Постанова № 74783817, 15.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/10879/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Святецького В.В., Ільчишин Н.В.

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1,

час ухвалення рішення: 09:18:02,

місце ухвалення рішення – м. Коломия,

дата складання повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

Коломийський міський спортивно-технічний клуб ТСО України звернувся до суду з позовом до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Коломийський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, вважає, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що Коломийським міськрайонним судом проігноровано те, що господарським судом боржника зобов’язано звільнити нежитлову будівлю по вул. С.Петлюри,85 в м. Коломиї, площа якої згідно свідоцтва про право власності становить 477,7 кв.м., а фактично площа цього ж приміщення у зв’язку з демонтажем пічок становить 482,1 кв.м. Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду є правомірними та такими, що відповідають Закону України «Про виконавче провадження».

Позивачем на апеляційну скаргу подано письмове заперечення. Вважає, що подана Коломийським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області є безпідставними та необґрунтованими.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у провадженні Коломийського відділу ДВС знаходяться два судові накази Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2017 року. Наказ №404 про витребування з чужого незаконного володіння Коломийського міського спортивно-технічного клубу ТСОУ нежитлової будівлі по вул. С.Петлюри, 85 в м. Коломия площею 477,7 кв. м. та наказ №405 про звільнення Коломийським міським спортивно-технічним клубом ТСОУ нежитлової будівлі по вул. С. Петлюри, 85, в м. Коломия загальною площею 477,7 кв. м.

13.06.2017 року позивач звернувся із заявою до начальника Коломийського міськрайонного відділу ДВС про повернення виконавчих документів стягувачу у зв’язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна.

14.06.2017 року державним виконавцем Юрчуком М.М. було винесено постанову ВП№54010660 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання наказу господарського суду №405 про звільнення Коломийським міським спортивно-технічним клубом ТСОУ нежитлової будівлі по вул. С.Петлюри,85 в м. Коломия загальною площею 477,7 кв. м.

Із статті 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до технічного паспорта на нежитлові приміщення № 85 по вул. С.Петлюри (Радянській) в м. Коломия, виготовленого 09.09.2008 року ОКП «Коломийське МБТІ», знаходяться : під літерою «А»- приміщення адмінкорпусу загальною площею 482,1 кв. м.; під літерою «Б»- приміщення гаражу загальною площею 139,6 кв. м.; під літерою «В»-приміщення гаражу загальною площею 262,1 кв. м.; під літерою «Г»- приміщення гаражу загальною площею 220,1 кв. м.; під літерою «Д»- приміщення майстерні загальною площею 100,6 кв. м.; під літерою «Л»- приміщення котельні загальною площею 8,9 кв.м.; під літерою «К»- приміщення кладовищ загальною площею 27,7 кв. м.; під літерою «М» і «О» - приміщення убиралень площами по 1 кв. м.

Приміщення площею 477,7 кв.м., яке б знаходилось за вказаною адресою та належало позивачу, відсутнє.

Однак відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що державним виконавцем встановлено, що у рішенні господарського суду від 27.07.2016 року у справі №909/461/16 зазначено, що згідно свідоцтва про право власності від 09.03.2006 року Коломийська міська рада є власником нежитлової будівлі площею 477,7 кв. м. по вул. С. Петлюри, 85 в м. Коломиї. При цьому, судом встановлено, що відповідно до виписки з інвентаризаційних матеріалів № Ю-15086 від 07.07.2016 року загальна площа даної нежитлової будівлі збільшилась із 477,7 кв. м. до 482,1 кв. м. ( у зв’язку з демонтажем пічок).

В судових наказах вказано про витребування та звільнення будівлі площею 477,7 кв.м.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про протиправність дій державного виконавця Юрчука М.М. щодо винесення постанови від ВП№54010660 від 14.06.2017 року про накладення штрафу на позивача.

Державним виконавцем не з’ясовано викладених у заяві позивача даних про відсутність зазначеного у рішенні господарського суду майна (приміщення площею 477,7 кв.м.), яке є предметом виконавчих дій. Державний виконавець не звертався до суду, який видав виконавчий документ, про роз’яснення рішення чи встановлення порядку або способу виконання рішення, що передбачено пунктом 10 частини 2 статті 18 Закону України « Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року у справі № 346/2931/17 за позовом Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України до Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 19.06.2018 року.