Постанова № 74783377, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 рокусправа № 808/2276/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Круговий О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (суддя суду першої інстанції ОСОБА_2), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, за позовом ОСОБА_1 до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення -

в с т а н о в и в :

26 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області №1627-1304 від 26.06.2016 року щодо нарахування фізичній особі ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання за платежем: «орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік» у розмірі 79402.20 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області №1628-1304 від 26.06.2016 року щодо нарахування фізичній особі ОСОБА_1 суми податкового зобов’язання за платежем «орендна плата за 2016 рік» у розмірі 7761.25 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідно до умов договорів оренди землі від 27.03.2012 та від 26.04.2012, з урахуванням Витягів з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 23.11.2011 №1851л, в повному обсязі сплачено податкові зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 23 511, 27 грн. та 2 550, 36 грн. відповідно. Проте контролюючим органом у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 79 402, 20 грн. та 7 761, 25 грн., що суперечить умовам договорів оренди землі, укладених між позивачем та Запорізькою міською радою. Крім того зазначає, що вказані вище податкові повідомлення-рішення на адресу ОСОБА_1 податковою не надсилались.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі №808/2276/17 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову, також, позивач зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ч. 3 ст. 90, ч. 2 ст. 74 та ч. 1 ст. 242 КАС України, помилково визнано встановленою обставину з приводу того, що під час обчислення плати за землю відповідачем використовувались дані державного земельного кадастру, отримані контролюючим органом в порядку встановленому законом. Також, суд першої інстанції помилково визнав ту обставину, що позивач отримував оскаржувані податкові повідомлення – рішення.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що позивачу було правомірно, у відповідно до вимог чинного податкового законодавства нараховано податкове зобов’язання з орендної плати за землю, при розрахунку відповідачем використано дані державного земельного кадастру відповідно до Витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Крім того, відповідач зазначає, що ним дотримано вимоги щодо надіслання оскаржуваних ППР позивачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2012 року між позивачем (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання надає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, для розташування підприємства автосервісу.

Відповідно до пунктів 2, 5, 10, 11 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.1180 га, кадастровий номер: 2310100000:05:009:0372. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 783 708,80 грн. Договір укладено на дев’ятнадцять років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 23 511,27 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік у цінах 2012 року.

Підпункт 14.6 пункту 14 Договору встановлює, що розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

26 квітня 2012 року між тими самими сторонами укладено договір оренди землі, відповідно до якого Запорізька міська рада надає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, для розташування підприємства автосервісу.

Відповідно до пунктів 2, 5, 10, 11 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0128 га, кадастровий номер: 2310100000:05:009:0373. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 85012,48 грн. Договір укладено на дев’ятнадцять років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 2550,36 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік у цінах 2012 року.

Підпункт 14.6 пункту 14 Договору встановлює, що розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

ОСОБА_3 договори укладались на виконання рішення Запорізької міської ради тринадцятої сесії шостого скликання від 05 жовтня 2011 року №109/23 “Про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 земельних ділянок для розташування підприємства автосервісу”.

Позивачем надано ОСОБА_3 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 23.11.2011 №1851л, відповідно до яких нормативна оцінка земельної ділянки № 2310100000:05:009:0372 становить 783 708,80 грн., а земельної ділянки № 2310100000:05:009:0373 – 85 012,48 грн.

На підставі вказаних вище документів ОСОБА_1 сплачено орендну плату за 2016 рік у розмірі 23 511,27 грн. та 2 550,36 грн. відповідно, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

26 червня 2016 року Запорізькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №1627-1304 та №1628-1304, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 79 402,20 грн. та 7 761,25 грн. відповідно.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень – рішень №1627-1304 та №1628-1304 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства при розрахунку податкового зобов’язання позивача з орендної плати за землю, а також при надісланні оскаржуваних ППР на адресу позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція органів контролю, повноваження й обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються нормами саме Податкового кодексу України (далі - ПК України).

При цьому, пунктом 5.2 ст.5 Податкового кодексу України закріплений принцип пріоритетності норм Податкового законодавства над нормами інших актів у разі їх суперечності.

Відповідно до пп.14.1.147, п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю – є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приписами ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п.п. 288.1.1-288.1.5 п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами пунктів 288.1 – 288.5 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Як визначено пунктом 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

За правилами пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Відповідачем до матеріалів справи надано ОСОБА_3 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №618/86-16 та №619/86-16, відповідно до яких станом на 12.01.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки №2310100000:05:009:0373 становить 258 708,48 грн., а земельної ділянки №2310100000:05:009:0372 – 2 646 740,00 грн. ОСОБА_3 відправлено до Запорізької ОДПІ листами Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі від 08.02.2016.

Враховуючи встановлений безпосередньо договорами оренди землі та нормами Податкового законодавства трикратний розмір плати від нормативно-грошової оцінки землі, Запорізькою ОДПІ було складено оскаржувані ППР: 2646740 х 3% = 79402.20 грн., 258708.48 х 3%= 7761.25 грн.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що під час нарахування позивачу податкових зобов’язань з орендної плати за землю відповідачем було використано дані державного земельного кадастру, отримані відповідачем у визначеному Законом порядку, та визначену договорами та нормами ПК ставку, тому оскаржувані ППР прийнято в порядку та в межах повноважень визначених Законом та Конституцією України.

Доводи позивача щодо не дотримання податковим органом вимог пункту 286.5 статті 285 ПК України суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 286.5 статті 285 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 2 пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Згідно наявної , в матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення рекомендованого відпрвілення №6900522066381, податкові повідомлення - рішення були направлені на адресу позивача 29.06.2016 року, надійшли до адресного відділення поштового зв’язку і були вручені 01 липня 2016 року.

Тобто, копією поштового повідомлення підтверджено факт надіслання на адресу позивача податкових повідомлень – рішень саме у строк до 01 липня 2016 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом дотримано вимоги пункту 286.5 статті 285 ПК України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування судового рішення, оскільки воно є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі №808/2276/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 червня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року.

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай