Рішення № 74782824, 20.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 червня 2018 р. № 820/3247/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області, ОСОБА_2 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, треті особи - Національна поліція України, Департамент поліції охорони про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту – відповідач-1, МВС України), ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області (далі по тексту – відповідач-2, УПО в Харківській області), ОСОБА_2 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту – відповідач-3, УДСО при ГУ МВСУ в Харківській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національна поліція України (далі по тексту – третя особа -1, НПУ), Департамент поліції охорони (далі по тексту – третя особа -2, ДПО), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до “Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850.

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги до ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області без розгляду їх по суті.

- зобов'язати ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у 15- денний строк документи, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року, що становить 336 800 грн. 00 коп.

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, в місячний строк, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року, що становить 336 800 грн. 00 коп., надіслати вказане рішення із зазначеними документами ОСОБА_1 та керівникові ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області, а також, у строк не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, виділити та перерахувати на рахунок ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області грошові кошти в сумі 336 800 грн. 00 коп., необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області на особистий рахунок ОСОБА_1.

- зобов'язати ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області, в двомісячний строк з моменту прийняття рішення про призначення, виплатити ОСОБА_1, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС, шляхом перерахування на рахунок, відкритий ним в установі банку, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року, що становить 336 800 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 30.11.2017 позивачу було встановлено другу групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби і органах внутрішніх справ з 23.11.2017 року та встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 60 %.

30.01.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області з заявою (рапортом) щодо виплати йому на одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ. ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області від 13.04.2018 року №48/9-500/Жр надано відповідь, що усі документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті МВС України без прийняття відповідного рішення про її призначення та з вказівкою про те, що прийняття рішень з питань призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони належить до компетенції Національної поліції України. Крім того в листі ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області також зазначено, що будь-яких достатніх правових підстав для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги за рахунок коштів ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області на сьогодні немає та запропоновано звернутись за захистом своїх прав та інтересів з питань виплати одноразової грошової допомоги до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Позивач вважає, що такі дії порушують його права та інтереси, а тому просить суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 38-46).

Представники ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області та ОСОБА_2 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, у встановлений судом строк, надали відзив на адміністративний позов, у якому просили прийняте обґрунтоване і законне рішення по суті спірних правовідносин.

Посилались на те, що Порядком № 850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється саме за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.

Представник Міністерства внутрішніх справ України також надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що так як органи поліції охорони є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та його територіальних підрозділів, то покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних надходжень, а також через ПАТ «УОСК», а тому в даному випадку відсутні протиправні дії МВС України.

Представник третьої особи – Департаменту поліції охорони, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що УДСО виконало всі зобов’язання щодо направлення пакету документів до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства.

Представник третьої особи – Національної поліції України своїм правом на надання пояснень не скористався.

Представники позивача та відповідачів – 2, -3, третьої особи -2 надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, інші представники сторін в судове засіданні не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Московському відділі Державної служби охорони в м. Харкові ОСОБА_2 Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області.

Наказом від 02 листопада 2004 року №101 о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби за станом здоров'я (а.с 12).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 30.11.2017 № 459942 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 30.11.2017 серія 10 ААА № 017000 ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 60% (а.с. 16).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, який втратив чинність з 07.11.2015 року на підставі Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 року.

Для осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, законодавством України передбачено посилений соціальний захист за рахунок коштів державного бюджету.

Зокрема, абзацом третім пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про міліцію», держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання приписів ст. 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1. Порядку ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (п.п. 2 п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 7. Порядку працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п. 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сімї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку).

Отже, зазначеним Порядком чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме МВС України.

З матеріалів справи встановлено, що 30 січня 2018 року позивач звернувся до УДСО в Харківській області із відповідною заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги (а.с. 17).

З опису документів, що надаються для отримання грошової допомоги у відповідності до п.7 ПКМУ від 21.10.2015 року №850 вбачається, що позивачем подано всі документи та дотримано порядок подання документів для призначення грошової допомоги (а.с. 21).

УДСО в Харківській області направило документи, передбачені пунктом 7 Порядку № 850 до МВС, що підтверджується листом від 05.02.2018 року № 48/5-493.л.к/Жр разом з додатками (а.с. 20, 22, 23)

Листом УДСО в Харківській області від 13.04.2018 № 48/9-500/Жр надано відповідь, що усі документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті МВС України на адресу УДСО без прийняття рішення про її призначення (а.с. 18-19).

Отже судом встановлено, що МВС України в порушення п. 9 зазначеного Порядку будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийняло.

При цьому, твердження МВС України про те, що прийняття зазначеного рішення відноситься до компетенції Національної поліції України, суд вважає безпідставним, оскільки позивач проходив службу і був звільнений з органів внутрішніх справ а не з органів поліції.

Посилання Міністерства внутрішніх справ України на те, що державним бюджетом на утримання МВС не передбачено коштів для виплати одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони, які мають визначене законодавством право на її отримання, а задоволення вимог позивача призведе до порушення бюджетного законодавства та нецільового використання МВС України бюджетних коштів, суд вважає необгрунтованими.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ не надав суду належних доказів вжиття заходів щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, що мало наслідком порушення його гарантій передбачених законодавством України для колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У зв’язку із наявністю відмови відповідача – МВС України у прийнятті рішення викладеної у листі від 07.03.2018 року № 15/2-832, суд вирішив вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправним скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України, викладеного у листі від 07.03.2018 року № 15/2-832.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області, в двомісячний строк з моменту прийняття рішення про призначення, виплатити ОСОБА_1, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС, шляхом перерахування на рахунок, відкритий ним в установі банку, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року, що становить 336 800 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу на те, позовні вимоги щодо зобов’язання ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області, в двомісячний строк з моменту прийняття рішення про призначення, виплатити ОСОБА_1, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС, на час розгляду даної справи є передчасними, оскільки обов’язок виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги для ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області виникає лише за умови прийняття відповідного рішення МВС України.

Чинним КАСУ не передбачено здійснювати захист не порушених прав та законних інтересів позивача на підставі правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

У зв’язку з викладеним, адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Першотравнева, буд. 23А, м. Люботин, Харківська область, 62433) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області (вул. Полтавський Шлях, 20, м. Харків, 61052), ОСОБА_2 Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Полтавський Шлях, 20, м. Харків, 61052), треті особи - Національна поліція України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), Департамент поліції охорони (вул. Малопідвальна, буд. 5, м. Київ, 01001) – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до “Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та повернення матеріалів про виплату такої одноразової грошової допомоги до ОСОБА_2 Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області без розгляду їх по суті.

Скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 07.03.2018 року № 15/2-832.

Зобов'язати ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у 15- денний строк документи, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, в місячний строк, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 23.11.2017 року.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надіслати вказане рішення із зазначеними документами ОСОБА_1 та керівникові ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області, а також, у строк не пізніше двох місяців з дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, виділити та перерахувати на рахунок ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області грошові кошти в сумі 336 800 грн. 00 коп. (триста тридцять шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок), необхідні для виплати грошової допомоги, для подальшого їх перерахування ОСОБА_2 поліції охорони в Харківській області на особистий рахунок ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позивних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 червня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.