Постанова № 74784162, 19.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5150/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді - Гуцала М.І.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, суддя Заічко О.В., (повний текст складено 24.04.18) по справі № 820/5150/17

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з вимогами про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №34594639 від 10.10.2017 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2966640,69 грн. та постанови старшого державного виконавця Московського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 ВП № 54988430 від 26.10.2017 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 2966640,69 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. Вказує на помилковість застосування норм Закону України «Про виконавчепровадження» від 24.04.1999 № 606-ХІV при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідач, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає про наявність підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки позивачем не було надано підтвердження виконання судового рішення. Звертає увагу на ту обставину, що оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору є законною, оскільки була прийнята у відповідності до діючої на той час нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 - VIII. Просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_2 ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у відзиві на апеляційну скарга вказує на обгрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення та відповідність його висновків нормам ЗУ «Про виконавче провадження». Вважає, що у справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані під час слухання та наявні в матеріалах справи докази, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26.09.2012 надійшла заява від ПАТ "ВТБ Банк" з проханням прийняти до виконання виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/3257/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 29666406 грн.90 коп. за рахунок реалізації заставного майна (автомобілів) та відкрити виконавче провадження про накладення арешту на майно, зазначене у виконавчому документі (а.с. 52-53).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.10.2012 було відкрито виконавче провадження №34594639 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2604/3257/2012 та надано боржникові строк для самостійного виконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) зазначеної постанови та повідомлено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору (а.с.60-61).

В рамках ВП №34594639 державним виконавцем були вчинені дії, передбачене ЗУ "Про виконавче провадження" № 606-XIV ( який був чинний на момент їх вчинення) - накладено арешт на майно - автомобілі, на які звернуто стягнення та заборону відчуження, оголошено такі у розшук, проведено дії з виявлення адреси реєстрації боржника, проте, автотранспорті засоби боржника у результаті їх розшуку виявлені не були, а тому, беручи до уваги сплив строку, визначеного п.7 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" № 1404-VIII ( який набрав чинності 05.10.2016), було винесено постанову від 10.10.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу та постанову від 10.10.2017 про стягнення виконавчого збору з підстав невиконання рішення суду у добровільному порядку у визначений державним виконавцем строк.

Вказана постанова про стягнення виконавчого збору від 10.10.2017 у ВП №34594639 була направлена на виконання до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

ОСОБА_2 ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області 26.10.2017 було відкрито виконавче провадження № 54988430 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 10.10.2017 року у ВП №34594639 (а.с. 28).

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що на час, коли вищезазначені виконавчі дії з стягнення спірних сум судового збору було розпочато, діяв Закон України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 02.06.2016 №1404 - VIII (далі - Закон №1404 ), оскільки 05.10.2016 Закон України "Про виконавче провадження" в попередній редакції від 21.04.1999 №606 - ХІV (далі - Закон №606) втратив свою чинність.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зважаючи на застосоване розмежування правового регулювання спірних правовідносин у залежності від того, коли були розпочата "виконавча дія", а не "виконавче провадження", суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при винесені оскаржених постанов відповідачі мали керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ, який набрав чинності після 05.10.2016.

В свою чергу, суд першої інстанцій відмовляючи у задоволенні адміністративного позову вказав, що застосуванню підлягають положення статті 28 Закону №606, за якими виконавчий збір може бути стягнуто у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, який підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Колегія суддів, констатуючи помилковість застосування судом першої інстанції вказаної норми закону, виходить з того, що стягнення виконавчого збору є виконавчою дією, яка відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ, здійснюється у відповідності до положень нової редакції закону, під час дії якого вона була розпочата.

Законом №1404, а саме статтею 27, встановлений новий порядок та підстави стягнення виконавчого збору, відповідно до якого виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

В той же час в ході судового розгляду не було встановлено, а відповідачем не підтверджено здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, в т.ч. у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що частина перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем.

Разом з тим, частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону в таких випадках не можуть застосовуватися.

Зокрема, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В даному випадку суд першої інстанції не врахував, що повернення виконавчого документу відбулось відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв'язку з чим наслідники, які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, не настають.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 по справі №8/39 та від 30.05.2018 по справі №808/3791/16.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову стосовно скасування постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідно до положень закону, який підлягав застосуванню на момент винесення постанови Законом № 1404 не передбачено.

Неправомірність винесення постанови про стягнення виконавчого збору зумовлює наявність підстав для скасування оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення такого виконавчого збору, як похідної позовної вимоги.

Зважаючи на неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції, згідно вимог ч. 1 ст. 315, ст. 317 КАС України, скасовує оскаржене рішення суду та ухвалює нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог.

У зв'язку зі скасуванням рішення та задоволенні адміністративного позову, відповідно до приписів ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат.

Розрахунок понесених позивачем витрат здійснюється у відповідності до наявних в матеріалах справи квитанцій про сплату судового збору, згідно яких позивачем при подачі адміністративного позову та апеляційної скарги було сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру у загальному розмірі 21215 грн. та вимогу немайнового характеру в розмірі 1600 грн. (квитанції № 20467958-1 від 02.11.2017 (т.3, а.с. 3), № 20599681-1 від 14.11.2017 (т.3,а.с. 20), № 0.0.903607924.1 від 27.11.2017 (т.3, а.с.103) №4 від 14.05.2018 та № 2 від 06.06.2018 .(т.4, а.с.104, 122)). Враховуючи правила розподілу судових витрат, викладені у ст. 139 КАС України, на користь позивача на відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції в розмірі 21215 грн. за вимогу майнового характеру та з ОСОБА_2 ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області в розмірі 1600 грн. за вимогу немайнового характеру.

Керуючись ст. 243, 250, 287, 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 820/5150/17 скасувати.

Прийняти нове судове рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанов, у повному обсязі заявлених вимог.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №34594639 від 10.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 2 966 640 грн. 69 коп. виконавчого збору.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 ВП №54988430 від 26.10.2017 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 2 966 640 грн. 69 коп. виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 61121, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 21215 грн 00 коп..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: 61001, м. Харків, пл. Захисників, 7/8, код ЄДРПОУ 34952461) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 61121, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1600 грн 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 19.06.2018.