Постанова № 74783895, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1879/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, ухвалену головуючим суддею Костецьким Н.В. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконними і скасування постанов,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400 грн та ВП № 54221921 від 24.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди із судовим рішенням, жодної мотивації з приводу незаконності ухваленого рішення не наведено.

Просить скасувати рішення суду і прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Червоноградський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні. Виконавець зобов’язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень. Оскільки ОСОБА_1 не виконано вимог виконавчого документа, що підтверджується актами державного виконавця, щодо неї винесено постанову ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн та постанову ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400 грн. Крім того, відповідно до ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки боржником повторно не виконано вимог виконавчого документа, державним виконавцем винесено постанову про ВП № 54221921 від 24.07.2017 року про накладення штрафу 3400 грн.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення – без змін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України апеляційний суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 03.07.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54222131 з виконання виконавчого листа, виданого Червоноградським міським судом Львівської області № 459/1918/16-ц від 17.03.2017 року про зобов’язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з внуком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і встановлення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_3 один раз на тиждень у неділю з 11.00 по 15.00 год.

Постановою державного виконавця від 17.07.2017 ВП № 54221921 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн, і у ній зазначено, що боржник перешкоджає участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_3 Постановою встановлено, що під час виконання виконавчого листа про встановлення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_3 один раз на тиждень у неділю з 11:00 по 16:00 год. боржник ОСОБА_1 чинила перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з внуком, а саме: ОСОБА_1 надала сина для спілкування лише о 12.50 год., при цьому не відходячи від нього та тримаючи сина за руку. Протягом встановленого часу для спілкування боржник ОСОБА_1 періодично відводила сина додому (з 13:58 по 14:29 год., з 14:35 по 14.40), що підтверджується актом державного виконавця від 16.07.2017 року.

17.07.2017 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6400 грн у зв’язку із невиконанням боржником вимоги виконавчого документа.

24.07.2017 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 54221921 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн. Згідно даної постанови, під час виконання виконавчого листа про встановлення способу участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_3 один раз на тиждень у неділю з 11:00 по 16:00 год. боржником ОСОБА_1 не виконано. Боржник ухиляється від виконання виконавчого документа, про що свідчить акт державного виконавця від 23.07.2017 року.

14.12.2017 року головним державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, а стягнення виконавчого збору та штрафів з боржника виділено в окреме провадження, та винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, про що повідомлено сторони виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскаржені постанови ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400 грн та ВП № 54221921 від 24.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., винесені із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником у встановлений строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинені дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого листа.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 63 Закону №1404-VIII визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин. При цьому, державний виконавець перед застосуванням штрафних санкцій має з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з актів державного виконавця від 16.07.2018 року, складених 0 10:50 год та 0 12:00 год (а.с.46 ), ОСОБА_1 не виконано судового рішення та не встановлено поважності причин для такого невиконання, тому державним виконавцем відповідно до вимог ст. 63 Закону №1404-VIII правомірно та підставно винесена постанова про накладення на боржника штрафу.

З приводу позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про стягнення виконавчого збору, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 27 Закону № 1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 судове рішення добровільно не виконано та державним виконавцем вчинено дії з примусового виконання рішення, то відповідачем цілком підставно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.75 № 1404 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Із наявного в матеріалах справи акта державного виконавця (а.с. 48) від 23.07.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 повторно не виконала судового рішення та не надала дитину для спілкування з ОСОБА_2, у зв’язку із чим 24.07.2017 року державним виконавцем винесено постановуВП № 54221921 від 24.07.2017 року про накладення на неї штрафу у розмірі 3400 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що апелянтом не наведено жодних підстав для скасування оскаржуваних постанов та не зазначено, яким чином порушені її права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржені постанови державного виконавця ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., ВП № 54221921 від 17.07.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400 грн та ВП № 54221921 від 24.07.2017 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, відтак підстав для їх скасування немає.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 287, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 рокуу справі № 813/257/18- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Постанова складена в повному обсязі 18.06.2018 року