Постанова № 74783325, 14.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2018 рокусправа № 808/3489/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.

судді: Шлай А.В. Круговий О.О.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (головуючий суддя: Конишева О.В) по адміністративній справі № 808/3489/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1Г 16.11.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить скасувати винесене відповідачем 31.10.2017 року податкове повідомлення – рішення №21105-13, яким йому визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 12 553,63 грн.,оскільки об’єкт нерухомості,а саме: 3/4 частки нежитлової будівлі, загальною площею 939,8м.кв., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного (колишня Фрунзе), буд. 57/7,відноситься до будівлі промисловості, не входить в коло об’єктів оподаткування цим податком.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки відсутні докази приналежності спірного об’єкту нерухомості до будівель промисловості, які звільнені від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до приписів пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована безпідставністю висновків суду першої інстанції через відсутність у нього обов'язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, відповідно до податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Ге рявцеву А.Г. на праві приватної власності належить 3/4 частки нежитлової будівлі, загальною площею 939,8м.кв., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного (колишня Фрунзе), буд. 57/7 (а.с.17 - 20).

31.10.2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення – рішення №21105-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 12 553,63 грн. (а.с.7), яке оскаржено позивачем в судовому порядку, з посиланням на відсутність у відповідача підстав нарахування йому податку у 2016 році виходячи з приписів пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01.01.2015 року текст ст. 266 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1, пп. «є» пп.266.2.2 п. 266.2, пп. 266.3.2. п. 266.3, 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України, ч. 1 ст. 3 БК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Із матеріалів справи видно, що рішенням Мелітопольської міської ради №2/6 від 29.01.2016 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на 2016 рік.

Пунктом 4 розділу II Прикінцевих положень Закону «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VІІІ від 24.12.2015 року встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як вбачається з наданої КП «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» інформації та згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, затверджених рішенням Мелітопольської міської ради № 9 від 27.12.2010 року та № 1/23 від 28.12.2011 року, 3/4 частки нежитлової будівлі, що належить позивачеві, загальною площею 939,8м.кв. за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного (колишня Фрунзе), буд. 57/7, знаходиться на земельній ділянці, цільове призначення якої є розміщення та обслуговування виробничих приміщень (а.с.15,16).

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що спірний об’єкт нерухомого майна відноситься до будівель промисловості, а саме - є виробничим корпусом, цехом, або складським приміщенням промислових підприємств, які не відносяться до об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

В силу викладеного факт знаходження вищезазначеної будівлі на землі, цільовим призначенням якої є розміщення та обслуговування виробничих приміщень, не є належним доказом, що цей об’єкт нерухомості відноситься до будівель промисловості, та не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Викладене свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов’язку сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, у 2016 році, та відсутності підстав для скасування податкового повідомлення – рішення №21105-13 від 31.10.2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області про нарахування позивачу відповідної суми податку.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року по адміністративній справі № 808/3489/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 18 червня2018 року.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий