Ухвала суду № 74783115, 20.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

20 червня 2018 року м. Київ № 826/9358/18

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н.М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державної архітектурно - будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови та припису,

У С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до суду з позовною заявою до Державної архітектурно - будівельної інспекції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис № 19 від 23.05.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, винесений управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області;

- визнати протиправним та скасувати постанову № 9/1014-2359-18 від 01.06.2018 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2018 о 14-00.

Разом з позовною заявою від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- зупинити дію постанови № 9/1014-2359-18 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01.06.2018, винесену управлянням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області;

- зупинити дію припису № 19 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23.05.2018, винесеного управлянням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області;

- заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України, її органам та посадовим особам пред'являти (звертати) до виконання постанову № 9/1014-2359-18 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01.06.2018, винесену управлянням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області;

- заборонити органам Державної виконавчої служби відкривати та здійснювати виконавче провадження на підставі постанови № 9/1014-2359-18 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01.06.2018, винесену управлянням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання про забезпечення позову, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» посилається на те, що предметом позову, до якого додано заяву про забезпечення позову, є, зокрема, визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а отже, на думку позивача, існує реальна можливість звернення відповідачем до виконання оскаржуваної постанови та початку державним виконавцем примусового виконання оскаржуваної позивачем постанови.

Також, позивачем наголошено на тому, що ознаки протиправності оскаржуваних постанови і припису є очевидними, оскільки вони прийняті стосовно об'єкта, будівництво якого завершено; за наявності акта приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого заступником директора філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 від 27.12.2017; за наявності виконуваних робіт у переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017.

Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що у вищевказаній заяві про забезпечення адміністративного позову, позивачем не наведено та не обгрунтовано, які саме додаткові зусилля можуть бути створені під час виконання судового рішення, з огляду на що, суд не може надавати оцінку правовідносинам, що можуть виникнути у майбутньому на підставі рішення суду без чітко визначених таких ризиків.

У випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб'єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги щодо забезпечення позову є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про забезпечення позову в справі № 826/9358/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко