Постанова № 74783490, 20.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року справа №805/969/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року в адміністративній справі №805/969/18-а (головуючий у 1 інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача: голова Краматорської міської ради ОСОБА_4, комунальне підприємство «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про визнання недійсним договору №15/11-2017 від 29 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір №15/11-2017 від 29 вересня 2017 року про організацію надання транспортних послуг з перевезення міським електричним транспортом.

В обґрунтування позову зазначив, що договір укладений з порушенням норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки не був розглянутий на засіданні виконавчого комітету міської ради, не затверджено виконавчим комітетом Краматорської міської ради розрахунковий тариф на транспортні послуги КП «КТТУ» з перевезень пасажирів тролейбусними маршрутами з 01.01.2018 року, договір не пройшов процедуру затвердження міською радою.

Позивач вважає, що цей договір порушує його права та інтереси, оскільки він є мешканцем міста Краматорськ та має право користуватися трамваями, які є більш екологічним транспортним засобом ніж тролейбус.

Договір стосується комунального підприємства «КТТУ», яке користується майном територіальної громади м. Краматорська, членом якої є позивач.

Міський голова м. Краматорськ з перевищенням своїх повноважень уклав договір щодо розпорядження майном, яке є спільною власністю територіальної громади, членом якої є позивач.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Суд першої інстанції неправильно застосував п.31, п.43 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки до виключної компетенції міської ради є прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади.

2. Суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відсутність факту порушення прав позивача спірним договором, оскільки цей договір порушує право позивача на користування більш екологічним транспортом, яким є трамвай.

3. Спірний договір є підробленим проте суд першої інстанції на ці факти уваги не звернув.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги, зазначив про безпідставність її доводів, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що договір №15/11-2017 від 29 вересня 2017 року укладено відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про міський електричний транспорт» та інших нормативно-правових актів.

Спірний договір жодним чином не зачіпає прав та інтересів позивача, про порушення яких він зазначає.

Представник третьої особи - КП «КТТУ» заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши аргументи сторін у судовому засіданні суд зробив такі висновки.

09 червня 2017 року виконавчий комітет Краматорської міської ради, з метою замовлення транспортних послуг з перевезення пасажирів на 2018 рік, звернувся із відповідним листом № 01-46/3012 до КП «КТТУ» щодо надання таких послуг за відповідними тролейбусними маршрутами (а.с. 103).

29 вересня 2017 року між виконавчим комітетом Краматорської міської ради, в особі голови Краматорської міської ради ОСОБА_4 (замовник за договором) та комунальним підприємством «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління», в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5 (перевізник за договором) укладено договір №15/11-2017 про організацію надання транспортних послуг з перевезення міським електричним транспортом (а.с. 6-10).

Предметом вказаного договору є пасажирські перевезення міським наземним електричним транспортом, що здійснює перевізник за замовленням замовника шляхом надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу, а також інших послуг, пов'язаних з таким перевезенням (далі - транспортні послуги). Замовник надає право перевізнику здійснювати зазначені транспортні послуги за визначеними тролейбусними маршрутами та зобов'язується сплачувати за фактично виконанні перевізником транспортні послуги на умовах цього договору (п. 1 розділу «Предмет договору»).

Згідно із пунктом 2 розділу «Предмет договору» невід'ємою частиною вказаного договору є: 1) планові показники транспортних послуг на пасажирські перевезення міським наземним електричним транспортом відповідно до вимог Закону України «Про міський електричний транспорт» (п. 2.1 договору, додаток 1 (а.с. 11)); 2) планова величина затвердженого розрахункового тарифу на транспортні послуги , що надаватимуться перевізником у 2018 році (п. 2.2. договору, додаток 2, (а.с 12)); 3) завдання перевізнику щодо планового обсягу доходів від продажу проїзних документів та чистого доходу від надання додаткових послуг за іншими напрямами господарської діяльності на 2018 рік (п. 2.3. договору, додаток 3 (а.с.13).

Позивач вважає цей договір таким, що укладений з перевищенням повноважень голови Краматорської міської ради, який діє від імені органу місцевого самоврядування, без дотримання встановленої процедури укладання договору про організацію надання транспортних послуг з перевезення міським електричним транспортом.

Позивач вважає, що цим договором, порушуються його права, як члена територіальної громади міста Краматорськ, зокрема, порушується право на користування більш екологічним видом транспорту, яким є трамвай.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що спірним договором не передбачено передання територіальної громади іншим органам, тому відсутні підстави затверджувати договір на пленарному засіданні міської ради.

Також суд першої інстанції звернув увагу в судовому рішенні, що позивач не довів факт порушення його особистих прав та інтересів спірним договором.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 року (далі Закон №1914) замовники транспортних послуг (замовники) - це місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.

Перевізник - це юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об'єктів міського електричного транспорту.

Рухомий склад - це трамвайні вагони, тролейбуси, вагони метрополітену.

На підставі ч.2 ст.4 Закону №1914 транспортні послуги надаються на договірних засадах між перевізником та замовником з урахуванням: норм забезпечення обслуговування міським електричним транспортом; показників якості транспортних послуг.

Згідно ч.3 ст.8 Закону №1914 місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері міського електричного транспорту, а також розробляють регіональні та місцеві програми його розвитку і забезпечують їх виконання, встановлюють тарифи на проїзд, організовують перевезення пасажирів та здійснюють контроль за ним, встановлюють порядок справляння плати за проїзд, інформують населення про зміни, що стосуються надання транспортних послуг, забезпечують координацію роботи, пов'язаної з функціонуванням міського електричного транспорту та інших видів міського транспорту, створюють належні дорожні умови для здійснення перевезень, реалізують заходи з розвитку, вдосконалення та облаштування маршрутної мережі, виконують інші функції щодо створення безпечних умов діяльності у сфері міського електричного транспорту згідно із законодавством.

Статтею 11 Закону №1914 визначено, що відносини замовників з перевізниками регулюються згідно із законодавством, а також договором про організацію надання транспортних послуг.

У договорі про організацію надання транспортних послуг визначаються обсяги і якість транспортних послуг за маршрутами (лініями) згідно з розкладом руху, вартість перевезення пасажирів, обов'язки та права сторін, порядок та строки проведення розрахунків, інші умови надання транспортних послуг.

Типовий договір про організацію надання транспортних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підставою для укладення договору про організацію надання транспортних послуг є замовлення на пасажирські перевезення міським електричним транспортом, у якому повинні враховуватися державні соціальні нормативи на транспортні послуги, а також спроможність перевізника забезпечити їх необхідний обсяг.

Договір про організацію надання транспортних послуг укладається на основі типового договору не пізніше ніж за квартал до початку його дії на строк не менше року.

Отже, організація надання транспортних послуг міським електричним транспортом здійснюється на основі типового договору, який укладається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з перевізниками на підставі відповідного замовлення не пізніше ніж за квартал до початку дії договору на строк не менше року.

За матеріалами справи виконавчий комітет Краматорської міської ради 09.06.2017 року звернувся з замовленням транспортних послуг з перевезення пасажирів міським електричним транспортом до КП «КТТУ», уклав договір 29.09.2017 року зі строком дії з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

Тобто умова организації надання транспортних послуг міським електричним транспортом, визначена Законом №1914, відповідачем додержана.

Суд не приймає посилання апелянта, що договір є підробленим, оскільки в підтвердження цього факту позивачем не надано жодного належного, достовірного та достатнього доказу, як цього вимагають приписи ст.ст.73-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надані суду при апеляційному розгляді пояснення ОСОБА_4 щодо позовної заяви ОСОБА_1, заява про кримінальний злочин не є такими доказами в розумінні ст..ст.73-77 КАС України.

Той факт, що представник виконкому, який брав участь при судовому розгляді справи №234/17657/17 в Краматорському міському суді, не знав про існування спірного договору, не є належним доказом фальсифікації цього договору.

При апеляційному розгляді позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про перевірку факту підробки та фальсифікації вказаного договору.

Як свідчить надана інформація Краматорського ВП ГУНП від 19.06.2018 року відомості за заявою позивача внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050390001782 від 05.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та розпочате досудове розслідування.

Проте, суд зауважує, що факт підробки (фальсифікації) письмового документу встановлюється або спростовується в порядку кримінального провадження.

Тому відсутність встановленого в межах цієї адміністративної справи факту підтвердження або спростування доводів підробки (фальсифікації) договору не є обставиною, яка об’єктивно унеможливлює розгляду цієї справи до вирішення заяви, яка подана ОСОБА_1 в порядку кримінального судочинства.

Суд звертає увагу сторін, що в разі встановлення у визначеному законом порядку факту підробки спірного договору, - зазначене є підставою для перегляду судового рішення за цією справою за нововиявленими обставинами відповідно до ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо повноважень відповідача в особі міського голови ОСОБА_4 на укладання спірного договору суд зазначає наступне.

Договір №15/11-2017 від 29.09.2017 року укладений виконавчим комітетом Краматорської міської ради в особі міського голови ОСОБА_4 з КП «Краматорське трамвайно-тробейбусне управління».

Відповідно до ч.ч.1.2 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною 1, частиною 3 статті 12 Закон № 280/97 визначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

На підставі п.п.14,16 ч.4 ст.42 Закону №280/97 сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Аналіз вищезазначених положень Закону №280/97 дає підстави для висновку, що саме міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради та представляє інтереси територіальної громади та відповідно до закону уповноважений підписувати відповідні договори від імені виконавчого комітету.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції п.31, п.43 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Дійсно, виходячи з положень пункту 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення, а пунктом 43 даної статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Як вже зазначалося вище, спірний договір укладений з комунальним підприємством «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» (перевізник за договором).

Комунальне підприємство «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 32576420, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Аероклубна, будинок 103, місто Краматорськ, Донецька область, 84331. Основним видом діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приморського типу. Засновником підприємства є Краматорська міська рада, код ЄДРПОУ: 24812116 (а.с. 74-79, 80-83).

Відповідно до ч.3 ст.8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 63 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

На підставі ч.1 ст. 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Згідно з ч.2 ст. 78 Господарського кодексу України орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини 3 статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Як визначено ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що майно КП «КТТУ» перебуває у останнього на праві комунальної власності і закріплено за ним на праві господарського відання, уповноваженим органом - Краматорською міською радою, яка має право здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад.

Абзацом 15 статті 1 Закону №280/97 встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 статті 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

На підставі п.п.5,8 ст.60 Закону №280/97 органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Оскільки договір №15/11-2017 від 29.09.2017 не передбачає передання майна територіальної громади іншим органам, предметом цього договору є пасажирські перевезення міським наземним електричним транспортом шляхом надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу, тому є неприйнятними доводи позивача, що цей договір повинен бути затверджений на пленарному засіданні ради.

На підставі викладеного суд вважає помилковими доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції п.31, п.43 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Щодо порушених прав позивача спірним договором суд зазначає наступне.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивач повинен довести породження для нього правових наслідків, пов'язаних із спірним договором, або, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього договору.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту, як-то визнання недійсним договору, який, на думку позивача, порушив його право на користування більш екологічним видом транспорту, жодним чином не відновить порушених, на його думку, прав. Сам спірний договір не створює для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків й не може порушувати його особистих прав та/або інтересів, оскільки не містить будь-яких обмежень/заборон щодо використання трамваїв при наданні транспортних послуг з перевезення пасажирів.

На підставі викладеного суд не приймає доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутність факту порушення прав позивача спірним договором.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає на безпідставність позовних вимог та погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору №15/11-2017 від 29 вересня 2017 року «Про організацію надання транспортних послуг з перевезення міським електричним транспортом» з моменту його підписання, що обумовлює відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року в адміністративній справі №805/969/18-а – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року в адміністративній справі №805/969/18-а – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 20.06.2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_6