Постанова № 74783263, 13.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2018 рокусправа № 808/489/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Мельник В.В.

судді: Сафронова С.В. Чепурнов Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року (головуючий суддя – Батрак Інна Володимирівна) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до про Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.01.2018 року №4 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.01.2018 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року відкрито провадження по справі №808/489/18.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що 05.01.2018 року він звернувся із заявою до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 2 роки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач відмовив йому в призначенні пенсії з причини відсутності довідки ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» про підтвердження пільгового стажу за період роботи з 01.04.1984 року по 31.03.1990 року. При цьому відповідачем не було враховано те, що Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, набув чинності з 21.08.1992 року, до цього часу атестація робочого місця не вимагається. Зокрема у Порядку застосування Списків « 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 вказано, що не потребується підтвердження результатами атестації робочих місць періодів роботи до 21.08.1992 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі №808/489/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що віднесення посади, яку займав позивач до списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджених ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 не свідчить про наявність у позивача права на пільгову пенсію, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах. Даних трудової книжки у даному випадку недостатньо, оскільки пенсія відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону 1788-XІІ призначається працівникам за умови їх зайнятості на відповідних роботах повний робочий день, що необхідно встановити. Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості, які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи на Запорізькому абразивну комбінаті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.

Позивач – ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо необхідності атестації робочого місця позивача за спірні періоди роботи та, відповідно0 можливості застосування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.03.2015 року №21-51а15, від 10.09.2013 року №21-183а13, від 02.12.2015 року №21-1329а15. Оскільки у вказаних постановах йде мова про необхідність застосування результатів атестації робочих місць за періоди роботи певних осіб з 21.08.1992 року, на противагу цьому позивач свій пільговий стаж здобув за період з 01.04.1984 року по 01.04.1990 року, тобто до прийняття Порядку проведення атестації робочих місць, тому застосування його до вимог цього періоду є безпідставним. Більш того, у Порядку застосування списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 вказано, що підтвердження результатами атестації робочих місць періодів роботи до 21.08.1992 року не потребується.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Наголосив на тому, що в трудовій книжці позивача та додатково наданих документах зазначено лише посади, на які позивача було зараховано, переведено або звільнено з посиланням на накази, але не зазначено характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи, не підтверджується зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день. Таким чином, оскільки трудова книжка позивача не містить вичерпної інформації про характер роботи, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, то відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому ОСОБА_2 Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року №637, керівництво підприємства повинно надати уточнюючу довідку, в якій зазначити всю необхідну інформацію для призначення пенсії.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не сповістили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників позивача та відповідача та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч.4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 27.05.1983 року по 06.09.1991 року працював на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат».

Відповідно до записів в трудовій книжці серії АТ-ІІ « 1917338 від 25.10.1978 року та довідки ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» від 15.11.2017 №67 позивач у вказаний період працював за наступними посадами:

- з 27.05.1983 року (запис № 12) прийнятий слюсарем-сантехником 5 р. в цех виробництва мікропорошків зеленого карбіду кремнію (електрокорунда та карбіду кремнія);

- з 01.04.1984 року (запис № 13) призначений змінним майстром ділянки дроблення та регенерації порошків в тому ж цеху;

- з 01.06.1986 року (запис №14) призначений старшим змінним майстром ділянки дроблення й регенерації порошків в тому ж цеху;

- з 01.10.1987 року (запис №15) у зв'язку із введенням нових умов оплати праці переоформлений старшим майстром ділянки дроблення й регенерації порошків в тому ж цеху;

- з 01.04.1990 року (запис №16) призначений старшим майстром ділянки з виробництва шліф зерна, у тому ж цеху;

- з 01.03.1991 року (запис №17) призначений начальником ділянки виробництва шліф зерна;

- 06.09.1991 року (запис №18) звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР (а.с. 11-15).

В період з 01.04.1984 року по 01.04.1990 року простоїв та особистих відпусток без оплати у позивача не було, що підтверджується довідкою № 9/2827 від 15.11.2017 року, виданою ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» (а.с. 19).

У січні 2018 року позивач звернувся до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», додавши до неї трудову книжку, довідку №67 від 15.11.2017 року, довідку №9/3126 від 19.12.2017 року, довідку №69 від 11.11.2017 видану ПрАТ «Промавтоінвест», яка підтверджує період роботи на пільгових умовах (Список №2) з 20.09.1991 року по 31.12.1991 року (3 місяці 12 днів), військовий квиток №4067897, диплом БТ №918703.

Рішенням Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 4 від 12.01.2018 позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, у зв'язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки наявність пільгового стажу повинна бути підтверджена уточнюючою довідкою, відповідно до чинного законодавства.

Визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії та зобов'язання вчинити такі дії і було предметом судового розгляду в даній справі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, яким затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, вказаний Порядок регулює застосування, зокрема, Списку №2 при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б» ст.13 та ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Згідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 27.05.1983 року по 06.09.1991 року позивач працював у ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» на посадах, віднесених до Списку 2.

Загальний стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії не є спірним та складає 41 рік 10 місяців 22 дні, при цьому пільговий стаж позивача становить 6 років 3 місяці 12 днів за Списком 2.

Порядком застосування списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 встановлено, що підтвердження результатами атестації робочих місць періодів роботи до 21.08.1992 року не потребується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не потребується підтвердження результатами атестації робочих місць, оскільки він працював на посадах, віднесених до Списку 2 до 21.08.1992 року (з 27.05.1983 року по 06.09.1991 року).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями та не витребував у підприємства необхідні, додаткові документи, або шляхом виходу на вказане підприємство і проведення відповідної перевірки наявних архівних документів, не спростував того факту, що позивач повний робочий день працював на посадах, віднесених до Списку 2, що свідчить про необґрунтованість рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, що свідчить про необхідність призначення пенсії позивачу з 05.01.2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним стягнути з бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн., сплата яких підтверджується Квитанцією №0.0.940197775.1 від 17.01.2018 року (а.с. 3) та Квитанцією №1219-7286-2779-7096 від 05.05.2018 року (а.с. 75).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі №808/489/18 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі №808/489/18 – скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 12.01.2018 року №4 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення», починаючи з дня отримання права на пільгову пенсію, а саме з 05.01.2018 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та регулятивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 18 червня 2018 р.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов