Рішення № 74783014, 20.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/2181/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Вершняк Л.Л.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу від 03.05.2018 за виконавчим листом № 2-а-4/10, виданим 06.07.2011 Апеляційним судом Чернігівської області.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки позивачем на виконання рішення суду у справі № 22а-6122/11 проведено перерахунок пенсії за період з 19.10.2009 по 31.08.2011 та 04.08.2011 виплачено кошти в розмірі 113349,60 грн. Вказує, що відповідачем 04.08.2011 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, яку було оскаржено в судовому порядку та постановою суду було визнано законною. Одночасно зазначає, що рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.12.2014 у справі № 732/2020/14 скасовано постанову державного виконавця про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-4/10 від 06.07.2011.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки боржником рішення суду не було виконано в повному обсязі, а саме проведено перерахунок пенсії за період з 19.10.2009 по 31.08.2011 та нараховано 113349,60 грн., з 01.09.2011 по 31.10.2011 пенсія виплачувалась з урахуванням рішення суду. Вказує, що рішенням суду, на підставі якого видано виконавчий лист, не обмежено термін виплати стягувачу додаткової пенсії, а враховуючи положення статті 22 Конституції України, відмова боржника здійснювати в подальшому виплату стягувачу додаткової пенсії в розмірі, встановленому статтею 50, частиною четвертою статті 54, частиною третьою статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призводить до зменшення розміру пенсії, що є неприпустимим, а тому вважає, що державним виконавцем правомірно накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Третя особа, ОСОБА_3, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, надав пояснення, що постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2011 не виконується Ріпкинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 55715636 з виконання виконавчого листа № 2-а-4/10, виданого 06.07.2011 Апеляційним судом Чернігівської області, про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області провести перерахунок ОСОБА_3 з 19.10.2009 державної та додаткової пенсії в розмірі відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 № 55715636.

Постановою головного державного виконавця Бабенка Віталія Миколайовича про заміну сторони виконавчого провадження від 01.03.2018 ВП № 55715636 у вказаному виконавчому провадженні замінено боржника з Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області на його правонаступника Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного фонду України листом від 05.03.2018 повідомило відповідача про те, що на виконання постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2011, якою змінено постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 19.02.2010 № 22а-6122/11, 17.07.2011 проведено перерахунок пенсії за період з 19.10.2009 по 31.08.2011 та нараховано кошти в сумі 113349,60 грн., з урахуванням виплачених сум, які були виплачені 04.08.2011, а з 01.09.2011 по 31.10.2011 пенсія виплачувалась з урахуванням рішення суду.

Зважаючи на невиконання рішення суду без поважних причин, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 03.05.2018 було прийнято постанову ВП № 55715636 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу викладеної норми слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

У постанові Верховного суду України від 05.11.2013 № 21-293а13 зазначено, що з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Таким чином, ухвалюючи рішення суду про призначення (перерахунок) пенсії суд не повинен зазначати кінцевий строк такого перерахунку. Пенсія призначається (перераховується) з дня, визначеного судом та продовжує виплачуватися в подальшому.

У даному випадку, як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, пенсія ОСОБА_3 була перерахована відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.10.2009, а з 01.11.2011 ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії відповідно до змін, внесених у пенсійне законодавство постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01.01.2012 постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується розпорядженням на перерахунок пенсії з 01.04.2009, розпорядженням № 110530 від 15.07.2011, розпорядженням № 110530 від 28.10.2011.

Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце до 31.10.2011, а в подальшому позивач проводив розрахунок пенсії ОСОБА_3, керуючись не постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2011 у справі № 2-а-4/10, а вже виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, частиною третьою статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, 18.06.2007 № 4-рп/2007).

Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Так, суд враховує, що до змін, внесених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VІІІ від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» будь-які зміни не вносились, а тому посилання на застосування норм вказаних статей у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування є необґрунтованим.

Зважаючи на європейський напрямок розвитку України, керуючись принципом верховенства права, суд враховує правову позицію Європейського Суду справедливості, висловлену у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), згідно якої принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, а саме в даному випадку - це надання особі підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 03.05.2018 ВП № 55715636 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн. є законною та не підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, що відповідачем 04.08.2011 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, яка було оскаржена в судовому порядку та постановою суду була визнана законною, а також на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.12.2014 у справі № 732/2020/14, яким скасовано постанову державного виконавця про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-4/10 від 06.07.2011, оскільки оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена в межах виконавчого провадження, розпочатого постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 ВП № 55715636, сторонами виконавчого провадження не оскаржена, в судовому порядку не скасована та є чинною на час розгляду даної справи.

Усне посилання представника позивача на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 23.04.2012 судом не приймається до уваги, оскільки таке рішення суду не було надано державному виконавцю при примусовому виконанні постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2011, тобто на момент винесення оскаржуваної постанови, як і не було надано суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи предмет спору, представником позивача у судовому засіданні не доведено та не представлено доказів, які вказують на неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про накладення штрафу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Попудренка, 8, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ 40378544) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (проспект Миру, буд. 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34924518), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 (вул. Горького, 31, м. Городня, Городнянський район, Чернігівська область, 15100) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року.

Суддя Н.М. Баргаміна