Постанова № 74784261, 12.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач своїм рішенням протиправно застосовано до нього штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного податку, оскільки рішення прийнято відносно нього як фізичної особи, а відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач як фізична особа не є платником єдиного внеску. Також ОСОБА_2 вказує, що оскаржуване рішення підписано в.о. заступника начальника - начальника Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_5, який, на його переконання, не наділений повноваженнями виносити та підписувати такі рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

10 травня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Згідно з рішенням Головного управління ДФС у Вінницькій області №0012465002 від 06.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача за період з 21.01.2013 по 17.05.2016 застосовано штрафну санкцію у розмірі 10%, що складає 1543,27 грн., та за період з 10.02.32015 по 19.10.2017 застосовано штрафну санкцію у розмірі 20%, що складає 1506,33 грн.. За увесь період прострочки сплати податкового боргу позивачу нараховано пеню у розмірі 0,1% суми боргу за кожний день, що складає 9969,84 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду для його скасування.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець за основним видом діяльності роздрібна торгівля на ринку, тому відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI являється платником єдиного внеску.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Перелік платників єдиного внеску наведений у статті 4 Закону №2464-VI відповідно до частини першої якої платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності га господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-нравовового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиною державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

-фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

-дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

-дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

-підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб;

-військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов’язок і військову службу”;

- патронатних вихователів, батьків-вихователі в дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

- осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпусті у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

- осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях. Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

- осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічною віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

- одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичною закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річною віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;

- інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно- правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі її, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

Заходи впливу та стягнення передбачені ст.25 Закону №2464-VI відповідно до частини першої якої рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо протиправності винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, оскільки воно прийнято відносно нього як фізичної особи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача №0012465002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 грудня 2017 року, стягнення передбачені частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-У1 застосовані до позивача саме як до фізичної особи.

В той же час, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2, як фізична особа не є платником єдиного внеску згідно переліку платників єдиного внеску наведеної о у частині першій статті 4 Закону №2464-У1 (не є фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно; не є фізичною особи, які використовує працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); не є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особою, яка провадить релігійну (місіонерську) дiяльнicть, іншу подібну діяльність та отримує дохід від цієї діяльності; не є особою, яка бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що частина перша ст. 25 Закону №2464-VI не поширюється на позивача, та не може бути застосована до нього, як фізичну особу, у зв'язку з чим на переконання колегії суддів позивач (фізична особа) не зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оцінюючи доводи апелянта стосовно того, що податкове повідомлення рішення підписане особою, яка не має права підпису, колегія суддів враховує наступні обставини.

Так, судом встановлено, що оскаржуване рішення ГУ ДФС у Вінницькій області №0012465002 від 06.12.2017 року підписано в.о. заступника начальника - начальником Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_5.

Відповідно до п.10 Положення про Головне управління ДФС у Вінницькій області, ГУ ДФС очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Головою ДФС у порядку, визначеному законодавством. Начальник ГУ ДФС має заступників, у тому числі двох перших, один з яких координує діяльність підрозділів податкової міліції, які призначаються та звільняються з посади Головою ДФС у визначеному порядку.

Повноваження начальника ГУ ДФС визначені п.11 Положення, серед яких не передбачені повноваження щодо прийняття рішення про застосування штрафних санкцій га нарахування нені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Разом з тим, Положення не передбачає, що до повноважень заступників начальника ГУ ДФС відноситься прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідач, як на підтвердження повноважень ОСОБА_5 надав наказ ГУ ДФС у Вінницькій області №346-о від 30.10.2017 року "Про покладення обов'язків", згідно якого на першого заступника начальника Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області покладено виконання обов'язків заступника начальника - начальника Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області.

Однак, в судовому засіданні було досліджено копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видану Державним реєстратором ОСОБА_6 від 22.06,2016 року відносно юридичної особи - Головного управління ДФС у Вінницькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 39402165, згідно якої особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори є керівник: ОСОБА_7.

Колегія суддів зауважує, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості, що в.о. заступника начальника - начальник Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - Головного управління ДФС у Вінницькій області.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення відповідача №0012465002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 грудня 2017 року підписане особою, (в.о. застунника начальника - начальником Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області ГА. ОСОБА_5) яка не має відповідних повноважень на підставі Положення діяти від імені відповідача.

Крім того, суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, зазначив, що з інтегрованої картки платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 встановлено, що станом на 31.12.2012 року за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9215, 86 грн., яка була передана до Податкового органу із Пенсійного фонду України в вересні 2013 року, у зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують у творення вищезазначеної недоїмки та за який період вона утворилася.

В той же час, як вбачається з копії інтегрованої картки платника - ФОП ОСОБА_2 яку відповідач подав до суду першої інстанції, та на яку посилається суд першої інстанції в ній відсутня будь-яка інформація про суму недоїмки переданої Пенсійним фондом України та періодів за які вона утворилася.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують нарахування ЄСВ за відповідні періоди починаючи з 01.10.2013 року по 31.12.2016 року та сплати відповідних сум, при цьому відповідач не зазначає дати сплати цих сум.

Тобто, відповідачем фактично прийнято рішення №0012465002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 грудня 2017 року без відповідних документів, які б підтверджували у творення недоїмки та відомостей за який період вона утворилася.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені під час апеляційного перегляду обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено тієї обставини, що оскаржуване рішення прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку стосовно наявності підстав для скасування рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0012465002 від 06 грудня 2017 року, як такого, що прийнятий протиправно.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно дослідив обставини справи, без встановлення всіх обставин справи, а також не наведено доказів, які б підтверджували що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 грудня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області за підписом в.о. голови заступника начальника - начальника Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_5 про застосування до ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1543,27 грн. за період з 22.01.2013 року до 17.05.2016 року; штрафу в розмірі 1506,33 грн. за період з 10.02.2015 року до 19.10.2017 року та нарахування пені у розмірі 9969,84 грн. Всього на суму 13019,44 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9