
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6742/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді –ОСОБА_1,судді –ОСОБА_2,судді –ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2017 року ФОП ОСОБА_4 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі – відповідач, ДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати:
- акт перевірки від 26.03.2015 року №1896/15-53-17-01/НОМЕР_1;
- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 року №0015511701, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) в сумі 60224,55 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 15056,13 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 року №0015501701, яким застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) в сумі 170,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що проведена ДПІ планова документальна виїзна перевірка діяльності позивача в дійсності була проведена у приміщенні податкової інспекції, що є самостійною підставою для скасування прийнятих за її результатами актів індивідуальної дії. Крім того, позивач наголошує на численних помилках, зазначених в акті перевірки, що свідчить про його незаконність.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. начальника ДПІ від 11.02.2015 року №78 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4» відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 ПК України, на підставі плану-графіка документальних перевірок суб’єктів господарювання фізичних осіб на лютий 2015 року призначено перевірку позивача.
На підставі вказаного наказу та направлення на перевірку від 26.02.2015 року №0000352/16, згідно з ст.77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно з планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.08.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №1896/15-53-17-01/НОМЕР_1 від 26.03.2015 року (надалі – акт перевірки).
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 року №0015501701, яким застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) в сумі 170,00 грн.; №001551170, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) в сумі 60224,55 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 15056,13 грн..
Задовольняючи позовні вимоги частково та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 року, суд першої інстанції зробив висновок, що спосіб, в який діяв податковий орган як під час проведення перевірки та і за її наслідками, свідчить про нехтування базовими принципами податкового законодавства, ігнорування визначеного законодавством порядку здійснення податкового контролю, відсутність адекватної відповіді на вимоги податкового законодавства, упередженості та порушення процедури податкового контролю, що в свою чергу, призвело до прийняття безпідставних податкових-повідомлень рішень.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами ст.75 ПК України (в редакції від 13.03.2015 року) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Згідно з п.82.1 ст.82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що документальна виїзна перевірка проведена у приміщенні ДПІ (а.с.9, стор.1 акту перевірки розд.І «Вступна частина»).
Таким чином, ДПІ, без дотримання вимог ст.75 ПК України, проведено виїзну перевірку не за місцем знаходження платника податків, а в приміщенні контролюючого органу, тобто було проведено перевірку, яка не була передбачена наказом №78 від 11.02.2015 року.
З акту перевірки вбачається, що податковим органом фактично проведено камеральну перевірку з питань, які можуть бути предметом лише документальної перевірки, а саме щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених ПК України податків та зборів, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому відповідні висновки за результатами перевірки здійснені без будь-якої первинної документації бухгалтерського та податкового обліків, а лише на підставі даних інформаційних систем («Податковий блок», «Бест Звіт», «АІС Облік податків та платежів»).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недотримання встановлених статтями 73, 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
З наведених норм ПК України вбачається, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, в тому числі документальних невиїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.
Невиконання, в свою чергу, вимог ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.
Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.01.2018 року (К/9901/1367/18 804/12558/14) по справі №804/12558/14.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що в повідомленні про проведення перевірки вказано дату початку проведення перевірки 23.02.2015 року і цією ж датою вказано отримання зазначеного повідомлення уповноваженою особою позивача. При цьому в першому екземплярі повідомлення від 11.02.2015 року проставлена дата початку проведення перевірки « 23.02.2015 року», яка вручну виправлена на « 05.03.2015 року», чим штучно та у непередбачений законом спосіб відтерміновано (продовжено) початок проведення запланованої перевірки. Тим самим, податковим органом порушено вимоги п.82.1 ст.82 ПК України, що визначає тривалість перевірок.
Таким чином, вручення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу в перший день проведення перевірки (23.02.2015 року) позбавило підприємця можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки.
Саме такий порядок дій з боку контролюючого органу за правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.01.2018 року по справі №1570/7146/12, є неправомірним та достатнім для визнання відповідних дій податкового органу щодо проведення перевірки протиправними, та підставою для скасування прийнятих за результатами контрольного заходу актів індивідуальної дії.
За таких підстав, колегія суддів робить висновок, що податковим органом вимоги ПК України щодо проведення перевірки виконані не були, а тому проведена ДПІ перевірка позивача не може мати правових наслідків, в зв’язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 року №0015511701 та №0015501701 підлягають скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Акт перевірки від 26.03.2015 року №1896/15-53-17-01/НОМЕР_1 має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, оскільки не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.
Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо складання акта перевірки не порушують права чи інтереси особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2018 року №К/9901/1895/18 по справі №1570/7146/12.
Таким чином, підстави для задоволення вказаної позовної вимоги відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 12 червня 2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3
Судове рішення № 74783977, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 06.06.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 815/6742/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: