Рішення № 74782745, 13.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р. № 820/2934/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яке при нарахуванні та виплаті належних ОСОБА_1 державних пенсій, як інваліду ЧАЕС, обмежує її конституційне право на отримання державного соціального забезпечення виключно останніми по часу прийняття нормативно-правовими актами, без врахування всіх наявних з моменту виконання нею робіт в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи правовстановлюючих актів, що привело до отримання нею цих державних пенсій в неповному обсязі;

- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 року перерахунок належної ОСОБА_1 державної пенсії, виходячи з усіх нормативно-правових актів, на які вона має конституційне право, в тому числі з Закону України від 01.07.1992 року № 2532-ХІІ “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України від 17.06.93 року № 3285-12 “Про внесення змін д статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з змінам внесеними постановою КМУ № 851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”);

- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 державну пенсію в максимальному розмірі, який станом на сьогодення не може бути меншим ніж 11169 гривен;

- відповідно до п.п. 1) п.1 статті 371 КАС України звернути до негайного виконання виплату пенсії у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області подати звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи, яка втратила працездатність під час роботи в зоні Чорнобильської катастрофи, та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію як інвалід ЧАЕС, державні пенсії. Також позивачем вказано, що відповідач при проведенні нарахування та виплати належної їй державної пенсії допустив протиправну бездіяльність, оскільки був зобов’язаний виконувати вимоги не тільки тих нормативно-правових актів, які прийняті останніми по часу, але й усіх інших, починаючи з моменту роботи позивача в зоні Чорнобильської катастрофи. Отже, позивачем вказано, що відповідач після проведення відповідних перерахунків не міг нараховувати та виплачувати їй державну пенсію у розмірі меншому ніж 18615 грн., відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, в порушення зазначеного ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату державної пенсії у розмірі нижчому за вказаний, чим порушено її права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22.05.2018 року розгляд справи за вище вказаним позовом ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача або позивач в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому остання просить суд розгляд справи здійснювати за її відсутності з урахуванням письмової позиції.

При цьому, у поданому до суду клопотанні позивачем вказано, що частина 1 позовних вимог у відношенні визнання протиправної бездіяльності відповідача, який не провів перерахунок належних позивачу державних пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», базуються на частині 1 статті 117 Конституції України, яка визначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, а п.2 Постанови 851 зобов'язує Пенсійний фонд України «забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ», з урахуванням приписів пункту 3 Постанови 851 про те, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року, був обов'язковим для виконання Пенсійним фондом України. Щодо частини 2 позовних вимог позову у відношенні зобов’язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату належної йому як інваліду ЧАЕС державної пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачем вказано, що такі вимоги базуються на тому, що правовстановлюючі нормативно-правові акти, відповідно до імперативів статей 21 та 22 Конституції України, наділені в відношенні до особи, якій цими актами встановлено зміст та обсяг конституційного права, властивостями ультра активності, тобто в подальшому, при прийнятті нових нормативно-правових актів, вже наявні конституційні права, їх зміст та обсяг, не можуть бути обмеженими або скасованими. Отже, позивач набув право отримувати належне йому державне соціальне забезпечення в вигляді державної пенсії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, що повністю кореспондується з пунктом 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції постанови 851, як наслідок навіть формально не може бути прийняте до уваги твердження відповідача, що право отримувати державну пенсію виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати не розповсюджується на позивача, так як він не виконував роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, так як таке конституційне право у позивача вже існує відповідно до Закону України від 01.07.1992 року № 2532-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії А №040483.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом II групи, яка втратила працездатність під час роботи в зоні Чорнобильської катастрофи відповідно до наявної в матеріалах справи довідки МСЕК від 11.02.1998 року.

При цьому, позивач перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області з 10.04.1995 року та розрахунок пенсії позивача здійснюється відповідачем відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в мінімальному розмірі встановленому для даної категорії осіб.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

При цьому, згідно із положеннями ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень вказаної статті пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Суд зазначає, що положеннями ст. 59 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ визначено порядок виплати пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положеннями ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Як встановлено судовим розглядом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ від 03.10.2017 ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Згідно із положеннями розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” ці положення застосовуються з 1 жовтня 2017 року.

З огляду на вище викладене до 01 жовтня 2017 року абз. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” регулював порядок обчислення пенсії лише однієї категорії осіб - осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Натомість, з 01 жовтня 2017 року - вказаний перелік осіб розширено. Водночас незмінною залишилась умова - проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Також з 01 жовтня 2017 року також застосовується постанова Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 року № 851, якою внесені зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (п. 3 цієї Постанови), зокрема доповнено пунктом 9-1, який дублює зміст ч. 3 ст. 59 Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обставин того, що позивач приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та проходила військову службу.

Натомість, як вказано у наданому до суду відповідачем відзиві на позов, ОСОБА_1 є особою, яку переселили з с. Малий Дивлин Лугинського району Житомирської області в зв'язку з радіоактивним забрудненням цього населеного пункту внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено направленням №10737 виконавчого комітету Житомирської обласної ради.

Таким чином, підстави для застосування до позивача ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851, та, відповідно, обчислення її пенсії на підставі вказаних норм у відповідача відсутні.

В той же час, посилання позивача на неможливість зменшення розміру належних їй державних пенсій у зв'язку з пізніше прийнятими законами та таким чином неможливість звуження її прав не є належним доводом порушення прав позивача з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 14 червня 2011 року № 3491-VI доповнено пунктом 4 розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” та встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Враховуючи вище викладену норму, слід дійти висновку, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” законодавчо закріплено надання повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення інших, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Вказаною постановою визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що відповідно до висновку Конституційного суду України, викладеного у рішення №3-рп/2012 від 25.01.2012 року, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згодом п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст.50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз.8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, аналізуючи вище вказані нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та роз'яснення Конституційного Суду України слід дійти висновку, що визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян, зокрема, делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про звернення до негайного виконання виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.п. 1) п.1 статті 371 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об’єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

У даному випадку з огляду на положення ст. 371 КАС України, а також враховуючи обставини того, що позивачем звернено до суду позовні вимоги зобов'язального характеру, що не передбачає стягнення будь-яких сум, а також висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для звернення рішення суду до негайного виконання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача необхідно відмовити.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області подати звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішення суду законної сили суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача заявленого відповідно до ч. 1 ст.382 КАС України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено в порядку письмового провадження 20 червня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.