Постанова № 74784114, 19.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/469/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, суддя А.О. Чеснокова, (повний текст складено 20.03.18) по справі № 816/469/18

за позовом ОСОБА_1 Єрінеєвича

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Єрінеєвич звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у якому просив суд визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії; зобов'язати відповідача провести розрахунок, нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2010 № 2а-3597/10 за період з 09.11.2009 по 31.10.2011.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з даним рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а постанова винесена у зв’язку з неправильним встановленням обставин по справі. Вказує, що нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати». Посилаючись на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики викладені в листі від 26.02.2010 №2001/0/14-10/039 нарахування компенсації на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду, зазначеним Порядком не передбачено.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області (а.с. 32).

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2010 по справі № 2а-3597/10/1609 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 75% щомісячної додаткової пенсії від мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням приписів статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 та провести відповідні виплати (а.с. 27-28).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2011, вищевказану постанову скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням приписів статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 по 04.11.2009. Прийнято ухвалу про відмову ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до суду з позовом. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання проведення перерахунку пенсії з 22.05.2008 по 04.11.2009 – залишено без розгляду. В іншій частині постанову Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2010 по справі № 2а-3597/10/1609 залишено без змін (а.с. 29-30).

На виконання вищевказаних судових рішень 17.10.2011 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 09.11.2009 по 31.10.2011. Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку сума доплати пенсії позивача за названий період складає 9476,42 грн. (а.с. 25).

27.11.2017 вищевказана сума пенсії зарахована на рахунок позивача в ПАТ "Державний ощадний банк України", що не заперечується сторонами та підтверджується копією сторінки 5 ощадної книжки ОСОБА_1 (а.с. 26).

15.01.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період з 09.11.2009 по 31.10.2011 згідно судового рішення (а.с. 24).

Відповідач листом від 16.01.2018 № 49/А-03 заява позивача залишена без задоволення з мотивів відсутності законних підстав для застосування механізму нарахування компенсації на суми, що виплачуються за минулий час на підставі рішення суду.

Здійснюючи апеляційний перегляд оскарженого судового рішення, яким визнано зазначене рішення відповідача протиправним та скасовано, колегія суддів виходить з того, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - ОСОБА_2 № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Відповідно до 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Положеннями вказаного порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку №159).

Згідно з пунктами 5 - 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 18 листопада 2014 року (справа № 21-518а14): «Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення». Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у постанові від 20.02.2018 по справі 336/4675/17.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано висновки практики Європейського суду з прав людини, висловлених, зокрема, у рішенні «Федоренко проти України» (№25921/02) від 01.06.2006, в яких Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до практики Суду, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, вимоги задоволення яких позивач може обґрунтувати наявністю «виправданих очікувань» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Тобто, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, а також сформулював позицію щодо розуміння права вимоги як такого, що може вважатися «активом»: воно має бути законодавчо обґрунтованим, тобто має існувати чинна норма закону щодо виплат, в тому числі і пенсійних. На момент дії цієї норми право вимоги є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 Єрінеєвич, мав законне і обґрунтоване очікування на нарахування і виплату компенсації за втрату частини доходу у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2010 №2а-3597/10 за період з 09.11.2009 по 31.10.2011, а тому бездіяльністю вказаного відповідача було порушено його право на вільне володіння майном, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод.

Посилання скаржника на лист-роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України № 2001/0/14-10/039 від 26.02.2010, є безпідставним, оскільки вказаний лист носить лише рекомендаційний та інформативний характер та його не можна вважати нормативно - правовим актом, на підставі якого проводиться нарахування компенсації згідно Закону на суми пенсії, виплаченої за рішенням суду.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідності до наведених норм законодавства відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 816/469/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повний текст постанови складено 19.06.2018.