Рішення № 74782622, 14.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р. Справа № 818/1510/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №818/1510/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - відповідач) про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІ групи за 2017 рік відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених коштів, в сумі 7396,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є інвалідом ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Згідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» (1801- VIII від 21.12.2016 р.) встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з і травня - 1312 гривень, що є мінімальною пенсією за віком.

Отже розмір щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня повинен складати: 8*1312 грн. = 10496 грн.

Однак, як зазначає позивач, на його банківську картку було перераховано щорічна грошова допомога в 2017 році в сумі 3100 грн., тоді як у 2017 році він мав отримати 10496 грн., отже недоплачена суми одноразової грошової допомоги до 5 травня становить 7396 грн. У зв’язку з викладеним, позивач просить зобов’язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІ групи у 2017 рік в сумі 7396 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2018 було прийнято справу до провадження судді Кунець О.М. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.04.2018 відповідачем подано до суду письмовий відзив (а.с.30-31), у якому Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1, просить відмовити їх у задоволенні. Зокрема, зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата разової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 26 розділу VI «Прикінцевих і перехідних положень» Бюджетного кодексу України передбачено, що норми і положення, серед іншого, статей 12,13,14,15,16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», вбачається, що відповідачем здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу у розмірі 3100грн.

Крім цього, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід’ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов’язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених Законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов’язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на зазначене Конституційний суд України у своєму Рішенні від 5.01.2012 зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на нові і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Між тим, додатком №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» Міністерству соціальної політики України, як головному розпоряднику коштів, затверджено бюджетні призначення по виплаті щорічної разової грошової допомоги. Як наслідок, зазначені суми доведені до розпорядника коштів на регіональному рівні, який з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (зі змінами) затвердив кошториси для управління.

В свою чергу, відповідно до статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів (в тому числі і управління) беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Більш того, згідно з пунктом 40 частини 1 статті 2 БК України документом, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення є паспорт бюджетної програми. Відповідно до паспорту бюджетної програми, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13.04.2017 № 619/433 розміри щорічної допомоги на оздоровлення в повній мірі відповідають розмірам, які визначені Постановою, що, до речі, вбачається зі змісту паспорту бюджетної програми.

Як зазначає відповідач, вищевикладене підтверджує той факт, що департамент має право та можливість перераховувати допомогу лише в тих розмірах, які доведені йому розпорядниками коштів вищого рівня. В іншому випадку департамент буде порушувати положення статті 48 БК України, що може мати наслідком притягнення посадових осіб департаменту до відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів.

Тому, департамент не має можливості перерахувати позивачу допомогу в розмірі, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»», так як такі кошти не передбачені у місцевому і державному бюджетах та не виділені департаменту. А відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою не відповідають за зобов'язаннями держави.

На підтвердження цього, відповідач посилається на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 по справі №592/8675/16-а та ухвалу від 03.11.2016 по справі №591/4761/16-а.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.45).

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з посвідчення серії Є №076087 від 27.11.2007 р., виданим УПСЗН Сумської міської ради Сумської області, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

03.07.2017р. позивач звернувся до УПСЗН Сумської міської ради з заявою про здійснення перерахунку та виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги до 5 травня 2017р., як інваліду війни ІІ групи (а.с.8).

Однак, позивачу було відмовлено.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (доповненою згідно із Законом № 367- ХІУ від 25.12.1998 року), встановлено, що щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Законом України №107-УІ від 28.12.2007 року частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в новій редакції і встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Дану зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10- рп/2008 від 22.05.2008,

Згідно ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Отже, чинною залишається редакція ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (доповненою згідно із Законом № 367- ХІУ від 25.12.1998 року), де - до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірах восьми мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22 Конституції України).

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №223 від 05.04.2017р. встановлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни II групи здійснюється у розмірі 3100 грн., тобто у розмірі, меншому ніж визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таки чином, на час виплати позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ групи, діяла як Постанова КМУ №223 від 05 квітня 2017 року, якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни II групи - 3100 гривень так і частина 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (доповненою згідно із Законом Х° 367-ХГУ від 25.12.1998 року), якою встановлено, що до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Між тим, відповідно до положень п.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», та виходячи із визначених у ч.3 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги ветеранам війни у 2017 році слід було застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України №223 від 05.04.2017 року, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

Про це згадується і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N5- рп/2005 (005p710-05). де зазначаюся, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. При цьому Конституційний Суд України вказував, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Відповідних висновок зроблено і Верховним судом України в постанові від 10.02.2016 р. у справі № 537/5837/14-а.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому ограни державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату інвалідам війни щорічно до 5 травня разової грошової допомоги є чинним, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати

Щодо посилань відповідача на Закон України “Про Державний бюджет України на 2017 рік", суд зазначає, що даним Законом не було встановлено обмеження щодо виплат грошової допомоги до 5 травня, не внесено змін щодо Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”, а тому суд приходить до висновку, що з 01.01.2017 року діють положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. N 1058-ІУ та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 1801- VIII. мінімальна пенсія за віком та прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 травня 2017 року 1312 грн.

Отже, ОСОБА_1 підлягає сплаті у 2017 році одноразова грошова допомога до 5 травня у розмірі 10496 гривень (1312грн.x8=10496 грн.).

Оскільки позивачем було отримано 3100 гривень, відповідно Постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №223 від 05.04.2017р., то нарахуванню та виплаті підлягає різниця одноразової грошової допомоги у недоплаченому розмірі 7396 гривень (10496грн.-3100 грн.=7396 грн.)

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Зобов’язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890) здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 40035, РНОКПП НОМЕР_1) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни ІІ групи за 2017 рік відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених коштів, в сумі 7396,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 19.06.2018 року.

Суддя О.М. Кунець