Постанова № 74783834, 15.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/8065/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП Львівської міської ради «Адміністративно-технічне управління», про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_4

час ухвалення рішення: 12:53:07,

місце ухвалення рішення – м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП Львівської міської ради «Адміністративно-технічне управління», в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №27 від 10.03.2016 року, винесену Адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради подала апеляційну скаргу, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в частині задоволених позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що оскаржувана постанова винесена Адміністративною комісією Галицької РА ЛМР у межах своїх повноважень, з дотриманням приписів КУпАП, на підставі досліджених доказів, які підтверджують вину позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею152 КУпАП, а тому є правомірною.

Від позивача на апеляційну скаргу надійшло письмове пояснення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, надуманими, а оскаржувану постанову законною, прийнятою у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представника третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2016 року інженером КП «Адміністративно-технічне управління» ОСОБА_5 складено протокол серії № 3-027 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, відповідно до якого 17.01.2016 року об 16 год. 22 хв. на проспекті Свободи, 41 у м. Львові було виявлено захоплення частини території благоустрою, а саме складання конструкції (машинки) на прибудинкових територіях без дозвільних документів, що є порушенням статті 152 КУпАП та п. 20.1.14 «Правил благоустрою м. Львова», затверджених ухвалою міської ради від 21.04.2011 року №376.

Постановою Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 10.03.2017 року № 27, винесеною за результатами розгляду цього протоколу, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженої постанови відповідача з таких підстав.

Відповідно до статті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян – суб'єктів підприємницької діяльності – від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів – це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до статті 13 цього Закону до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, прибудинкові території.

Згідно статті 10 цього Закону до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Рішенням від 21.04.2011 року № 376 Львівська міська рада затвердила «Правила благоустрою м. Львова», які встановлюють порядок благоустрою та утримання об’єктів благоустрою м. Львова, визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, які спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири №36 на пр. Свободи,41, і як мешканець вказаного будинку має право використовувати прибудинкову територію.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, прибудинкова територія-територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини 1 статі 9 КУпАП Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 33 цього Кодексу стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Частинами 1, 2 статті 254 цього Кодексу передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 256 цього Кодексу у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до частини 1 статті 268 цього Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з довідки про відстеження поштового відправлення, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення було вручено позивачці 09.03.2016 року, тобто за день до винесення оскаржуваної постанови, таким чином на час розгляду адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності в адміністративної комісії не було доказів щодо належного повідомлення останньої.

Згідно з статтями 251, 252 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини 1 статті 283 цього Кодексу, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Дослідивши і оцінивши зміст зазначених вище протоколу про адміністративне правопорушення від 17.01.2016 року серії № 3-027 та постанови у справі про адміністративне правопорушення від 10.03.2017 року № 27, колегія суддів вважає, що оскаржена постанова відповідача не відповідає вимогам статті 283 КУпАП та при її винесенні не дотримано вимог статті 33 КУпАП. Зокрема, в постанові не зазначено обставин адміністративного правопорушення, а саме місця та часу вчинення адміністративного правопорушення, немає посилання на докази, в тому числі на протокол про адміністративне правопорушення, не встановлено характеру правопорушення, особи порушника, ступеня вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що Адміністративна комісія Галицької районної адміністрації Львівської міської ради розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 формально, без встановлення, дослідження та з'ясування всіх обставин та доказів, які мали значення для правильного вирішення справи, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженої постанови відповідача від 10.03.2016 року № 27 є правильним.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу(справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст.272, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради – залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2017 року у справі № 461/1850/16-а за позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП Львіської міської ради «Адміністративно-технічне управління», про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 19.06.2018 року.