передбачено можливість заокруглення об'єму циліндрів двигуна у бік збільшення, що впливає на визначення бази оподаткування платника податків.

Крім того, відповідно до пункту 267.6.2 податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, воно прийнято 08 вересня 2016 року, тобто з порушенням визначеної законодавством процедури.

Встановлені колегією суддів порушення щодо застосування транспортного податку до позивача та процедури прийняття оскаржуваного рішення, свідчать про його не обґрунтованість, а тому й протиправність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року № 134961-13.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 червня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.