Рішення № 74782430, 19.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1079/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Ухвалою від 15.03.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито загальне позовне провадження у справі.

05.04.2018 року (вх. № 9532/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

10.04.2018 року (вх. № 9749/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про виклик свідків.

17.04.2018 року (вх. № 10490/18) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

25.04.2018 року (вх. № 11501/18) від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В судовому засіданні 10.05.2018 року до матеріалів справи було приєднано усі витяги контрагентів позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та додаткові письмові пояснення позивача.

Ухвалою від 10.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом за клопотанням представника відповідача продовжено строк підготовчого провадження по справі.

18.05.2018 року (вх. № 13925/18) представником позивача до канцелярії суду подано копію пояснень директора ТОВ «Вернон Шиппінг» у справі № 815/5042/17.

18.05.2018 року (вх. № 13926/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання письмових доказів.

21.05.2018 року (вх. № 14089/18) представником відповідача до канцелярії суду подано додаткові письмові пояснення.

Ухвалою від 21.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2018 року о 15 год. 30 хв.

23.05.2018 року (вх. № ЕП/2957/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 11.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом за клопотанням представника позивача приєднано до матеріалів справи копію рішення по справі № 815/5042/17.

11.06.2018 року (вх. № 16318/18) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про отримання копії судового рішення.

11.06.2018 року (вх. № 16319/18) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про отримання копії судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних рішень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у запереченнях на адміністративний позов (т.11, а.с. 52-54), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки, а первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі та мають неточності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ТОВ “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. п.п. 20.1.4 п. 201.1 ст. 20, п. 78.2 ст. 78 ПК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 21.08.2017 року № 3763 «Про проведення документальної позапланової перевірки «ЗПК «Інзерноекспорт» (код ЄДРПОУ 31893739) (т.11, а.с. 56), направлень на перевірку від 21.08.2017 року № 5720/14-05, № 5721/14-05, № 5722/14-05, № 5723/14-05, № 5724/14-05 (т.11 а.с. 57-61) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р.

За наслідками перевірки складено акт № 1195/15-32-14-03-31893739 від 05.09.2017р. (т.1, а.с. 16-52), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану варстість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41 648 658 грн., в тому числі

листопад 2016 року – 4 113 572 грн.,

грудень 2016 року – 6 835 711 грн.,

січень 2017 року – 29 717 551 грн.,

лютий 2017 року – 175 426 грн.,

березень 2017 року – 103931 грн.,

квітень 2017 року – 573 426 грн.,

червень 2017 року – 128 981 грн.

2) п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від’ємне значення по ПДВ (ряд. 21 Декларації «Сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2017 року в сумі 121 102 грн.,

3) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» , п. 5, п. 7, п. 14, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», п.5, п.6, п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 24670410 грн., у тому числі:

за 2016 рік в сумі 10 030 018 грн.,

за 1 квартал 2017 року в сумі 14 192 468 грн.,

за 1 півріччя 2017 року в сумі 14 640 392 грн.,

4) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 7, п. 14, п.21 П(С)БО 15»Дохід», п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», в результаті чого завищено від’ємного об’єкта оподаткування за 1 півріччя 2017 року в сумі 1644484 грн.,

5) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 п. 198.1 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та податкових зобов’язань для цілей розділу V ПК України, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов’язань за результатами перевірки, у зв’язку з чим суму податкового зобов’язання зменшено та зменшено суму податкового кредиту на 56536673 грн., у т.ч.:

листопад 2016 року – 39734888 грн.,

грудень 2016 року – 11070046 грн.,

січень 2017 року – 5731739 грн.

6) п. 201.10 ст. 201 ПК України – ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» здійснило реєстрацію податкових накладних із порушенням терміну реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних;

7) п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», підприємством до ДПІ несвоєчасно подано звіти про суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за лютий 2014 року, жовтень 2014 року, червень 2016 року.

За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ НОМЕР_1 (Форма Р), згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на суму 30 838 013 грн. (у тому числі за податковими зобов’язаннями на суму 24 670 410 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 167 603 грн.);

№ НОМЕР_2 (Форма П), згідно з яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 644 484 грн.;

№ НОМЕР_3 (Форма Р), згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100 на суму 52 060 823 грн. (у тому числі за податковими зобов’язаннями на суму 41 648 658 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 412 165 грн.;

№ НОМЕР_4 (Форма В4), згідно з яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на суму 121 102 грн.;

№ НОМЕР_5 (Р1), згідно з яким зменшено суму податкового зобов’язання для цілей розділу V ПК України та зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість (код платежу 14060100) на суму 56 536 673 грн.

Позивачем 28.11.2017 року до Державної фіскальної служби України подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення, проте за результатами її розгляду відповідачем прийнято рішення № 2604/6/99-99-11-01-02-25 від 25.01.2018 року, яким залишено оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, згідно із п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (п.201.2 ст.201 ПК України).

За приписами п.200.4 ст. 200 ПК України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання – передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, контролюючий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 23.10.2017 р. № НОМЕР_3, №0037731405, № НОМЕР_5, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р. ТОВ ЗПК «Інзерноекспорт» задекларовано податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 125007309 грн. (т. 1 а.с. 41).

Перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р. в сумі 125426403 грн., встановлено завищення задекларованих ТОВ ЗПК «Інзерноекспорт» показників у рядку 1.1 податкових декларацій «Операції на митній території України, що оподатковується за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України» в сумі 56536673 грн., у т.ч.:

листопад 2016р. – 397345888 грн.,

грудень 2016р. – 11070046 грн.,

січень 2017р. – 5731739 грн.

В ході проведення перевірки посадовими особами підприємства надані в повному обсязі бухгалтерські документи та документи податкового обліку з первинними документами до них щодо визначення податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення податкового законодавства за наслідками взаємовідносини ТОВ ЗПК «Інзерноекспорт» з ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», ТОВ «Вернон шиппінг», ТОВ «Альтера Юніверс», ТОВ «Деталікс», ПП «Ельфолс», ТОВ «Варлус», ТОВ «Арвада», ТОВ «Ансор груп», ТОВ «Варіле», ТОВ «ТД Савіньон», ТОВ «Трулайн», ПП «Монклеар», ПП «Салваторе», ПП «ІТС Ровер», ПП «Блексілвер», ТОВ «Юглайнс», ТОВ «Едіфер груп», ТОВ «Прокс Лтд», ТОВ «Флоренсіс», ТОВ «Арілл груп», ФГ «Лана-подове».

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначених контрагентів, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» (код ЄДРПОУ 31893739, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вулиця Миколи Гефта, 3/2), зареєстроване як юридична особа 19.03.2002 року, номер запису 1 556 120 0000 015108, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області. Видами економічної діяльності ТОВ ЗПК «Інзерноекспорт» відповідно до КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21); виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості (10.61); складське господарство (52.10); транспортне оброблення вантажів (52.24 – основний), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29).

Судом встановлено, що за договором поставки від 03.10.2016 року № 03/10/16/ПОЗ ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Металзюкрайн корп лтд» кукурудзу 3 класу, пшеницю 2-6 класу. Поставка товару здійснювалась на умовах EXW – термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт, переміщення товару не відбувалось, а відтак товаро-транспортні накладні не складались. За придбаний товар розрахунки здійснено у повному обсязі (т.1 а.с. 85-89).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: спеціфікації, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, рахунки на оплату (т.1 а.с. 90-104).

За договором поставки від 01.11.2016 року № 0110/2016К ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Вернон Шиппінг» кукурудзу 3 класу. Поставка товару здійснювалась на умовах EXW-термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт, переміщення товару не відбувалось, а відтак товаро-транспортні накладні не складались. За придбаний товар розрахунки здійснено в повному обсязі (т.1 а.с. 104-105).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: акти прийому-передачі товару, накладні (т.1 а.с. 106-118).

За договором поставки від 23.11.2016 року № 23/11/16/Л ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ФГ «Лана-Подове» кукурудзу 3 класу у кількості 1580 т на суму 8 607 271,20 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт.

За договором поставки від 20.11.2016 року № 201216/К ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано кукурудзу 3 класу у кількості 10000 т на суму 52 796 400 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтеренешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 119-120).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.1 а.с. 121.

За договором поставки від 22.11.2016 року № 22/11/16 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ПП «ІТС Ровер» пшеницю 2-6 класу у кількості 2 191 т 877 кг. На суму 10 507 858,34 грн. Товар передавався згідно з умовами зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 122-123).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду видаткові накладні (т.1 а.с. 124-129).

За договором поставки від 14.12.2016 року № 141216/П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ПП «Блексілвер» пшеницю 2-6 класу у кількості 8 145 т 354 кг на суму 39 048 827, 08 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний портал (т. 1 а.с. 130-131).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: спеціфікації, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні (т.1 а.с. 132-157).

За договором поставки від 01.12.2016 року № 011216/К-3 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ПП «Салваторе» кукурудзу 3 класу у кількості 4500 т на суму 24 516 000 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 158-159).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні (т.1 а.с. 160-164).

За договором поставки від 01.12.2016 року № 011216/М ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ПП «Монклеар» макуху з насіння соняшника урожаю 2016 року, українського походження, насипом у кількості 1 150,00 т на суму 5 535 388,54 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 ТОВ «Максігрейн-Україна» (т.1 а.с. 171-172).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: специфікації, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні, (т.1 а.с. 173-186).

Також за договором поставки від 01.12.2016 року № 011216/К-3 було придбано кукурудзу 3 класу у кількості 4447,5 т на суму 24 229 980 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 165-166).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні (т.1 а.с. 167-170).

За договором поставки від 24.11.2016 року № 24/11/16/ЕІ-П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ПП «Ельфолс» пшеницю 2-6 класу українського походження у кількості 2 733 т 554 кг. На суму 13 104 657,88 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 187-188).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні (т.1 а.с. 189-198).

За договором поставки від 12.12.2016 року № К-12/01 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Едіфер Групп» кукурудзу 3 класу українського походження у кількості 1 156 т 52 кг на суму 5 238 789,10 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 199-200).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: акти прийому-передачі товару, видаткові накладні (т.1 а.с. 201-214).

За договором поставки від 20.01.2017 року № 20/01/17 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Деталікс» пшеницю 6 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 321 т 149 кг на суму 1 912 249,61 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 215-216).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.1 а.с. 217).

За договором поставки від 05.01.2017 року № 050117 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Альтера Юніверс» макуху з насіння соняшника урожаю 2016 року, українського походження, у кількості 1 770 т 730 кг на суму 7 035 103,21 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 ТОВ Максігрейн-Україна» (т.1 а.с. 238-239).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні (т.1 а.с. 240-241).

Також, за договором поставки від 10.01.2017 року № 100117 було придбано пшеницю 2-3 класів українського походження на суму 31 848 607,20 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 218-219).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні, (т.1 а.с. 220-237).

За договором поставки від 20.01.2017 року № 0117/П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Варлус» пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 70 т на суму 416 808,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 242-243).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.1 а.с. 244).

За договором поставки від 20.01.2017 року № 01/П-200117 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Арвада» пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 158 т 109 кг. на суму 941 444, 23 грн. Доставка товару згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т. 1 а.с. 245-246).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.1 а.с. 247).

За договором поставки від 15.01.2017 року № 150117/П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Ансор Груп» пшеницю 3, 5, 6 класу українського походження врожаю 2016 року на суму 57 210 096,24 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.1 а.с. 248-249).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну, специфікації (т.1 а.с. 250-252).

За договором поставки від 20.01.2017 року № 200117/П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Варіле» пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 2000 тонн на суму 11 928 000,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 1-2).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.2 а.с. 3).

За договором поставки від 12.01.2017 року № 120117/К ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «ТД Савіньон» кукурудзу з класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 500 тон на суму 2 639 820,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 4-5).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.2 а.с. 6).

За договором поставки від 20.01.2017 року № П01/17 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Трулайн» пшеницю 3 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 1 644 т 112 кг на суму 9 787 700,49 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 7-8).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.2 а.с. 9).

За договором поставки від 14.01.2017 року № 140117/П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Юглайнс» пшеницю 3, 6 класу українського походження врожаю 2016 року на суму 1 825 797,68 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 10-11).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: специфікацію, видаткову накладну (т.2 а.с. 12-13).

За договором поставки від 10.01.2017 року № 100117/К ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Прокс Лтд» кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2016 року у кількості 7000 т на суму 36 187 200,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт.

За договором поставки від 01.12.2016 року № 001216/К-1 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Арілл Груп» кукурудзу 3 класу українського походження на суму 7 025 304,96 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт.

Також, за договором поставки від 20.12.2016 року № 201216/П ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Арілл Груп» пшеницю 2-6 класу українського походження у кількості 238,432 т на суму 1 143 043,01 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т. 2 а.с. 23-24).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: специфікацію, акт прийому-передачі, видаткову накладну (т.2 а.с. 25-27).

За договором поставки від 10.01.2017 року № 100117 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Прокс ЛТД» кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2016 року на суму 36 187 200,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 14-15).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткову накладну (т.2 а.с. 16).

За договором поставки від 01.12.2016 року № 011216/К-1 ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Аріал Груп» кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2016 року на суму 7 082 400,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 17-18).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: видаткові накладні (т.2 а.с. 19-22).

За договором поставки від 23.11.2016 року № 23/11/16/К ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» було придбано у ТОВ «Лана-Подове» кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2016 року на суму 7 082 400,00 грн. Товар передавався згідно з умовами CPT зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт (т.2 а.с. 28).

На підтвердження умов виконання зазначеного договору позивачем надано до суду: накладні (т.2 а.с.29-34).

Крім того, у зазначений період, покупцем ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» був ТОВ «ВПК «Агроресурс» за договором від 03.10.2016 року № 031016ІНЗ постачальник зобов’язується передати покупцю сільськогосподарську продукцію (товар) в асортименті, кількості за ціною та на умовами і в строки, вказані в специфікаціях (кукурудза 3 класу). Товар поставлявся окремими партіями на умовах EXW – термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт.

Згідно договору від 08.11.2016 року № 0811/16 постачальник зобов’язується передати покупцю сільськогосподарську продукцію (товар) в асортименті, кількості за ціною та на умовах і в строки, вказані в специфікаціях (кукурудза 3 класу). Товар поставлявся окремими партіями на умовах EXW – термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» Одеський морський торговельний порт».

Згідно договору від 18.11.2016 року № 181116 ІНЗ постачальник зобов’язується передати покупцю сільськогосподарську продукцію (товар) в асортименті, кількості за ціною та на умовах і в строки, вказані в специфікаціях (кукурудза 3 класу). Товар поставлявся окремими партіями на умовах EXW – термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Одеський морський торговельний порт.

Згідно договору від 04.01.2017 року № 0401/17 постачальник зобов’язується передати покупцю сільськогосподарську продукцію (товар) в асортименті, кількості за ціною та на умовах і в строки, вказані в специфікаціях (макуха, пшениця). Товар поставлявся окремими партіями на умовах EXW – термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Одеський морський торговельний порт.

В подальшому зазначена сільськогосподарська продукція була відправлена на експорт.

Крім того на підтвердження факту виконання умов зазначених договорів позивачем надано: податкові накладні, рахунки коригування кількісних і вартісних показників, квитанції, договори поставки, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, реєстри документів по рахунку, виписки по рахунках, картки аналізу зерна, акт прийому-передачі товару, митні декларації, Довіреність від 24.10.2016р., (т.2 а.с. 54-247, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-250, т.5 а.с. 1-250, т.6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-250, т. 8 а.с. 1-250, т. 9 а.с. 1-250, т. 10 а.с. 1-250, т.11 а.с. 1-36, 79-105, т. 12 а.с. 30-72, 90).

Натомість, відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт».

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку виконавця (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит замовника.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують пов’язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.10.2017р. зазначено порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» , п. 5, п. 7, п. 14, п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», п. 5, п.6, п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 24670410 грн. (т.1, а.с. 80).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.10.2017р. зазначено порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5, п. 7, п. 14, п. 21 П(С)БО 15»Дохід», п.5 положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», в результаті чого завищено від’ємного об’єкту оподаткування за 1 півріччя 2017 року в сумі 1644484 грн. (т.1, а.с. 81).

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» задекларовано в рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 544360970 грн.

Перевіркою відображення у рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із отримання доходу від здійснення операцій у сфері морського транспорту (оформлення ВМД, перевантажування, лоцманське проведення, тощо), з купівлі та продажу зерна.

Як вказує відповідача, перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. встановлено їх завищення в сумі 80024392 грн., в тому числі:

за 2016р. – завищення на 199324667 грн.,

за 1 півріччя 2017р. – заниження на 119300275 грн.

Перевіркою показника у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. у загальній сумі 406533,00 грн. (на підставі документів, перелік яких наведено у додатку №4 до акту), встановлено, що формування цих показників мало вплив здійснення операцій із отримання доходу від здійснення операцій у сфері морського транспорту (оформлення ВМД, перевантажування, транспортно-експедиторські послуги, лоцманське проведення, тощо), з купівлі та продажу зерна.

Проведення перевіркою відображеного показника на підставі документів, перелік яких наведено у додатку № до акту, встановлено завищення задекларованих ТОВ «ЗПК «Інзеноекспорт» показників у рядку 2000 Звіту про фінансові результати «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 282683360 грн. у т.ч.:

2016р. – 254024667 грн.,

1-ше півріччя 2017р. – 28658693 грн.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України за наслідками господарських відносин з його контрагентами відповідач не довів, належними та допустимими доказами не підтвердив. Водночас, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, підтверджено первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та яким надано оцінку судом.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов’язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Відтак, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами.

Позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано зобов’язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування, відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Металзюкрайн Корп Лтд», ТОВ «Вернон шиппінг», ТОВ «Альтера Юніверс», ТОВ «Деталікс», ПП «Ельфолс», ТОВ «Варлус», ТОВ «Арвада», ТОВ «Ансор груп», ТОВ «Варіле», ТОВ «ТД Савіньон», ТОВ «Трулайн», ПП «Монклеар», ПП «Салваторе», ПП «ІТС Ровер», ПП «Блексілвер», ТОВ «Юглайнс», ТОВ «Едіфер груп», ТОВ «Прокс Лтд», ТОВ «Флоренсіс», ТОВ «Арілл груп», ФГ «Лана-подове» обґрунтовуються переважно посиланням на аналіз інформаційної бази «Єдиний реєстр податкових накладних» та даних АІС «Податковий Блок» щодо контрагентів позивача,

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов’язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Суд відхиляє доводи відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом свідчить про нереальність господарських операцій по договорам з вищенаведеними контрагентами, з огляду на наступне.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обов’язковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобов’язання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за умовами договорів, укладених між TOB “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” та контрагентами товар передається згідно з умовами СРТ (згідно з Міжнародними правилами по інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС), тобто “перевезення сплачене до” означає, що продавець сплачує за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Таким чином, TOB “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” за умовами договорів не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним придбавались/продавались (місце поставки визначалось умовами договорів). При цьому, позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних, які приєднано до матеріалів справи та досліджено судом.

З наведеного в сукупності вбачається, що в даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв’язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов’язковою.

Крім того, слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Вищим адміністративним судом, в тому числі в ухвалі від 27.10.2015р. К/800/68235/14.

Щодо тверджень відповідача про відсутність довіреностей на отримання ТМЦ, суд вважає за необхідне зазначити, що довіреність на отримання ТМЦ є розпорядчим первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства щодо уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відтак, довіреність на отримання ТМЦ не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з реалізації товару, тобто не містить даних про її виконання, а тому не служить обґрунтуванням для облікових записів та не є підставою для відображення господарської операції в обліку. Водночас, дані, що зазначаються в довіреностях не відображаються у регістрах бухгалтерського та податкового обліку платника податку та не здійснюють впливу на показники бухгалтерського обліку.

Суд вважає необґрунтованими твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства з огляду на те, що в останнього відсутні сертифікати якості зернових, оскільки зазначені документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, відтак не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарської операції.

Більш того, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру” № 1193-VII від 09.04.2014р. внесено зміни до Закону України "Про зерно та ринок зерна", якими вилучено, як такі, поняття Сертифікат щодо відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки і, відповідно усі положення, що стосуються таких видів сертифікації.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі “Щокін проти України”, зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС Україниви суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 616 700,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” (місцезнаходження:65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, б. 3/2; код ЄДРПОУ 31893739) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДФС в Одеській області від 23.10.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” (код ЄДРПОУ 31893739) судові витрати у розмірі 616 700,00 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.