Постанова № 74783227, 25.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2018 рокусправа № 804/123/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронова С.В.,

суддів: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.,

при секретарі: Царьовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у адміністративній справі № 804/123/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК» до ОСОБА_1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування припису б/н від 25.11.2016 р., постанови № 71/3964 від 13.12.2016 р., № 71/3965 від 13.12.2016 р. про накладення штрафу, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року частково задоволено адміністративний позов ТОВ «ДВК», а саме, скасовано постанову ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 71/3964 від 13.12.2016 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 28 800 грн., та відмовлено у задоволені решти позовних вимог ТОВ «ДВК», а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на користь ТОВ «ДВК» (код ЄДРПОУ 30580875) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 887 від 16.12.2016 р. у розмірі 1 378 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі в частині відмови у задоволені вимог адміністративного позову з підстав порушення норм процесуального права та помилкового застосування норм матеріального права, у зв’язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ДВК» стосовно визнання незаконними та скасування припису відповідача від 25.11.2016 р. про усунення порушень містобудівної діяльності і постанови № 71/3965 від 13.12.2016 р. про накладення штрафу в сумі 144 000 грн. за порушення вимог законодавства будівельних норм, державних стандартів і правил.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що всупереч положень п.4 ст.49, ст.159, ч.1 ст.161 КАС України, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача наданих суду 30.08.2017 року у вигляді додаткових пояснень до позовної заяви, а відмовляючи у з’ясуванні викладених у додаткових поясненнях від 30.08.2017 року обставин, що не відповідає дійсності, оскільки відповідних заяв про зміну предмету і підстав позову позивач не подавав ні до початку розгляду справи по суті, ні під час розгляду справи по суті, а неврахування судом першої інстанції наведених в додаткових пояснення доводів позивача призвело до ухвалення судом незаконної відмови в задоволені частини вимог ТОВ «ДВК». Зокрема, позивач посилається на безпідставне не врахування судом першої інстанції неправомірності вчиненого відповідачем позапланового заходу стосовно позивача шляхом проведення позапланової перевірки всупереч положень абз.1 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі – Закон № 71-VIII), яким передбачалося, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

На думку апелянта наведені вище обставини щодо обмеження (мораторію) на проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами в період 2015 - 2016 років, що стосується у тому числі і контролюючого органу - Державної архітектурно-будівельної інспекції, свідчать про протиправність призначеної стосовно ТОВ «ДВК перевірки, проведеної у період дії мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, що є підставою для скасування прийнятих за результатом такої перевірки рішень відповідача, які прийняті внаслідок грубого порушення відповідачем порядку та процедури проведення перевірки, і порядку накладення на позивача штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на безпідставність тверджень апелянта про існування обмеження на проведення перевірок контролюючими органами в період 2015-2016 років відповідно до положень Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 404-VII від 04.07.2013 та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 (далі – Закон № 71-VIII), оскільки відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII обмеження щодо проведення перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік встановлено для контролюючих органів - Державної фіскальної служби України, і цим Законом № 71-VIII врегульовано правовідносини у сфері податкового законодавства і діяльності податкових - контролюючих органів та жодним чином не регулюються правовідносини щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

На спростування твердження позивача про відсутність підстав на проведення перевірки, відповідач послався на те, що у жовтні та у листопаді 2016 року позивачем через центр надання адміністративних послуг подавалися декларації про початок виконання будівельних робіт, що відповідно до п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011р. (далі – Порядок № 553) стало підставою для проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленнях про початок виконання підготовчих робіт та виконання будівельних робіт, і декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Вже під час проведення позапланової перевірки інспектором було встановлено в тому числі і факт самовільного будівництва позивачем одноповерхової будівлі з керамічної цегли впритул до складу та експлуатація не введеного в експлуатацію об’єкта будівництва «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» у с. Новоолександропіль, Синельниківського р-ну, вул. Білокопитова, Дніпропетровської області», що слугувало однією із підстав для складення акту перевірки стосовно дотримання вимог містобудівного законодавства містобудівного законодавства, два протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за кожне правопорушення окремо, і припису про усунення порушень, які направлялися позивачу у визначеному законом порядку, а у зв’язку з отриманням 06.12.2016 року заяви з проханням перенести розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, розгляд справи стосовно позивача ОСОБА_1 було перенесено на іншу дату.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також перевіривши матеріали справи та правильність юридичної оцінки судом першої інстанції фактичних обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, оскільки під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі судовою колегією не встановлено підстав для скасування оскаржуваної частини постанови суду з підстав порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповного з’ясування та не врахування судом фактичних обставин.

Так, предметом апеляційного оскарження в даній справі є законність рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні неправомірними та скасуванні припису відповідача від 25.11.2016 р. «про усунення порушень містобудівної діяльності» і постанови № 71/3965 від 13.12.2016 р. «про накладення штрафу в сумі 144 000 грн. за порушення вимог законодавства будівельних норм, державних стандартів і правил». В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

У зв'язку з цим, виходячи з меж апеляційного розгляду справи, визначених статтею 308 КАС України, перевіряючи правильність юридичної оцінки судом першої інстанції спірних у цій справі правовідносин при винесенні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДВК» щодо визнання протиправними та скасування винесених відповідачем: припису «про усунення порушень містобудівної діяльності» від 25.11.2016 р.; та постанови № 71/3965 від 13.12.2016 р. «про накладення штрафу в сумі 144 000 грн. за порушення вимог законодавства будівельних норм, державних стандартів і правил», на підставі аналізу правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність припису відповідача від 25.11.2016 р. «про усунення порушень містобудівної діяльності» і постанови № 71/3965 від 13.12.2016 р. «про накладення штрафу в сумі 144 000 грн. за порушення вимог законодавства будівельних норм, державних стандартів і правил».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил ТОВ «ДВК» на об’єкті «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК», що розташоване у с. Новоолександропіль Синельниківського району Дніпропетровської області - була проведена ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 25.11.2016 року на підставі наказу № 976 від 08.09.2015 р., і за результатами вказаної перевірки було складено Акт від 25.11.2016 року. (т.1 а.с.13) в якому зафіксовано, що у с.Новоолександропіль Синельниківського району Дніпропетровської області по вул. Білокопитова позивачем збудовано склад, впритул до якого збудовано одноповерхову будівлю з керамічної цегли, яка не передбачена проектом, що є порушенням з боку ТОВ «ДВК» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, оскільки одноповерхову будівлю з керамічної цегли впритул до складу за адресою: с.Новоолександропіль Синельниківського району Дніпропетровської області по вул.Білокопитова було збудовано без відповідного документа на право виконання будівельних робіт та експлуатується разом зі складом як завершений будівництвом об’єкт без прийняття в експлуатацію, чим порушено ст. 34 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил ТОВ «ДВК» на об’єкті «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с. Новоолександропіль, р-н Синельниківський, обл. Дніпропетровська, вул. Білокопитова» ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області внесено припис від 25.11.2016 р. про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, яким зобов’язано ТОВ «ДВК» усунути порушення, а саме: з 25.11.2016 року зупинити експлуатацію об’єкта «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с.Новоолександропіль, р-н Синельниківський, обл.Дніпропетровська, вул.Білокопитова» до отримання відповідного документа, який дає право експлуатувати даний об’єкт (т. 1 а.с.14).

Крім того, у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями, посадовими особами відповідача було складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.11.2016 р., якими позивача повідомлено про розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 06 грудня 2016 року (т.1 а.с.15-16, 18-19), а за результатами розгляду протоколів: про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.11.2016 р. ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області винесено постанову № 71/3964 від 13.12.2016 р. про накладення на ТОВ «ДВК» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене абз.1 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що виразилось у будівництві одноповерхової будівлі з керамічної цегли без відповідного документа на право виконання будівельних робіт, та накладено штраф у розмірі 28 800 грн. (т.1 а.с.17); про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.11.2016 р. ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області винесено постанову № 71/3965 від 13.12.2016 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», що виразились в експлуатації об’єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію, якою ТОВ «ДВК» визнано винним у вчинені правопорушення, та накладено штраф у розмірі 144 000 грн. (т.1 а.с. 20).

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції правильно узяв до уваги, що зареєстровану ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 26.11.2014 року декларацію про початок виконання будівельних робіт за № ДП 083143300202 на об’єкт «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с. Новоалександропіль, р-н Синельниківський, обл. Дніпропетровська», код об’єкта згідно ДК 18-2000-1252,8 - склади універсальні; категорія складності ІІІ – було скасовано за поданою 15.09.2016 року ТОВ «ДВК» заявою про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт за № ДП 083143300202 від 26.11.2014 р. у зв’язку з допущеною помилкою у назві місця знаходження об’єкта, а саме, замість с.Новоолександропіль помилково зазначено с.Новоалександропіль, а в подальшому після скасування декларації про початок виконання будівельних робіт за № ДП 083143300202 від 26.11.2014 р., декларації про початок виконання будівельних робіт на обєкт «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с. Новоалександропіль, р-н Синельниківський, обл. Дніпропетровська», які неодноразово подавалися позивачем - поверталися суб’єкту містобудування листами від 02.11.2016 р. № ДП093163070090, від 17.11.2016 р. № ДП093163220218 внаслідок допущення помилок та невідповідності форми документа (т.1 а.с. 85, 91), також як і поверталися відповідачем на доопрацювання на адресу ТОВ «ДВК» декларації про готовність до експлуатації об’єкт «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с.Новоолександропіль, р-н Синельниківський, обл. Дніпропетровська», які подавалися позивачем на протязі 2015-2016 року

За наведених обставин, а також з огляду на вжиті позивачем заходи на виконання вимог припису про зупинення експлуатації об’єкта «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с.Новоолександропіль, р-н Синельниківський, обл. Дніпропетровська, вул. Білокопитова, а саме: направлення до ОСОБА_1 державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області повідомлення вих. № 74 про те, що на виконання припису від 25.11.2016 р. припинено експлуатацію даного об’єкту, і про те, що в подальшому про початок експлуатації об’єкта контролюючий орган буде повідомлено додатково, після приведення документації до чинного законодавства України (т.1 а.с.173), та видання директором ТОВ «ДВК» наказу № 21 «Про заборону експлуатації обєкта «Нове будівництво складу універсального ТОВ «ДВК» с.Новоолександропіль р-н Синельниківський обл. Дніпропетровська, вул. Білокопитова», яким заборонено здійснювати експлуатацію вказаного об’єкта (т.1 а.с.174) - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваного припису відповідача від 25.11.2016 р. про зупинення експлуатації ТОВ «ДВК» об’єкта до отримання відповідного документу, що дає право на його експлуатацію, та про правомірність постанови № 71/3965 від 13.12.2016 р. про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері мостобудівної діяльності у розмірі 144 000 грн.

Перевіряючи надану судом першої інстанції у цій справі правову оцінку встановленим у цій справі обставинам, та враховуючи здійснений судом першої інстанції аналіз чинного законодавства, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини, а також виходячи з визначених статтею 308 КАС України меж апеляційного перегляду справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені вимог позивача у вищеописаній частині судового рішення, яка оскаржується позивачем в апеляційному порядку, виходячи з нижченаведеного

Відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI), замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) та реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об’єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст.36 Закону № 3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі, якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону № 3038-VI - експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Право посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю видавати під час перевірки, результатом яких є встановлення порушень у сфері містобудівної діяльності - приписи, які є обов'язковими для виконання чітко визначено п.3 ч.4 ст.41 Закону № 3038-VI

Таким чином, оскільки чинним законодавством забороняється виконувати будівельні роботи, підключати об’єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт на об’єктах будівництва, що належать до III категорії складності, також як і забороняється експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію, судова колегія підтверджує висновки суду першої інстанції в частині правомірності припису від 25.11.2016 р. про зупинення експлуатації ТОВ «ДВК» об’єкта до отримання відповідного документу, що дає право на його експлуатацію, та притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, внаслідок чого було винесено постанову № 71/3965 від 13.12.2016 р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 144 000 грн.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги стосовно дотримання відповідачем порядку та строку притягнення до відповідальності, судова колегія акцентує увагу на положеннях абз.1 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», згідно якого суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах III категорії складності (що стосується позивача по цій справі) - у розмірі дев'яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на грудень 2016 року виходячи із 1600 грн. (сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб) складало 14400 грн. (1600 грн. х 90 = 144000 грн.).

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про недотримання відповідачем приписів Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою КМУ від 06 квітня 1995 року №244 (далі - Порядок № 244) в частині: складення протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; повноважень посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю при розгляді протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи; а також дотримання терміну винесення оскаржуваної постанови № 71/3965 від 13.12.2016 р.– суперечать матеріалам справи, якими беззаперечно підтверджено дотримання відповідачем положень п.п.15, 16, 17, 18, 20 Порядку № 244 при розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності ТОВ «ДВК», а тому судова колегія зазначених доводів позивачем не приймає до уваги як підставу для скасування рішення суду першої інстанції у цій справ.

Не підтверджено також під час апеляційного перегляду даної справи твердження позивача про порушення його прав як суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності, на участь у розгляді справи, оскільки складені за результатом перевірки акт та протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у зв’язку з відмовою у їх отриманні представником, який приймав участь у проведені перевірки, були направлені позивачу поштою та ним отримані, а стосовно розгляду справи, то відповідач отримавши 06.12.2016 року від позивача заяву з проханням перенести розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, переніс розгляд на 13.12.2016 року про що належним чином повідомив позивача

Не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у цій справі також доводи апелянта стосовно відсутності у відповідача правових підстав для проведення перевірки ТОВ «ДВК» у період дії мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, а також у зв’язку з тим, що станом на день перевірки ніякої декларації про початок виконання будівельних робіт не існувало, виходячи з наведеного Положеннями п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а ОСОБА_1 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області є структурним підрозділом апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідно до завдань, що покладені державою на ДАБК та з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 регулюються лише правовідносини у сфері податкового законодавства та діяльності податкових - контролюючих органів, судова колегія вважає, що положення п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-УПІ від 28.12.2014, в тому числі і стосовно обмеження на проведення перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік – не можуть застосовуватися до спірних у цій справі правовідносин, оскільки Законом № 71-VIII не регулюються правовідносини щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відносно підстав проведення перевірки, судова колегія звертає увагу на те, що позивач у жовтні та у листопаді 2016 року через центр надання адміністративних послуг подавав декларації про початок виконання будівельних робіт, що сам позивач не заперечує, і відповідно, саме подача декларації 11.11.2016 року стала підставою для проведення позапланової перевірки достовірності даних, що узгоджується з приписами п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою кабінету міністрів України №553 від 23.05.2011р.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322 325, 328 КАС України, суд,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК» - залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року – залишено без змін

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов