Рішення № 74782478, 20.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1271/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представник відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саніба» (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування наказу № 1953 від 22.03.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саніба» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу від 22.03.2018 року № 1953.

В обґрунтування позову посилався на відсутність підстав, передбачених Податковим кодексом України для призначення фактичної перевірки.

30.05.2018 року, представником Відповідача було надано відзив на позов (а.с. 34-36). В обгрунтування відзиву зазначено, що підстави для проведення перевірки, передбачені п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2018 р. начальником ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 1953 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Саніба», код ЄДРПОУ 41610922, видані направлення на перевірку. Перевірка призначена на підставі пп. 191.1.4, 191.1.14 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, пп. 80.2.5 п. 80.2, ст. 80 Податкового кодексу України

Посадові особи контролюючого органу не були допущені до проведення перевірки, про що було складено ОСОБА_2 недопуску до проведення фактичної перевірки №313/15-32-40-03/41610922 від 22.03.2018 року. Крім того, позивач відмовився від отримання акту недопуску до проведення фактичної перевірки, від підпису в направленнях на перевірку без пояснення причин, про що свідчать акти відмови від підпису акту не допуску до перевірки та про відмову від підпису у направленні на перевірку (а.с. 29,30).

Вважаючи, що наказ на проведення фактичної перевірки винесено відповідачем без зазначення у ньому конкретних підстав для її проведення, позивач оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок врегульовано статтею 80 Податкового кодексу України.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 81.1 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.

Зазначений наказ прийнятий у відповідності до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, який передбачає, шо фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Функції контролюючих органів чітко визначені в статті 191 Податкового кодексу України, та зокрема визначають здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп.191 .1.14), здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191 .1.16). проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.191.1.17).

Представником позивача підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ «Саніба» є роздрібна торгівля алкогольними виробами.

З матеріалів справи, зокрема з наказу, який оскаржений вбачається, що він містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб'єкта; адреса об'єкта; мета перевірки - контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), ведення обліку товарних запасів на складах та\або замісцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцт, вид перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, зокрема пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки. Крім того наказ містить підпис начальника Головного управління ДФС в Одеській області та скріплений печаткою контролюючого органу.

Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що в наказі на перевірку відсутні підстави для її проведення, а саме: відсутнє зазначення конкретної отриманої контролюючим органом інформації та яким чином вона отримана, оскільки такі вимоги чинним законодавством не передбачені, а зі змісту оскаржуваного наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення перевірки з огляду на існування в його тексті посилань на пункти Податкового кодексу України.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 року по справі №820/4766/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Саніба» (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 11) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування наказу № 1953 від 22.03.2018 року – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 20.06.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.