Постанова № 74783808, 14.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1318/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Попка Я. С., Сеник Р. П.;

за участю секретаря судового засідання – Джула В. М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 807/1236/17 (головуючий суддя – Шешеня О.М. м. Ужгород, рішення складене в повному обсязі 18 січня 2018 року) за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.09.2017р. на суму 26332,50 грн., податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14.09.2017р. на суму 2422,50 грн., податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14.09.2017р. на суму 510,00 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0051971311 від 14.09.2017р. на суму 37695,00 грн., рішення про застосування фінансових санкцій №0051861311 від 14.09.2017р. на суму 6302,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області при проведенні перевірки не надано належної правової оцінки наданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 первинних документів які містять інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій за період 2015 – 2016 років, що призвело до необґрунтованого висновку про завищення позивачем витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності, на загальну суму 129 200 грн. і як наслідок донарахування у зв’язку з цим єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування в сумі 37 695 грн., фінансових санкцій за не нарахованого єдиного внеску на суму 6 302, 60 грн., податку на доходи фізичних осіб, від підприємницької діяльності на суму 26 332, 50 грн., військового збору на загальну суму 2 422,50 грн., податку на доходи фізичних осіб із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 510 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, а саме: за №0051741311 від 14.09.2017 р. на суму 26 332,50 грн., за № НОМЕР_2 від 14.09.2017р. на суму 2 422,50 грн.; за № НОМЕР_3 від 14.09.2017 р. на суму 510,00 грн., визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0051971311 від 14.09.2017 р. на суму 37 695,00 грн., визнано протиправною та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій № НОМЕР_4 від 14.09.2017 р. на суму 6 302,60 грн, зобов’язано стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 200,00 (три тисячі двісті гривень) грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Головним управлінням ДФС у Закарпатській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим оскільки судом при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права та не надано жодного обґрунтування протиправності скасованих податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. за наслідками якої складено акт № 884/13-11/НОМЕР_5 від 28 серпня 2017 року.

Відповідно до висновків акта перевірки від 28 серпня 2017 року № 884/13-11/НОМЕР_5 контролюючим органом виявлено, порушення позивачем вимог: 1) п. 177.10 ст. 177 ПК України, зокрема порушено порядок ведення Книги фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування встановлений наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481; 2) п.177.2, п.177.4 ст.177 розділу IV ПК України - перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 21066,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 10950,00 грн., за 2016 рік в сумі 10116,00 грн.; 3) пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в частині невідображення отриманих доходів, дохід за ознакою доходу « 157»; 4) п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - перевіркою донараховано єдиний соціальний внесок в загальній сумі 37695,00 грн.; 5) п.1, п. 2 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - перевіркою встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок; 6) пп.1.1, 1.2, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України - неутримання та неперерахування військового збору з чистого доходу отриманого від підприємницької діяльності на загальну суму 1408,72 грн. в тому числі за 2015 рік в сумі 1095,00 грн., за 2016 рік в сумі 843,00 грн.

На підставі акта перевірки від 28 серпня 2017 року № 884/13-11/НОМЕР_5 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме за № НОМЕР_1 від 14.09.2017 р. на суму 26332,50 грн. за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за рахунок річного декларування", за № НОМЕР_2 від 14.09.2017 р. на суму 2422,50 грн. - визначено грошове зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14.09.2017 р. на суму 510,00 грн. за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати".

Також, на підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0051971311 від 14.09.2017 р. зі сплати недоїмки щодо єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37695,00 грн. та було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_4 від 14.09.2017 р. на суму 6302,60 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були подані до відповідача податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік, Розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, отриманих самозайнятою особою.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Як вбачається з Акта перевірки від 28.08.2017 року №884/13-11/НОМЕР_5, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до витрат суми понесені ним на придбання ПММ, без отримання доходу за надані послуги, при наявності дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ "Форест-СК", у зв'язку з чим вказані витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів позивачем та можуть бути визнані витратами тільки того звітного періоду в якому отримано дохід від реалізації таких товарів.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні Договори купівлі-продажу лісопродукції, а саме: від 01.02.2015 року №1/2015, від 10.01.2016 року №2/01/2016, укладені між позивачем та ТОВ "Форест-СК", згідно яких позивач зобов'язується передати у власність ТОВ "Форест-СК" лісопродукцію, при цьому перевезення лісопродукції відбувається за рахунок і кошти позивача.

ОСОБА_2 це, в матеріалах справи наявні Накладні про відпущення позивачем для ТОВ "Форест-СК" лісопродукції, Подорожні листи вантажного автомобіля, Товарно-транспортні накладні.

Згідно п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України вбачається, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається, як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і витратами, які повинні бути документально підтвердженими та пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України для включення витрат до об'єкта оподаткування вони повинні відповідати наступним вимогам: 1) бути документально підтвердженими; 2) пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, наведене свідчить про той факт, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати на придбання ПММ в сумі 129200,00 грн. безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього.

Таким чином, за результатами дослідження наведених первинних та інших документів апеляційний суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій позивачем.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що витрати на придбання позивачем ПММ в сумі 129200,00 грн. були понесені позивачем в межах його господарської діяльності, а саме: на виконання господарських зобов'язань згідно Договорів купівлі-продажу лісопродукції від 01.02.2015 року №1/2015, від 10.01.2016 року №2/01/2016, укладених між позивачем та ТОВ "Форест-СК" та є документально підтвердженими.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області – залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року в справі №807/1236/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2 ОСОБА_4