Постанова № 74784106, 14.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2396/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Зеленського В.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. (суддя Костенко Г.В., повний текст складено 26.02.2018 р., м. Харків) по справі №816/2396/17 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області; третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України (надалі – відповідач-1), Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області (надалі – відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про:

- визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці Державної фіскальної служби України №UA806020/2017/000044/1 від 22.11.2017 про коригування митної вартості автомобіля BMW 320D кузов №BWA3Y31040D644628 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA806020/2017/00349 від 22.11.2017;

- зобов'язання Полтавську митницю Державної фіскальної служби України прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 101188,93 грн за ввіз автомобіля BMW 320D кузов №BWA3Y31040D644628 і подати його для виконання до Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018р. було задоволено частково позов ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA806020/2017/000044/1 від 22 листопада 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації №UA806020/2017/00349 від 22 листопада 2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної фіскальної служби України (вул. А. Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 (вул. Першотравнева, 4, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701; РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується.

Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області просить розглядати справу за їх відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 21.11.2017 фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 в інтересах позивача до органу доходів і зборів подано МД №UA806020/2017/213932 (а.с.61) з метою розмитнення ввезеного автомобіля марки BMW; модель 320D; бувшого у використанні; 2014 року виготовлення; номер кузова: WBA3Y31040D644628; обладнаний двигуном внутрішнього згорання з запаленням від стиснення (дизель) №N47D20C75908800 з робочим об'ємом циліндрів 1995 см3 ; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія 5; автомобіль пошкоджено в ДТП внаслідок чого не може переміщуватись своїм ходом, наявні недоліки (пошкодження) відповідно акту митного огляду та висновку судового експерта автотоварознавця (а.с.16-18).

До митної декларації було додано: рахунок – фактуру (іновойс) №13 від 15.11.2017; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 205010/2017/114975 від 18.11.2017; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 455909273 від 28.02.2014; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 17/5342/5853 від 21.11.2017; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №158 від 21.11.2017; договір про надання послуг митного брокера № 925/17 від 16.11.2017; інші некласифіковані документи: довідку органу сертифікації №81 від 20.11.2017, платіжні доручення, що підтверджують сплату митних та інших платежів №0.0895601024.1 від 17.11.2017, №0.0.899299524.1 від 21.11.2017; копія митної декларації країни відправлення №17ВЕЕ0000049120766 від 15.11.2017; паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону України FH 151043 від 26.07.2017; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №000396611 від 15.03.2017; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КО852113 від 07.04.2011 (а.с.65-71).

22.11.2017 Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA806020/2017/000044/1 (а.с.14-15), згідно якого вартість задекларованого автомобіля скориговано органом доходів і зборів за третім методом визначення митної вартості: розрахована декларантом митна вартість склала 7700,00 євро, митна вартість визначена митницею 10215,74 євро.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали розбіжності, що містилися у документах, які підтверджують митну вартість, а саме: 1) ціна за автомобіль зазначена в експортній декларації країни відправлення вища ніж зазначена в рахунку та задекларована в ВМД; 2) рахунок-фактура на транспортний засіб виставлений 15.11.2017, але відповідно до відміток в закордонному паспорті ОСОБА_2, який за дорученням мав купити даний автомобіль, він знаходився в Україні; 3) у висновку експерта-автотоварознавця з урахуванням якого задекларована митна вартість ціни на ремонтні послуги та запчастини вказані станом на 27.10.2017, хоча відповідно до інформації з експертизи ОСОБА_2 звернувся із заявою щодо визначення вартості автомобіля 21.11.2017.

Крім того, у Рішенні про коригування митної вартості зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини 2 статті 58 МК не може бути прийнятий у зв’язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв’язку з відсутністю даних щодо операції з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів відповідно до статті 60 МК. Визначена митна вартість товару ґрунтується на МД №UA901010/2017/008387 від 20.09.2017, що була визнана митним органом.

На підставі зазначеного Рішення Полтавською митницею ДФС прийнято Картку відмови у митному оформленні пропуску товарів № UA 806020/2017/00349 (а.с.23).

Не погоджуючись з рішенням Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості № UA806020/2017/000044/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA806020/2017/00349 від 22.11.2017.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі – МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами частини 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.

Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами статті 58 МК метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

Відповідачем в своєму рішенні не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що використанні декларантом відомості не підтверджено документально.

Наведене є самостійною підставою визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення митного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів відповідно до статті 60 МК. Визначена митна вартість товару ґрунтується на МД №UA901010/2017/008387 від 20.09.2017, що була визнана митним органом.

Порядок визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів врегульовано статтею 60 МК.

Так, за приписами цієї статті у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Згідно частини 3 статті 60 МК для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Як вбачається з МД № UA 901010/2017/008387 від 20.09.2017 (а.с.72-73), яку органом доходів і зборів узято для визначення митної вартості за третім методом, задекларовано автомобіль: марки BMW 320; рік виготовлення 2014; робочий об'єм циліндрів двигуна 1995 см3; призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Автомобіль має механічні пошкодження: сколи на лобовому склі та на лако-фарбовому покритті капота, наявна корозія на передніх крилах.

Як вбачається з МД №UA806020/2017/213932 (а.с.61) поданої позивачем органу доходів і зборів задекларовано автомобіль марки BMW; модель 320D; бувшого у використанні; 2014 року виготовлення; номер кузова: WBA3Y31040D644628; обладнаний двигуном внутрішнього згорання з запаленням від стиснення (дизель) №N47D20C75908800 з робочим об'ємом циліндрів 1995 см3 ; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія 5. Разом з тим, автомобіль пошкоджено в ДТП внаслідок чого не може переміщуватись своїм ходом, наявні недоліки (пошкодження) відповідно акту митного огляду та висновку судового експерта автотоварознавця.

Виходячи з вищенаведеного, колегія судів не погоджується із правильністю визначення Полтавською митницею ДФС митної вартості спірного транспортного засобу за третім методом з огляду на приписи частини 3 статті 60 МК, які передбачають необхідність врахування якості порівнюваних товарів, що підставою для визначення чи є товари подібними (аналогічними).

Відповідачем ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції не надано обґрунтованих пояснень та відповідних доказів щодо врахування суттєвої різниці у якості порівнюваних товарів.

Крім того, не було надано обґрунтованих пояснень щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що ціна за автомобіль зазначена в експортній декларації країни відправлення вища ніж зазначена в рахунку та задекларована в ВМД. Крім того, відповідачем-1 у спірному рішенні не зазначено суму невідповідності та номер і дату експортної декларації.

Щодо посилання у оскаржуваному рішенні на те, що у висновку експерта-автотоварознавця з урахуванням якого задекларована митна вартість ціни на ремонтні послуги та запчастини вказані станом на 27.10.2017, хоча відповідно до інформації з експертизи ОСОБА_2 звернувся із заявою щодо визначення вартості автомобіля 21.11.2017, колегія судів зазначає.

До матеріалів справи було надано додаток №3 "ремонтна калькуляція №158*/2017" до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №158 від 21.11.2017, з якого слідує, що дата відповідних калькуляційних робіт становить 21.11.2017, тобто, відповідає даті звернення із заявою щодо визначення вартості автомобіля (а.с.91).

Щодо того, що рахунок-фактура на транспортний засіб виставлений 15.11.2017, але відповідно до відміток в закордонному паспорті ОСОБА_2, який за дорученням мав купити даний автомобіль, він знаходився в Україні, колегія судів зазначає, що апелянтом не ставиться під сумнів факт виставлення рахунку, а потім сплата коштів по ньому, крім того дана обставина не впливає на визначення ринкової вартості автомобіля марки BMW 320D кузов №BWA3Y31040D644628.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 по справі № 816/2396/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлено 19.06.2018 року.