Рішення № 74782635, 12.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. Справа № 818/1560/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 64711,73 та пеню в сумі 38,83 грн. і свої вимоги мотивує тим, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2018 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 64 711,73 грн. та нараховану пеню в розмірі 38,83 грн. ОСОБА_2 вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та зазначила, що на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" інститутом встановлено та заброньовано норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік у кількості 16 робочих місць. Робочих місць було створено понад встановлений для даного підприємства норматив. В 2017 році в інституті працювало 15 осіб з інвалідністю, а за встановленими нормативами 1 робоче місце було вакантне, про що підприємство щомісяця звітувало Шосткинському міськрайцентру зайнятості за формою № 3-ПН. Пропозицій ні від центру зайнятості, ні безпосередньо від осіб з інвалідністю про бажання працювати в інституті не надходило, крім працевлаштованих. Таким чином, на думку представника відповідача, підприємством виконано всі вимоги законодавства необхідні для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вислухавши представника позивача, перевіривши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Статтею 18 цього Закону передбачено забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (а.с.8), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 392 чоловіка, тому відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить 16 робочих місць. Фактично ж у 2017 році на підприємстві працювало 15 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність .

Відповідно до ч.1, 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Виходячи з того, що у відповідача працювало не 16, як передбачено нормативом, а 15 інваліди позивачем до відповідача були застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 64 711,13 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", була нарахована пеня в розмірі 38,83 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.7).

Згідно ч.1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Іншими словами, адміністративно-господарські санкції, які просить стягнути позивач, за своєю правовою природою, застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю або за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.

Санкції, які просить стягнути позивач, застосовані саме за неналежне виконання відповідачем обов’язків, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

В той же час, судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог норм ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", щомісячно повідомлявся центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів (а.с. 27-42). Відповідачем таких місць було створено навіть в більшій кількості, ніж встановлено нормативом. Зазначені обставини не оспорювалися в судовому засіданні та підтверджуються копією довідки від 15.05.2018 №1302к/юр (а.с.25), копією наказу від 27.12.2016 №225/к ( а.с.26).

Таким чином, судом встановлено, що роботодавець – відповідач по справі, вжив необхідних заходів для не допущення правопорушення, ним приймалися заходи, визначені в ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування інвалідів, про що свідчать обставини, встановлені в судовому засіданні, та досліджені матеріали справи, фактів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів, направлених на вакантні місця, встановлено не було, що підтверджується поясненнями представників сторін, тим паче, що ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає обов’язок лише виділяти та створювати робочі місця та не супроводжується обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Враховуючи, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача щодо не працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим не вбачає підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені, та вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.06.2018.

Суддя М.М. Шаповал