Постанова № 74783452, 19.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року справа №805/3219/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Гайдара А.В., суддів: Сухарька М.Г., Шишова О.О.,

при секретареві судового засідання Святодух О.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у справі № 805/3219/17-а (головуючий І інстанції Аляб’єв І.Г., повний текст рішення складений 5 лютого 2018 року, м. Слов’янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в м. Маріуполі, про визнання неправомірними та скасування висновку і наказу, поновлення на службі, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі – ГУ НП в Донецькій області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі – ГУ МВС України в Донецькій області), третя особа: Управління патрульної поліції в м. Маріуполі, в якому просив: визнати неправомірним наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобов’язати начальника ГУ НП в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в Донецькій області; зобов’язати начальника ГУ НП в Донецькій області виплатити грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу (т.1 а.с. 3-6).

10.01.2018 позивачем подано заяву про зміну предмету позову шляхом викладення позову в іншій редакції: визнати неправомірним та скасувати висновок службового розслідування від 12.09.2014 за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Макіївського, Горлівського, Донецького МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Новоазовського і Тельманівського РВ та підрозділів апарату ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого начальником ГУ МВС України в Донецькій області; визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновити на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в Донецькій області; виплатити грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу (т.1 а.с. 237-239)

11.01.2018 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив:

визнати неправомірним та скасувати висновок службового розслідування від 12.09.2014 за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Макіївського, Горлівського, Донецького МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Новоазовського і Тельманівського РВ та підрозділів апарату ГУМВС України в Донецькій області, затвердженого начальником ГУ МВС України в Донецькій області;

визнати неправомірним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

поновити на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в Донецькій області;

виплатити грошове та речове забезпечення за час вимушеного прогулу;

стягнути з відповідача 10000 грн моральної шкоди (т.1а.с. 217-220, 229).

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зміну позовних вимог (т.1 а.с.244).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 (т.1 а.с. 244-246).

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів зазначив, що судом не враховані вимоги Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 №230, ст.ст. 1,2,8,9, 11,12, 159, 166, 167,194,204, 210, 241, 242 КАС України (т.2 а.с. 3-11).

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з’явились, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, у відзиві на апеляційну скаргу заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх неспроможними та просили відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС у Донецькій області.

25.07.2014 ОСОБА_1 до начальника ГУМВС України в Донецькій області поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у запас у зв’язку зі зміною місця проживання, в якому зазначив про відмову від проходження ВЛК; просив розглянути питання про звільнення без його участі та наполягав на його звільненні до закінчення тримісячного строку (т.1 а.с 10,11).

Зазначений рапорт отриманий 29.07.2014 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області (т.1 а.с.9).

22.08.2014 ОСОБА_1 до начальника ГУМВС України в Донецькій області подано заяву, в якій просив повідомити про результати розгляду його рапорту про звільнення (т.1 а.с. 13)

Зазначену заяву отримано 22.08.2014 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області (т.1 а.с.12).

10.08.2017 позивачем до ГУ НП в Донецькій області надіслано заяву про надання копії наказу про звільнення та оригіналу трудової книжки у зв'язку з поданням рапорту від 25.07.2014 про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, надісланого до ГУ МВС України в Донецькій області (т.1 а.с. 20). Зазначену заяву 17.08.2017 отримано ГУ НП в Донецькій області (а.с. 21).

Згідно листа Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 20.10.2017 №3493/12/01-2017 до управління не надходив рапорт ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням (т.1 а.с.133-134).

На підставі наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 11.09.2014 №1169 проведено службове розслідування за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками Макіївського, Горлівського, Донецького МУ та підпорядкованих їм райвідділів, Кіровського, Докучаєвського, Сніжнянського, Харцизького, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Новоазовського і Тельманівського РВ та підрозділів апарату ГУМВС України в Донецькій області (далі – висновок службового розслідування) (т.1 а.с. 79).

Згідно висновку службового розслідування від 12.09.2014, затвердженого начальником ГУ МВС України в Донецькій області, 11.09.2014 до ГУ МВС України в Донецькій області від керівництва УДАІ ГУ МВС в Донецькій області надійшов список працівників, які не побажали прибути до нових місць дислокації та відсутні без поважної причини, зокрема, ОСОБА_1, у зв’язку з чим звільнити з органів внутрішніх справ, зокрема, ОСОБА_1 за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пп.2.2 , 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012, що виразилося в невиходів на службу з 23-25 серпня 2014 року до цього часу (т.1 а.с.79-89).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 24.09.2014 №347 о/с «По особовому складу» звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 є (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 інспектора сектору організації дорожнього руху відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Донецька управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в Донецькій області (т.1 а.с.90).

Згідно з довідками від 29 травня 2014 року № 149 та від 11 червня 2014 року № 152, виданими Центром первинної санітарної допомоги Мар`їнського району, позивач знаходився на лікуванні з 29 травня по 17 червня 2014 року.

Відповідно листка звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність № 73 від 07 липня 2014 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний радикуліт в Мар`їнській центральній районній лікарні з 20 червня по 07 липня 2014 року.

Відповідно до довідки № 158 від 08 липня 2014 року позивач з діагнозом гостра респіраторна інфекція знаходився на лікуванні з 08 по 14 липня 2014 року.

Згідно з довідкою про тимчасову непрацездатність від 15 липня 2014 року № 41, виданою Курахівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, Позивач знаходився на лікарняному з діагнозом «гострий обструктивний бронхіт» з 15 по 25 липня 2014 року.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є протиправність висновку службового розслідування від 12.09.2014 за фактом порушення моральних норм, службової дисципліни окремими працівниками підрозділів апарату ГУМВС України в Донецькій області та наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; та як наслідок – поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ з виплатою грошового та речового забезпечення за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Крім того, усною ухвалою від 26.01.2018 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про зміну позовних вимог.

З такими висновками суду не погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки усною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зміну позовних вимог, що не передбачено нормами КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п’ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні (ч.7 ст.47 КАС України).

На виконання зазначених вимог позивачем додано до заяв про збільшення розміру позовних вимог та зміни предмету позову докази направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, у зв’язку з чим суд першої інстанції був зобов’язаний розглянути зазначенні заяви щодо кожної з позовних вимог по суті з прийняття відповідного судового рішення (т.1 а.с. 221,222,240,241).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України судом апеляційної інстанції переглянуто справу за наявними у ній доказами та перевірено законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини врегульовані нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі – Положення №114), Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 №230 (далі – Інструкція №114), в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 поданий рапорт до начальника ГУМВС України в Донецькій області про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у запас у зв’язку зі зміною місця проживання, який отримано 29.07.2014 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.9).

22.08.2014 ОСОБА_1 до начальника ГУМВС України в Донецькій області подано заяву, в якій позивач просив повідомити про результати розгляду його рапорту про звільнення (т.1 а.с. 13)

Зазначену заяву отримано 22.08.2014 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області (т.1 а.с.12).

Зі змісту висновку службового розслідування від 12.09.2014 встановлено, що підставою для проведення службового розслідування відносно позивача стало небажання останнього прибути до нових місць дислокації, що виразилося у невиході на службу з 23-25 серпня 2014 року та до часу затвердження зазначеного висновку.

Розділом ІІ Інструкції №230 визначені підстави для проведення службового розслідування.

Відповідно до п.2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Таким чином, пунктом 2.1 Інструкції №230 встановлений виключний перелік підстав для проведення службового розслідування.

Враховуючи те, що позивачем рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ отриманий 29.07.2014 УДАІ ГУМВС України у Донецькій області, а обставини, що стали підставою для проведення службового розслідування відносно позивача виникли в кінці серпня 2014 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у ГУ УМВС України в Донецькій підстав для проведення службового розслідування відносно позивача.

Відповідно до п.п. «ж» п 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

За приписами п.68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ (п. 69 Положення №114).

Враховуючи безпідставність проведення службового розслідування відносно позивача та ненадання оцінки рапорту позивача про звільнення за власним бажанням, а також листкам непрацездатності, які були надіслані позивачем відповідачу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання протиправним наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з підстав, передбачених пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки зазначений наказ прийнятий на підставі висновків службового розслідування, які визнанні судом безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Позивач просив визнати неправомірним та скасувати висновок службового розслідування від 12.09.2014.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги позивача щодо скасування висновку службового розслідування не підлягають задоволенню, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача є зобов’язання відповідача внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 шляхом зміни підстави звільнення з п.п. «є» п.64 Положення №114 (за порушення дисципліни) на пп. «ж» п.64 Положення №114 (за власним бажанням), оскільки матеріалами справи підтверджено подання позивачем у встановленому законом порядку рапорту відповідної форми та змісту.

Крім того, позивачем в судовому засіданні підтверджено та не спростовано відповідачами, що вищезазначений рапорт про звільнення за власним бажанням він не відкликав.

Позовні вимоги про поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ не підлягають задоволенню, оскільки в рапорті на звільнення позивач наполягав на своєму звільненні з органів внутрішніх справ до закінчення тримісячного терміну, що свідчить про намір ОСОБА_1 прискорити процес звільнення та не продовжувати службу в органах внутрішніх справ.

Враховуючи відмову у задоволенні позову в частині поновлення на службі в органах внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про поновлення на службі.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню також не підлягають, оскільки позивачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження завданої відповідачами моральної шкоди.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів судових витрат, пов’язаних з із прибуттям до суду позивача, оскільки відсутній розрахунок даних витрат, а також позивачем не надано доказів понесених витрат з урахуванням вимог ст..72-76 КАС України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, внаслідок чого апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням постанови про часткове задоволення позову.

Постанова складена в повному обсязі 19 червня 2018 року.

Керуючись ч.2 ст.9, ст.78, ч.5 ст.250, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.3, п.4 ч.1, ч.2 ст.317, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.1, ч.5 ст.328, ст.329, п.2 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у справі № 805/3219/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Маріуполі про визнання неправомірними та скасування висновку і наказу, поновлення на службі, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Маріуполі про визнання неправомірними та скасування висновку і наказу, поновлення на службі, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внести зміни до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 24 вересня 2014 року № 347 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ шляхом зміни підстави звільнення з п.п. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) на пп. «ж» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова складена в повному обсязі 19 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.В. Гайдар

Судді: М.Г. Сухарьок

ОСОБА_3