Постанова № 74784080, 14.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5290/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Зеленського В.В. , П’янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017р. ( суддя Зоркіна Ю.В., повний текст складено 12.12.2017 р., м. Харків) по справі № 820/5290/17 за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням позовних вимог просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ № 4989 від 21.09.2017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Харківський БТЗ»»; скасувати податкове повідомлення-рішення №0002281411 від 25.10.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017р. було задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 4989 від 21.09.2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Харківський БТЗ"

Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.10.2017 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб’єкта господарювання-юридичної особи. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД в т.ч. є 28.11 - виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; 30.40 – виробництво військових транспортних засобів; 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення та інші.

У період з 02.10.2017 р. по 09.10.2017 р. на підставі наказу №4989 від 21.09.2017 р., виданого ГУ ДФС у Харківській області фахівцями відповідача проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» (далі за текстом - ДП «Харківський БТЗ») з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Фірма Союз» за період січень 2016 року, вересень 2016 року, березень 2017 року; ТОВ «Олеандр ГРУП» за період червень 2016 року, липень 2016 року, вересень 2016 року, лютий 2017 року; ТОВ «ВП Спецкабель» за період січень 2016 року; ТОВ «Укрспеціндустріяметал» за період серпень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, січень 2017, лютий 2017 року; ТОВ «Листехпоставка» за період лютий 2017 року; ТОВ «РАДЕК» за період березень 2017 року та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами перевірки складено акт №14949/20-40-14-11-11/08099848 від 09.10.2017 р., яким встановлено порушення п.198.1-198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість - 9486 грн., за січень 2016 р.; 4605377,00 грн., за листопад 2016 р.; 3942821,00 грн., за березень 2017 р.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0002281411 від 25.10.2017р., яким підприємству зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8557684 грн.

Не погоджуючись з винесенням наказу № 4989 від 21.09.2017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Харківський БТЗ» та вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваного наказу № 4989 від 21.09.2017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Харківський БТЗ» та податкового повідомлення-рішення №0002281411 від 25.10.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , з наступних підстав.

Щодо правомірності винесення відповідачем наказу № 4989 від 21.09.2017 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Харківський БТЗ", колегія судів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу№4989 «Про ведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Харківський бронетанковий завод». визначено положення п.п. 20.1.4 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 611 ст. 61, п.п. 62.1.3 ст. 62, п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, ненадання платником податків у повному обсязі пояснень та документів на запити контролюючого органу по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 Податкового кодексу України), а також перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (пп. 62.1.3 п. 62.2 ст. 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності взаємопов’язаних підстав: отримання податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сформовані та направлені на адресу підприємства-позивача запити щодо надання інформації та відповідних документів по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами №6101/10/20-40-14-08-18 від 07.11.2016 р.; №552/10/20-40-14-08-18 від 31.01.2017 р.; №4490/10/20-40-14-13-18 від 26.04.2017 р. ; №6305/10/20-40-14-11-18 від 02.06.2017 р.; №8988/10/20-40-14-11-18 від 06.07.2017 р.; №9376/10/20-40-14-11-18 від 10.07.2017 р.; №13158/10/20-40-14-11-18 від 11.08.2017р.

Позивачем надано відповіді на запити податкового органу з наданням пояснень та відповідних документів (а.с.8-41, т.3)

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що підставою для формування запитів та в подальшому використані при проведенні перевірки стали результати опрацювання зібраної податкової інформації по контрагентам позивача ТОВ «ТД Фірма Союз», ТОВ «Олеандр ГРУП» , ТОВ «ВП Спецкабель» , ТОВ «Укрспеціндустріяметал» , ТОВ «Листехпоставка» . ТОВ «РАДЕК».(а.с.54-99, т.3).

Колегія судів зазначає, що норми Податкового кодексу України не містять правових підстав для складання контролюючими органами таких документів, а зміст не надає обґрунтованих сумнівів для припущення про скоєння позивачем податкового правопорушення, оскільки Результати опрацювання складені виключно по взаємовідносинам контрагентів позивача з іншими підприємства (результати опрацювання зібраної податкової інформації по ТОВ « Олеандр груп» за липень 2016 року стосується взаємовідносин вказаного підприємства з ТОВ «ВП Аргус», ТОВ « Адварс Лайн», ТОВ « Хімсервіс», ДП « Завод 410 ЦА» ПРАТ « Завод «Перетворювач» та інші; результати опрацювання зібраної податкової інформації по ТОВ « Олеандр груп» за лютий 2017 року від 24.04.2017 року № 460/20-40-14-13-12/38278407 стосується взаємовідносин вказаного підприємства з ТОВ «Ефон Груп» та «Агробуд Інжинірінг» ), вказані документи стосуються лише конкретних періодів, що не виключає можливості придбання контрагентом товару у попередні звітні податкові періоди.

Крім того, відповідно до п.1.2 Результатів опрацюванні зібраної податкової інформації вони складені або внаслідок неможливості проведення перевірки підприємства, що у свою чергу виключає можливість дослідження первинних документів, поданих на спростування викладених в них висновків, або для подальшої перевірки контрагента позивача (а.с.71, 75, 81 т.3)

На підставі вищевикладеного колегія судів приходить до висновку про відсутність підстав для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення були відсутні достатні та допустимі підстави визначені п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення №0002281411 від 25.10.2017 року, колегія судів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки акт №14949/20-40-14-11-11/08099848 від 09.10.2017 р., підставами для висновку про завищення від'ємного значення ПДВ, стало твердження податкового органу про те що був встановлений факт відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ТД Фірма Союз ЛТД», ТОВ «Олеандр груп», ТОВ «ВП Спецкабель», ТОВ «Укрспеціндустрія-метал», ТОВ «Листехпоставка», ТОВ «РАДЕК».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ДП «Харківський БТЗ» та ТОВ «ТД Фірма Союз ЛТД» укладено договір поставки №15/28 від 20.04.2015 року, предметом якого є поставка вузлів та агрегатів, в тому числі оптики для БТОТ (п.1.1 Договору) , поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP-склад покупця.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунком – фактурою (а.с.27,30,35,39,43,46, т.2).

Фізичне переміщення товару та підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.28-29,37-38,44,45 т.2) фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальше використання підтверджується даними складського обліку, а саме: приходними ордерами та відомостями по партіях товарів на складах (а.с.25-26,36,42,48 т.2)

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.31-34, 40-41,47 т.2 ) Наявність платіжних документів, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

Між ДП «Харківський БТЗ» та ТОВ «Олеандр груп» укладено договір поставки №22/05/15 від22.05.2015 року, предметом якого є придбання тросу буксирного, гідро панелі, підігрівача (п.1.1 Договору), поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP - склад покупця (п.4.1 Договору).

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунками – фактурою , копії яких містяться у матеріалах справи.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, тоді як фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальше використання підтверджується даними складського обліку, а саме: приходними ордерами, відомостями по партіях товарів на складах та висновками вхідного контролю.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вiтчизняними постачальниками» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. 29 (зі змінами та доповненнями). Наявність платіжних документів, обороно-сальдових відомостей, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

Між ДП «Харківський БТЗ» та ТОВ «ВП Спецкабель» укладено договір поставки №02-16 від 25.01.2016 року, предметом якого є поставка кабельно-провідникової продукції (п.1.1. Договору)

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунками – фактурою , копії яких містяться у матеріалах справи.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальше використання підтверджується даними складського обліку, а саме: приходними ордерами, відомостями по партіях товарів на складах.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вiтчизняними постачальниками» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (зі змінами та доповненнями). Наявність платіжних документів, обороно-сальдових відомостей, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

Між ДП «Харківський БТЗ» та ТОВ «Укрспеціндустрія-метал» укладено договір поставки №2208-16/УМ від 22.08.2016 року.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунками – фактурою , копії яких містяться у матеріалах справи.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними , тоді як фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальше використання підтверджується даними складського обліку, а саме: приходними ордерами, відомостями по партіях товарів на складах, висновками вхідного контролю. Якість ТМЦ за вказаним договором підтверджується сертифікатами, копії яких містяться у матеріалах справи

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вiтчизняними постачальниками» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (зі змінами та доповненнями). Наявність платіжних документів, обороно-сальдових відомостей, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

Між ДП «Харківський БТЗ» та ТОВ «Листехпоставка» укладено усний договір стосовно придбання проводу ФТЭ.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунками – фактурою , копії яких містяться у матеріалах справи.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальше використання підтверджується даними складського обліку, а саме: приходними ордерами, відомостями по партіях товарів на складах.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (зі змінами та доповненнями). Наявність платіжних документів, обороно-сальдових відомостей, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

Між ДП «Харківський БТЗ» та ТОВ «РАДЕК» укладено договір поставки №1М107-08 від 14.03.2017 року щодо придбання запчастин та комплектуючих до бронетехніки.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з постачання контрагентом позивачу ТМЦ, які оформлені видатковими накладними та рахунками – фактурою , копії яких містяться у матеріалах справи.

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними , тоді як фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальше використання підтверджується даними складського обліку, а саме: приходними ордерами, відомостями по партіях товарів на складах.

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного у контрагента товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжних доручень , копії яких містяться у матеріалах справи та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з вiтчизняними постачальниками» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29 (зі змінами та доповненнями) Наявність платіжних документів, обороно-сальдових відомостей, вказує на те, що безготівкові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявність у позивача та контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія судів зазначає, що зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договору та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 по справі № 820/5290/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлено 19.06.2018 року.