Рішення № 74782445, 19.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1326/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1 (згідно паспорта),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Вєніаміна Даніловича до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним відмови щоло перерахунку пенсії та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 Вєніаміна Даніловича до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати відмову Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в перерахунку позивачу пенсії за період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року протиправною.

Зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перерахувати позивачу пенсію за період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року відповідно до положень «Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2006 року № 919.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він отримує пенсію з 30.11.2011 року. За період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року був працевлаштований, що підтверджується записами у трудовій книжці, однак інформація про розмір заробітної плати за той період відсутня, у зв’язку з тим, що відомості про заробітну плату не були передані в архів. На заяву про перерахунок йому пенсії з урахуванням вищезазначеного періоду до Малиновського ОУПФУ в м. Одесі, позивач отримав відповідь від 06.11.2017 року № 213/17-1, в якій зазначено, що періоди роботи з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року були зараховані до страхового стажу при призначенні пенсії на підставі наявних в трудовій книжці записів. Так як, пенсія позивачу призначена після 01.10.2011 року і страховий стаж після 01.07.2000 року складає більш 60 місяців, дія Постанови КМУ від 05.07.2006 року № 919 на позивача не розповсюджується. ОСОБА_1 вважає дії відповідача такими, що суперечать нормам Конституції України та протиправними, оскільки до події або факту, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 , застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а відповідач, відмовляючи у перерахунку, керувався нормами порядку в редакції зі змінами від 29.02.2012 року. Крім того, за підрахунками позивача, його страховий стаж після 01.07.2000 року становить 32 місяці.

24.04.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Представник відповідача зазначає, що згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача складає більш ніж 62 місяців після 01.07.2000 року, а отже дія Постанови КМУ від 05.07.2006 року № 919 на позивача не розповсюджується.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26.04.2018 року.

26.04.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 16.05.2018 року.

16.05.2018 року розгляд справи перенесено у зв’язку із перебуванням судді Бжассо Н.В. на лікарняному.

Позивач, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав зазначених в письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Вєніамін Данілович знаходиться на обліку в Малиновському ОУПФУ в м. Одесі та отримує пенсію за віком з 30.11.2011 року.

З огляду на матеріали пенсійної справи позивача, суд встановив, що 31.08.2012 року позивач звернувся до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси із заявою про сприяння відповідачем для отримання ОСОБА_1 довідки про заробітну плату у період роботи з 24.05.1982 року по 21.03.1984 року (арк. с. 154).

14.09.2012 року УПФУ в Малиновському районі м. Одеси надано відповідь позивачу, з огляду на яку, згідно з наданих позивачем копій листів первинні документи щодо його заробітної плати з 24.05.1982 року по 21.03.1984 року відсутні, саме тому ліквідаційна комісія і не може надати відповідну довідку. Дія постанови КМУ від 05.07.2006 року № 919 (із змінами) не розповсюджується на осіб, страховий стаж яких після 01.07.2000 року складає 62 місяця. Враховуючи наведене, управління не може допомогти отримати довідку про заробітну плату з 24.05.1982 року по 21.03.1984 року. (арк. с. 153).

11.09.2017 року позивач звернувся із заявою до УПФУ в Малиновському районі в м. Одесі про проведення перерахунку пенсії за період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 рік у відповідності до постанови КМУ від 05.07.2006 року № 919. (арк. с. 207).

25.09.2017 року управління надало відповідь позивачу, в якій зазначено, що роз’яснення з питань, порушених у зверненні, надавались позивачу листом від 14.09.2012 року № 335/П-1. Позивача проінформовано, що Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, який затверджено постановою КМУ від 05.07.2006 року № 919, застосовується виключно для призначення пенсії, за умови, що страховий стаж після 01.07.2000 року складає менше 60 місяців. Оскільки позивач отримує пенсію за віком і страховий стаж після 01.07.2000 року становить 62 місяці, для застосування Порядку № 919 при обчисленні пенсії підстави відсутні (арк. с. 206).

04.10.2017 року позивач знову звернувся до управління із заявою, в якій просив роз’яснити порядок розрахунку страхового стажу та надати копію листа з роз’ясненнями від 14.09.2012 року № 335/П-1(арк. с. 219).

17.10.2017 року відповідачем надано відповідь на заяву позивача, з огляду на яку стаж до 01.01.2004 року ОСОБА_1 розраховано на підставі наданих для обчислення пенсії документів, а саме: копій трудової книжки та військового квитка, а після 01.01.2004 року – пропорційно сплаті страхових внесків, за даними системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб. Відповідач зазначив, що твердження позивача у зверненні щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи протягом 1979-1986 років не відповідають дійсності, оскільки періоди роботи, зазначені у трудовій книжці протягом зазначених років були зараховані до страхового стажу ще при призначенні пенсії (арк. с. 217).

Також, позивач звернувся до відповідача 23.10.2017 року із заявою про проведення перерахунку пенсії за період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року за редакцією від 05.07.2006 року Постанови КМУ № 919 від 05.07.2006 року (арк. с. 227-228).

06.11.2017 року відповідачем надано відповідь, з огляду на яку, періоди роботи позивача з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року були зараховані до страхового стажу при призначенні пенсії на підставі наявних записів в трудовій книжці. Так як пенсія призначена після 01.10.2011 року і страховий стаж після 01.07.2000 року складає більш ніж 60 місяців, дія постанови КМУ від 05.07.2006 року № 919 на позивача не розповсюджується (арк. с. 225).

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У разі, якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з частиною третьою статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 0 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Приписами п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2006 року № 919, в редакції чинній станом на момент призначення позивачу пенсії, передбачено, що цей Порядок запроваджує механізм визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за основним місцем роботи застрахованої особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Згідно з п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2006 року № 919, в редакції чинній з 12.03.2012 року, цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв’язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Суд встановив, що з огляду на розрахунок страхового стажу позивача, що здійснений управлінням, страховий стаж з 01.07.2000 року становить 62 місяці. При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що за його розрахунком страховий стаж після 01.07.2000 року становить 32 місяці, оскільки жодних обґрунтувань такого розрахунку позивач не наводить та не зазначає, якої саме помилки, на його думку припустилося управління при здійсненні розрахунку страхового стажу. Суд вважає, що позивач помилково плутає загальний страховий стаж який склав 62 місяця та 32 місяця, які входять до цього ж періоду, за які ним були сплачені мінімальні страхові внески. У судовому засіданні позивач підтвердив, що сплачував страхові внески за всі 62 місяці праці, однак, не завжди сплачені страхові внески складали мінімальний розмір, а були менш ніж мінімальний, так як їх розмір залежав від отриманого ним прибутку. Щодо самостійної доплати до мінімального розміру страхового внеску в місяць, то позивач не був усвідомлений щодо цього.

З огляду на викладені вище норми права, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу, було передбачено право пенсіонера, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, виявити бажання для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Суд зазначає, що з огляду на матеріали справи, відомості про розмір заробітної плати позивача за період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року відсутні.

Станом на час призначення пенсії позивачу дія Порядку № 919 від 05.07.2006 року розповсюджувалася на нього, та за умови виявлення ним бажання, щоб пенсія була обчислена з урахуванням заробітної плати (дохід) за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, УПФУ в Малиновському районі м. Одеси мало можливість розрахувати пенсію з урахуванням заробітної плати (дохід) за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, суми якої визначалися б на підставі Порядку № 919 від 05.07.2006 року.

Проте, суд встановив, що під час призначення пенсії у 2011 році, позивач такого бажання не виявляв, у серпні 2012 року звернувся до управління з проханням посприяти в отриманні довідки про заробітну плату за період з 24.05.1982 року по 21.03.1984 року. Лише у вересні 2017 року позивач звернувся із заявою про здійснення перерахунку за період з 23.07.1979 року по 14.05.1986 року.

Суд зазначає, що позивач в обґрунтування позову посилається на ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, якими передбачено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мале місце.

Так як, фактично позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням положень Порядку № 919 від 05.07.2006 року у вересні 2017 року, то й відповідач при вирішенні питання, викладеного у зверненні керувався нормами чинного законодавства, у даному випадку Порядком № 919 від 05.07.2006 року в редакції від 12.03.2012 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Вєніаміна Даніловича до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним відмови щоло перерахунку пенсії та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 Вєніамін Данілович (адреса: 65005, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1).

Відповідач – Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (адреса: 65007, місто Одеса, вул. Прохорівська, 3, код ЄДРПОУ: 41249156).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 19 червня 2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.