Постанова № 74783682, 14.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 736/1316/17 Суддя першої інстанції: Чурупченко М.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду та повернення заяви з доданими документами про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IIІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії на підставі Закону України про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року є незаконним та підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу з 16 травня 1986 року по 28 квітня 1988 року, в тому числі в період з 11 листопада 1986 року по 28 квітня 1988 року приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан. Являється учасником бойових дій, інвалідом війни. Під час проходження військової служби у республіці Афганістан приймав особисту участь у бойових діях та у 1987 році отримав мінно-вибухову травму, множинне вогнепальне осколкове поранення, ЗЧМТ - контузію головного мозку, що підтверджується висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи.

В березні 2013 року, приймаючи до уваги поганий стан здоров'я, пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ЧНВ № 220409 від 27 березня 2013 року йому вперше встановлена: «III група інвалідності. Причина інвалідності: МВТ, поранення, ЗЧМТ контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

31 березня 2015 року повторно пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 011189 від 31 березня 2015 року при повторному огляді йому знову була встановлена: «III група інвалідності безтерміново. Причина інвалідності: МВТ, поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

В березні 2015 року отримав посвідчення інваліда війни III групи серії НОМЕР_1.

У зв'язку з встановленням йому 27 березня 2013 року, при первинному огляді, III групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Тому, він звернувся з заявою на адресу Корюківського РВК, де перебуває на військовому обліку, про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності.

Корюківським РВК його заява була направлена на адресу Чернігівського ОВК для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. Чернігівський ОВК повідомив його, що його документи відпрацьовані і направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Департамент фінансів Міністерства оборони України своїм листом повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги немає, бо Закон України від 04 липня 2012 № 5040-УІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 25.12.2013 № 975) набрав чинності з 01 січня 2014 року. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тобто, дія Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 та нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Оскільки дія вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року), то і підстав для розгляду поданих документів не вбачається, документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогами Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975.

В 2016 та 2017 роках він декілька разів, в усному порядку, звертався до Корюківського РВК з приводу розгляду його заяви про призначення одноразової грошової допомоги, однак, йому повідомляли, що відомості про результати розгляду його заяви про призначення одноразової грошової допомоги на адресу військового комісаріату не надходили.

05 жовтня 2017 року за вих. № 5/3510с Чернігівським ОВК йому було надіслано копію листа Департаменту фінансів МО України від 18 січня 2016 року № 248/3/6/153 за змістом якого повідомлялось, що права на одноразову грошову допомогу він не має оскільки на нього не поширюється закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на цій підставі було повернуто його документи щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково застосовувалися норми Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, оскільки виплата одноразової грошової допомоги відповідно до вказаної постанови не була предметом розгляду позовних вимог даного адміністративного позову.

Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови КМ України від 28.05.2008 року № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою (далі - Порядок № 499).

Згідно пп. 2 п. 2 Порядку № 499 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу III групи інвалідності - 06.03.2013 року) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам III групи виплачується у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення.

Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії справ висловлено Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Згідно п. З Порядку № 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико- соціальної експертної про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

За правилами п. 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач надав відповідачеві через уповноважену особу - Чернігівський обласний військовий комісаріат необхідні документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення та отримав відмову.

Позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та у розмірах відповідно до встановленої позивачу групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок поранення отриманого під час виконання обов'язків військової служби, починається, саме, з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402), причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Пунктом 21.5 вказаного Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (п. «г»)

Причинний зв'язок поранення та інвалідності Позивача, як вже було зазначено раніше, підтверджується також витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України від 26 лютого 2013 року № 428.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності 27 березня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, та позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року.

Таким чином, 27.03.2013 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що дана справа, зважаючи на предмет позову та суб'єктивний склад сторін, підсудна окружному адміністративному, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом 17 жовтня 2017 року, що підтверджується відбитком штемпеля Корюківського районного суду Чернігівської області за вхідним номером 7068.

Ухвалою суду першої інстанції від 18 жовтня 2017 року, позовну заяву було повернуто позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, ухвала від 18 жовтня 2017 року була скасована, а справу направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) передбачалось, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно ж до пункту 12 Розділ VII КАС України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Виходячи з вищевказаного, справи, в яких однією із сторін є міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, а предметом яких є спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, інших соціальних виплат підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.

Зі змісту ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст складено 19.06.2018