Постанова № 74784089, 20.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/9228/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання – Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн на рішення Приморського районного суду м. Одеси, яке прийнято 25 травня 2018 року у складі суду судді: Єршової Л.С. в місті ОСОБА_1 та складено в повному обсязі 25 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до Громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, –

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до суду з позовом до Громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн, в якому позивач просив: затримати громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 25.11.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року заявлений позов задоволено. Затримано громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25.11.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представником відповідача подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних в матеріалах справи рішення про примусове повернення, протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, 23.05.2018 року прикордонним нарядом «ПП» КрП «Маяки» було виявлено особу без документів, яка назвалась громадянином ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_2, який порушив прикордонний режим, а саме: знаходився в контрольованому прикордонному районі без документів, які посвідчують особу, чим порушив вимоги п. 8 Положення про прикордонний режим, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року.

В результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що відповідач до України прибув 16.08.2016 року з метою працевлаштування. Кордон України перетинав легально на підставі національного паспорту через пропускний пункт Одеса-Аеропорт, який втратив за невстановленими обставинами. По закінченню відповідного терміну перебування в Україні громадянин ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_2, з території України не виїхав. На даний час паспортний документ відсутній. На території України відповідач знаходиться незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

23.05.2018 року у відношенні відповідача ГУДМС України в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме за порушення правил перебування іноземців в Україні – ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

На підставі вказаного протоколу, згідно ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ГУДМС України в Одеській області, постановою від 23.05.2018 року, на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.05.2018 року ГУДМС України в Одеській області прийнято рішення про примусове повернення у країну походження громадянина соціалістичної республіки В’єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов’язано його покинути територію України у термін до 24.05.2018 року, а також заборонено в’їзд останньому на територію України строком на 3 роки.

Згідно розписки наявної в матеріалах справи другий примірник рішення про примусове повернення був отриманий відповідачем 23.05.2018 року.

Крім того, 25.05.2018 року позивач звернувся до суду з позовом про примусове видворення громадянина соціалістичної республіки В’єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_2, який задоволений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року, справа № 522/9230/18.

В свою чергу, 25.05.2018 року ГУДМС України в Одеській області звернулось до суду з позовом про затримання громадянина соціалістичної республіки В’єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 25.11.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується його ухиленням від добровільного виїзду, відсутністю родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення.

Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Так, за правилами ч. 1 ст. ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Таким чином, за правилами ст. 289 КАС України підставою для застосування такого заходу, як затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, є наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано позов про видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також такий захід застосовується у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

В заявленому позові позивач просить застосувати саме наведений захід до відповідача, а саме затримати останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Тобто, у спірних правовідносинах підлягають встановленню обставини щодо звернення позивача із позовом про примусове видворення відповідача у даній справі, наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також обставини щодо порушення з боку відповідача законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, та наявності у останнього документа, що дає право на виїзд з України.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду та не заперечується апелянтом, відповідач на території України перебуває незаконно, документів на право проживання в Україні немає, а так само під час затримання відповідача та під час відібрання пояснень від останнього в ГУДМС України в Одеській області, у відповідача був відсутній будь-який документ, що давав би йому право виїзду з території України, та згідно ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ГУДМС України в Одеській області, постановою від 23.05.2018 року, на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 25.05.2018 року позивачем подано позов про примусове видворення відповідача.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року у справі № 522/9230/18 заявлений позивачем позов задоволено, примусово видворено з України відповідача та звернуто вказане рішення до негайного виконання.

За наведених обставин, а також враховуючи, що відповідач на території України перебуває незаконно, під час затримання відповідача та під час відібрання пояснень від останнього в ГУДМС України в Одеській області, у відповідача був відсутній будь-який документ, що давав би йому право на проживання в Україні та право виїзду з території України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що у сукупності з обставинами подання відносно відповідача позову про його примусове видворення та прийняття рішення суду про видворення відповідача, надають підстави для прийняття рішення про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення з території України.

Що стосується копії паспорта для виїзду за кордон датований 28.06.2012 року, що доданий представником відповідача до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що наведена копія паспорта не може бути прийнята, як доказ відсутності підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду про його видворення та відповідно відсутності підстав для забезпечення ідентифікації відповідача, оскільки відповідачем не надавався оригінал паспорту до органів міграційної служби, а так само не наданий такий документ до суду.

Навпаки, як зазначає сам відповідач під час судового засідання суду апеляційної інстанції, паспортний документ ним втрачено та на момент затримання, та розгляду справи в суді першої інстанції у нього був відсутній.

Водночас, не представлення, як органам ДМС, так і суду, оригіналу паспорту відповідача не дає змогу встановити дійсну наявність такого паспорту, що відповідно дало б право відповідачу самостійно виконати рішення щодо залишення ним території України, у зв’язку з незаконним перебуванням на території України. З пояснень відповідача встановлено, що паспортний документ ним втрачено.

Що стосується копії паспортного документу, що наданий представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, та пред’явленого для огляду оригіналу цього паспортного документу, на який представник відповідача посилається, як на підставу для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення про затримання відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається із наданого суду паспортного документу цей документ виданий 11.06.2018 року, тобто вже після подання заявленого позову та винесення рішення суду першої інстанції, а тому не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яке прийнято з урахуванням наявних на той час доказів та обставин.

Більш того, колегія суддів наголошує, що надана представником відповідача копія паспортного документу відповідача та оригінал цього документу для огляду суду з урахуванням дати його видачі навпаки підтверджує заявлені позивачем вимоги та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Так, колегія суддів вказує на те, що наведений паспортний документ виданий 11.06.2018 року, що підтверджує, що станом на момент затримання відповідача, подання заявленого позову та прийняття рішення судом першої інстанції, відповідач не мав документів, що його ідентифікують та дають йому право на виїзд, та надавали б можливість покинути територію України, що свідчить про те, що позивач цілком обґрунтовано звернувся із заявленим позовом. Колегія суддів зазначає, що станом на 11.06.2018 року відповідач перебував в Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України та не міг отримати вказаний вище паспортний документ. Як вказує представник відповідача, наведений паспортний документ отриманий не відповідачем, а іншою особою, та переданий представнику відповідача. Колегія суддів вказує, що видача наведеного паспортного документу вже після затримання відповідача підтверджує відсутність у відповідача відповідних документів ідентифікації та необхідних для виїзду з України. Також колегія суддів зазначає, що паспортний документ від 11.06.2018 року перебуває у представника відповідача та ним не наданий до органів міграційної служби. На думку колегії суддів, будь-які дії з боку відповідача та його представника вже після прийняття рішення судом першої інстанції щодо отримання документів на ідентифікацію відповідача та щодо дають йому право на виїзд лише підтверджують обґрунтованість заявлених вимог з підстав відсутності таких документів.

Що стосується посилань представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідачу не надано можливості в добровільному порядку покинути територію України, колегія суддів зазначає, що наведеними вимогами ст. 289 КАС України чітко визначено сукупність підстав для застосування такого заходу, як затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. Як наведено судом вище, такі підстави у повному обсязі дотримані позивачем. Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідач був затриманий за відсутності будь-якого документу на право проживання в України та право виїзду з України, а в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджено відсутність такого документу у відповідача та видачу паспортному документи лише 11.06.2018 року. Більш того, рішенням суду у справі № 522/9230/18 примусово видворено позивача.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Разом з цим, задовольняючи заявлений позов у повному обсязі, суд першої інстанції помилково в резолютивній частині не вказав мету застосування такого заходу, як затримання відповідача, як того просив позивач, а тому колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні з викладенням абз. 2 його резолютивної частини в новій редакції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 271, 289, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_2 Республіки В'єтнам ОСОБА_3 Тієн на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Затримати громадянина ОСОБА_2 Республіки В’єтнам ОСОБА_3 Тієн, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25.11.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.».

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець