Постанова № 74783854, 15.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/12219/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними,-

суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Виноградівський райагротехсервіс» звернулося до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить ( в уточненій редакції позовних вимог) визнати протиправними дії та бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення та несвоєчасного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2017 року ВП № 54014672.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що вихідна кореспонденція відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС надсилається Міністерством юстиції України відповідно до вимог Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 липня 2012 року № 973/5, тобто не здійснюється безпосередньо державним виконавцем, а отже визнання його дій неправомірними в частині несвоєчасного відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження є неправильним. Крім того, відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувана чи боржника на строк до 10 робочих днів. Разом з тим, позивач не скористався своїм правом на відкладення провадження виконавчих дій, а одразу звернувся до суду.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив .

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2017 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54014672) по примусовому виконанню виконавчого напису № 496, виданого 27.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яким звернено стягнення на нерухоме майно (автонавантажувачі та тепловози) боржника - ТзОВ «Виноградівський райагротехсервіс» та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 3764930,3 грн.

Вказана постанова направлена боржнику - ТзОВ «Виноградівський райагротехсервіс» 19 червня 2017 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи конвертом (штриховий ідентифікатор 0100151268743).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлена позивачу із порушенням строку, передбаченого статтею 28 Законом України «Про виконавче провадження», тому такі дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 є протиправними.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про припинення виконавчого провадження, повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до абз. 3 частини 1 статті 28 Законом України «Про виконавче провадження», документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Частина 1 статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є визнання протиправними дії (бездіяльність) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 щодо несвоєчасного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2017 року (ВП № 54014672).

Для визнання дій протиправними недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Колегія суддів вважає, що визнання протиправними дій відповідача щодо невчасного надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження немає характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, спрямованої на захист та відновлення порушеного права, а є передумовою застосування інших способів захисту порушеного права, які у цьому адміністративному позові заявлені не були.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

В силу пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – задовольнити .

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі № 807/799/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський райагротехсервіс» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними – скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 19.06.2018 року.