Постанова № 74783790, 14.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/6937/17 Суддя (судді) першої інстанції: Селезньова Тетяна Віталіївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (надалі за текстом - «Пухівська сільрада») № 778-ХVІІІ-VІІ від 10.10.2017 р. про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га, по АДРЕСА_1;

- зобов'язати Пухівську сільраду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га у с. Пухівка Броварського району Київської області згідно з графічним матеріалом у строк, в порядку та у спосіб передбачені ст. 118 ЗК України;

- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільради № 479-ХІІІ-VІІ від 17.02.2017 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади площею 2,9943 га для випасання худоби в АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право першочергове відведення земельних ділянок. 14 вересні 2017 р. він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га по АДРЕСА_1. Рішенням № 778-ХVІІІ-VІІ від 10.10.2017 р. йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з тих підстав, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка відводиться у комунальну власність територіальної громади для випасання худоби. Вважаючи, що така відмова суперечить положенням частини 7 статті 18 Земельного кодексу України, позивач просив задовольнити позов. ОСОБА_2 також стверджував, що рішення Пухівської сільради № 479-ХІІІ-VІІ від 17.02.2017 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади приймалось без обговорення, без громадських слухань та без попереднього оприлюднення проекту рішення.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Пухівської сільради № 479-ХІІІ-VІІ від 17.02.2017 р. залишено без розгляду за заявою позивача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 778-ХVІІІ-VІІ від 10.10.2017 р. про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га, по АДРЕСА_1. Зобов'язано Пухівську сільраду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 14 вересня 2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 0,20 га по АДРЕСА_1 з прийняттям рішення у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі судове рішення в частині пункту 2 позовних вимог та прийняти у цій частині постанову, якою зобов'язати відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства.

Зокрема, ОСОБА_2 стверджує, що у даному випадку єдиним ефективним засобом поновлення порушеного права є зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.

Позивач також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на його заяву про встановлення Пухівській сільраді строку на подання звіту про виконання судового рішення.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 від 10.08.2015 р. ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

14 вересня 2017 р. позивач звернувся до Пухівської сільради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0, 20 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Разом із клопотанням відповідачеві було подано: копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, посвідчення учасника бойових дій, викопіювання з кадастрової карти з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Рішенням Пухівської сільради № 778-ХVІІІ -VІІ від 10.10.2017 р. позивачеві відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землестрою.

Це рішення вмотивовано тим, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка відводиться у комунальну власність територіальній громаді для випасання худоби жителів села.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції про те, що рішенням № 778-ХVІІІ -VІІ від 10.10.2017 р. Пухівська сільрада протиправно відмовила наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави, що не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України, відповідачем не оспорюється.

Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, то у цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті шостої Конституції України (№25к/96-ВР) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 7 Основного Закону установлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно ж до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, а також враховуючи обсяг компетенції відповідача у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Твердження позивача про те, що ухваленим рішенням не в повній мірі захищено його права, колегія суддів не приймає як доказ, оскільки відповідно до наведених правових норм вирішення питань земельних відносин віднесено до виключної компетенції територіальної громади.

Суд апеляційної інстанції знаходить помилковим твердження ОСОБА_2 про те, що під час ухвалення рішення у справі не було вирішено його вимогу про встановлення Пухівській сільраді строку на подання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, вимога про встановлення строку на подання звіту про виконання судового рішення не є позовною вимогою в розумінні КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вжите у наведеній правовій нормі слово «може» означає, що зазначене питання віднесено на розсуд суду.

Броварський міськрайонний суд Київської області не знайшов підстав для зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням обставин справи, не знаходить таких підстав і суд апеляційної інстанції.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19 червня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Ю.А.Ісаєнко

суддя В.П.Мельничук