Постанова № 74783748, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/3380/18 Суддя суду першої інстанції: Логвіна Т.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року, що прийнята о 09 год. 08 хв. у місті Чернігів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області лященка Антона Сергійовича, за участю третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 35-ДК/0029По/08/01-18 від 03.04.2018 про накладення адміністративного стягнення, винесену головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Лященком Антоном Сергійовичем.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправною, а позивачем не вчинялося адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі заяв гр. ОСОБА_7 та наказів про здійснення заходів державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, відповідачем проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки прибережної захисної смуги вздовж р. Стрижень, як об'єкта перевірки, яка розташована по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2018 № 35-ДК/40/АП/09/01/-18, згідно висновків якого позивач без необхідних правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку загального користування загальною площею 0,0353 га та частину прибережної захисної смуги р. Стрижень на площі 0,0045 га, що є порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

Відповідачем за результатами перевірки також були складені акти обстеження земельних ділянок від 16.02.2018 та винесені приписи від 29.03.2018 та складені протоколи про адміністративне правопорушення від 29.03.2018, які позивачем отримані 29.03.2018, про що свідчить його підпис на них.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем винесено постанову № 35-ДК/0029По/08/01-18 від 03.04.2018, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що в правомірному користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 0,1242 га, а земельні ділянки площею 0,0353 га та 0,0045 га є самовільно зайнятими.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, яка передбачає, що самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, у ході розгляду даної справи необхідно встановити, чи має позивач правові підстави для використання спірних земельних ділянок.

Відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської депутатів трудящих від 30.03.1954 № 518 «Про наслідки обміру земель по івельному кварталу ¹ 3 міста Чернігова», за результатами проведених обмірів в тому числі і на АДРЕСА_1 (перейменована на АДРЕСА_1 рішенням Виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих від 10.08.1960), були виявлені лишки земельних ділянок, які були визначені такими, що підлягають до вилучення до міськземфонду. До тимчасового користування вказані лишки відповідно до зазначеного рішення не передбачались. Відповідно до вказаного рішення вирішено зареєструвати за землекористувачами домоволодіння АДРЕСА_1 910 кв. м., а до вилучення належить 300 кв.м.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно наявних в матеріалах справи копій документів, номером домоволодіння позивача є саме АДРЕСА_1, а не АДРЕСА_2 про що позивач зазначає в апеляційній скарзі. Будь-яких належних доказів того, що номер домоволодіння станом на час прийняття рішення виконкому Чернігівської міської депутатів трудящих від 30.03.1954 № 518 був АДРЕСА_2, надано не було. При цьому, наданий договір (а.с. 106) не є документом, що підтверджує цю обставину, а свідчить лише про купівлю третіми особами майна за іншою адресою.

Тому, посилання скаржника на те, що згідно рішення виконкому Чернігівської міської депутатів трудящих від 30.03.1954 № 518 «Про наслідки обміру земель по івельному кварталу ¹ 3 міста Чернігова» у користування було зареєстровано 1780 га спірної земельної ділянки колегією суддів відхиляється.

Згідно генерального плану, складеного Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації щодо ділянки АДРЕСА_1, за складом угідь вона має площу 0,1286 га, в той же час у ньому міститься відмітка про те, що рішенням Чернігівської міської ради депутатів трудящих від 16.08.1967 за № 408 за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровано земельну ділянку площею 0,0910 га, надлишок площею 0,376 га передбачено до вилучення в міськземфонд.

У додатку до вказаного рішення від 16.08.1967 за № 408 зазначено, що на часткову зміну рішення від 30.03.1954 за № 518 до вилучення на користь міськземфонду підлягає загалом 4,225 га, у будівельному кварталі АДРЕСА_2, в тимчасове користування земельних ділянок у вказаному будівельному кварталі не залишено.

В той же час, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.11.1993, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_10 3/8 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці розміром 1242 м.кв.

У зазначеному договорі купівлі-продажу зазначено, що вказана частина будинку належить ОСОБА_10 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.1993, ухвали Деснянського райсуду м. Чернігові від 26.10.1993, зареєстрованих в Чернігівському МБТІ 11.11.1993 за № 48.

Так, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.1993 ОСОБА_10 виділено земельну ділянку площею 0,0452 га, в тому числі під будівлею 62 кв.м., під подвір'ям і садом 0,0390 га, а ОСОБА_11 0,0148 га , в тому числі під спорудами 12 кв.м., під садом і подвір'ям 0,0132 га.

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Деснянської районної Ради народних депутатів м. Чернігова від 13.07.1992 № 147 ОСОБА_10 збільшено земельну ділянку у АДРЕСА_1 на 332 кв.м.

В ході обстеження земельної ділянки на місцевості із залученням інженера - землевпорядника І категорії ДП Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Ніколаєнко Т. М. було встановлено, що вищевказана земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 вигороджена по периметру парканом зі сторони АДРЕСА_1 та зі сторони берегу р. Стрижень. Так, на земельній ділянці, яка на генеральному плані щодо домоволодіння по АДРЕСА_1 передбачена до вилучення і яка знаходиться на березі р. Стрижень розташовані грядки для вирощування городини, плодові дерева та дерев'яна вбиральня, ознаки забур'янення не виявлені.

В ході проведення обмірів за допомогою GPS-приймача Торсоn GRS-1 встановлено, що земельна ділянка під домоволодінням по АДРЕСА_1 фактично має загальну площу 0,1687 га з урахуванням спірної земельної ділянки площею 0,0353 га.

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем використовується 1242 кв.м. земельної ділянки у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1993. Проте, враховуючи що земельна ділянка під домоволодінням по АДРЕСА_1 фактично має загальну площу 0,1687 га, то будь-яких доказів правомірності використання позивачем спірної земельної площею 0,0353 га, у тому числі частини прибережної захисної смуги р. Стрижень на площі 0,0045 га, матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки оскаржувана постанова відповідача є обґрунтованою та правомірною.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов