Постанова № 74783804, 14.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8360/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - «ДП «НАЕК «Енергоатом») 70 688 568 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1 788 420 грн. 68 коп. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював в 2015 році робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Зокрема, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів наполягає на тому, що Законом не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця. Закон встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не ставить відповідний обов'язок підприємству у залежності від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом», наполягаючи на тому, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, звертає увагу на той факт, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно не допущено господарського правопорушення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 2015 рік до складу ДП «НАЕК «Енергоатом» входять 14 відокремлених підрозділів, а саме: ВП «Запорізька АЕС», ВП «Южно-Українська АЕС», ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС», ВП «Атоменергомаш», ВП «Атомремонтсервіс», ВП «Аварійно-технічний центр», ВП «Атомкомплект», ВП «Управління справами», ВП «Науково-технічний центр», ВП «Атомпроектінженіринг», ВП Конструкторське бюро «Атомприлад», ВП «Складське господарство», ВП «Автоматика та Машинобудування».

ДП «НАЕК «Енергоатом» подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ.

За даними цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015р. становила 34 253 особи. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1370 осіб, а фонд оплати праці штатних працівників складає 4210948,8 тис. грн. та середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 122936,64 грн.

Проте, 575 робочих місць інвалідами зайняті не були.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. , є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом - «Закон № 875-XII») (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність» від 23 лютого 2006 року № 3483-IV, внесено зміни до закону № 875-XII, статтю 18 викладено в іншій редакції та доповнено статтею 18-1, згідно із якою державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач зобов'язаний щороку до 1 березня подавати відділенню Фонду інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону 3 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

За змістом частин 1 та 2 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз положень Закону № 875-XII дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

У розгляді цієї справи окружним адміністративний суд за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про те, що відповідачем у 2015 році були вчинені всі необхідні дії та створені робочі місця для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності.

Адже, як вірно зазначив суд першої інстанції, на підтвердження факту виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку, кожним із структурних підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» щомісяця подавалися до центрів зайнятості за місцем реєстрації звіти за формою №3-ПН, інформувались відповідні фонди соціального захисту інвалідів, громадські організації інвалідів, ограни місцевого самоврядування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, опубліковані оголошення в засобах масової інформації.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування господарсько-правової відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19 червня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Ю.А.Ісаєнко

суддя В.П.Мельничук