Постанова № 74783534, 20.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року справа № 812/480/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Сухарька М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року (складене в повному обсязі 02 квітня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/480/18 (суддя в І інстанції Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірною відмову, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – Управління), в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.12.2017 № 2058/17; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового – з 21.09.2016, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді – на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 08.12.2017 № 2058/17 з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 08.09.2016 у зв’язку з поданням заяви про відставку та відповідно до вимог законодавства України її було звільнено з посади судді Рубіжанського міського суду Луганської області та 20.09.2016 відраховано зі штату Рубіжанського міського суду Луганської області.

З 21.09.2018 вона перебуває на обліку у відповідача як суддя у відставці та після перерахунку отримує довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

При цьому 28.12.2017 нею був отриманий лист від Управління від 28.12.2017 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу 16000 грн. 00 коп.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди судді, а тому відсутні підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.

З таким рішенням відповідача позивач погодитись не може та вважає, що Управління, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного утримання з урахуванням матеріальної допомоги, діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачений нормами чинного законодавства України.

При цьому зазначала, що для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, серед іншого, повинна також входити матеріальна допомога до відпустки у розмірі посадового окладу, яка включена в оподатковуваний дохід, оскільки, на її думку, згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та п. 2.3.3 Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Також свої вимоги обґрунтовувала, виходячи з положення ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (застрахованої) особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

На підтвердження обґрунтованості своїх вимог також посилалась на висновки Верховного Суду України, зазначені в постановах від 20.02.2012, 14.05.2013, 18.05.2013 та 06.11.2013 (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно).

На підставі викладеного просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 812/480/18 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін, про що 01.06.2018 до канцелярії суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1, паспорт серії ЕН 277716, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 21.11.2003, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, є суддею Рубіжанського міського суду Луганської області у відставці (арк.справи 7-8).

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIIІ ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку (арк.справи 38-39).

Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.09.2016 за № 82-ОС позивача було відраховано зі штату Рубіжанського міського суду Луганської області у зв’язку із поданням заяви про відставку та виходом у відставку 20.09.2016 (арк.справи 14, 40).

Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено загальний стаж роботи позивача станом на 20.09.2016 - 35 років 11 місяців та 19 днів (арк.справи 13,41).

Розпорядженням від 30.09.2016 № 164846 Управління призначило позивачу довічне грошове утримання судді з 21.09.2016 у розмірі 23490,00 грн. (арк.справи 26).

За заявою позивача від 23.01.2017 та наданої довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 20.01.2017 № 119/17 Управлінням з 01.01.2017 здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді через зміну надбавки (арк.справи 52-54).

13.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати нараховане в 2016 році щомісячне довічне грошове утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області від 08.12.2017 за № 2058/17-вих., починаючи з моменту нарахування щомісячного довічного грошового утримання відповідно до зазначеної вище довідки (арк.справи 9).

До заяви була додана довідка від 08.12.2017 за № 2058/17-вих., видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській на підставі особового рахунку працюючого на відповідній посаді судді за листопад 2017, згідно з якою суддівська винагорода на дату звернення становить – 28800 грн. 00 коп., в тому числі: посадовий оклад – 16000 грн. 00 коп.; доплата за вислугу років (80% посадового окладу) – 12800 грн. 00 коп.

Також у вказаній довідці зазначено, що з виходом у щорічну оплачувану відпустку судді виплачується матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу, а саме 16000 грн. 00 коп. (арк.справи 10).

За результатами розгляду звернення позивача, 28.12.2017 за № 253/284/11-14 Управлінням була надіслана відповідь на заяву про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання (арк.справи 11).

Зі змісту відповіді від 28.12.2017 за № 253/284/11-14 вбачається, що надана позивачем довідка про складові заробітної плати працюючого судді від 08.12.2017 станом на 01.11.2017 не може бути застосована відповідачем для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 21.09.2016, оскільки довічне грошове утримання судді у відставці призначено із розрахунку заробітної плати, яку він отримує на дату виходу у відставку. При цьому, відповідачем зазначено, що сума суддівської винагороди у розмірі 28800,00 грн., яка зазначена у довідці від 08.12.2017 врахована для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці з дати звернення (01.01.2017).

Також відповідач зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з якої розраховується довічне грошове утримання. У зв’язку з цим перерахувати нараховане з 21.09.2016 щомісячне грошове утримання судді за наданою довідкою немає законних підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються спеціальним законом, яким є Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) з відповідними змінами, оскільки позивач була звільнена під час дії саме цього Закону (втратив чинність лише 30.09.2016).

Законом № 2453-VI чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Так, згідно з частиною другою ст. 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, відповідач при розрахунку розміру щомісячного довічного утримання та при його перерахунку виходив з розміру посадового окладу та доплати за вислугу років, як це і передбачено вказаною нормою права.

За таких обставин нарахування позивачу довічного грошового утримання та подальший його перерахунок без урахування розміру матеріальної допомоги на оздоровлення зроблений відповідачем правомірно.

Доводи позивача про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про оплату праці», Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди, є безпідставними, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є саме Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним посилання позивача на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Колегія суддів також не може застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами, правову позицію Верховного Суду України, зазначену в постановах від 20.02.2012, 14.05.2013, 18.05.2013 та 06.11.2013 (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно), на яку посилається позивач у позові та апеляційній скарзі, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначеної на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Натомість, колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 738/1343/17 (адміністративне провадження № К/9901/2712/17), оскільки вони ідентичні даним спірним правовідносинам.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог, у зв’язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 812/480/18 – залишити без змін.

Повне судове рішення - 20 червня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді О.О. Шишов

ОСОБА_2