Рішення № 74782320, 12.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1115/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Львів

15 год. 57 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1А.) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Городоцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області визнання протиправним рішення Городоцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні і виплаті пенсії у зв’язку із втратою годувальника та зобов’язання відповідача призначити і виплачувати їй пенсію у зв’язку із втратою годувальника згідно поданої заяви, починаючи з лютого 2017 року; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з дитинства по зору. У зв’язку зі смертю батька вона залишилась напівсиротою, з врахуванням того факту, що вона є інвалідом з дитинства по зору, звернулась в Городоцький відділ обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії у зв’язку із втратою годувальника. Рішенням відповідача у формі повідомлення від 02.03.2018 року № 11-В/6/Гр їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку із втратою годувальника з тих підстав, що вона нібито не була інвалідом у віці до 18 років.

Позивачка зазначила, що факт того, що вона є інвалідом з дитинства, підтверджується довідкою Львівського обласного центру МСЕК № 3 серії ААВ № 898226 від 19.10.2015 року, посвідченням серії ААГ № 109013 від 11.02.2016 року. Посилання відповідача на висновок обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи № 03-В-2288/2 від 14.12.2015 року про те, що ОСОБА_1 не була інвалідом у віці до 18 років є необґрунтованим, оскільки протилежне підтверджується вищевказаними довідкою та посвідченням.

Вважаючи відмову відповідача такою, що суперечить ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив за вх. № 14371 від 14.05.2018 (а.с.34-35), підтримали у повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні Львівського окружного адміністративного суду 26.04.2018 року судом в порядку, що передбачений ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача – Городоцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області його правонаступником – ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 10275 від 17.04.2018 (а.с.24-26), просив у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити. Зазначив, що Городоцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є належним відповідачем у справі, оскільки 01.03.2018 року припинено юридичну особу Городоцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області, його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Крім цього, згідно з висновком обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи № 03-В-2288/2 від 14.12.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 не була інвалідом у віці до 18 років, відтак, право на призначення їй пенсії у разі втрати годувальника у неї відсутнє. Більше того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до Городоцького відділу обслуговування громадян із заявою від 22.02.2018 року, в якій просила надати їй відповідь, чому не було виплачено коштів на пенсію по втраті годувальника, на що їй було надано роз’яснення в порядку Закону України «Про звернення громадян» у формі письмового повідомлення від 02.03.2018 року № 11-В/6/Г/о про відсутність підстав для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, відтак, жодного рішення відповідачем про відмову у призначенні пенсії не приймалось. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити.

Суд заслухав вступне слово учасників судового розгляду, дослідив матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, з’ясував обставини справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та при вирішенні спору керується таким.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась до начальника Городоцького відділу обслуговування громадян із заявою від 22.02.2018 року наступного змісту: «прошу дати відповідь мені у письмовій формі чому не було виплачено коштів на пенсію по втраті годувальника» (а.с. 26).

Листом від 02.03.2018 року за № 11-В/6/Г/о Городоцьким відділом обслуговування громадян ОСОБА_5 обслуговування громадян ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 скеровано відповідь про те, що відповідно до висновку про час настання інвалідності обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи № 03-В-2288/2 від 14.12.2015 року, ОСОБА_1 не була інвалідом у віці до 18 років, тому право на призначення пенсії по втраті годувальника у неї відсутнє (а.с. 15).

Копією паспорта ОСОБА_1 підтверджується, що остання 04.11.1986 року народилась в с. Завидовичі Городоцього району Львівської області (а.с. 9).

Копією свідоцтва про смерть серії ІІ-ИК № 628083 від 28.07.2002 року підтверджується, що батько позивачки – ОСОБА_6 – помер 19.07.2002 року (а.с. 14).

Довідкою Городоцького відділу обслуговування громадян ОСОБА_5 обслуговування громадян ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.05.2018 року, наданою на вимогу Львівського окружного адміністративного суду, підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як одержувач пенсії у разі втрати годувальника з 19.06.2002 року по 30.01.2006 року. На момент видачі довідки на обліку не перебуває (а.с.36).

Копією довідки Львівського обласного центру МСЕК № 3 серії ААВ № 898226 від 19.10.2015 року підтверджується, що за результатами огляду 30.09-19.10.2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності – з дитинства, на строк до 01.10.2018 року (а.с.12).

Копією посвідчення ААГ № 109013 від 11.02.2016 року підтверджується, що з 30.09.2015 року по 30.09.2018 року ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу інваліду ІІІ групи дитинства (а.с. 13).

Копією висновку про час настання інвалідності обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи № 03-В-2288/2 від 14.12.2015 року підтверджується, що ОСОБА_1 не була інвалідом у віці до 18 років. Вказаний висновок зроблено в процесі дослідження медичної експертної справи ОСОБА_1 Крім цього, при проведенні медико-соціальної експертизи встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вперше визнана інвалідом ІІІ групи «загального захворювання» в квітні 2011 року. При черговому переогляді в 2015 році обласна МСЕК № 3 змінила причину інвалідності на «дитинства», оскільки захворювання органа зору виникло в дитячому віці, однак, дане захворювання поступово прогресувало та призвело до інвалідності лише в дорослому віці (а.с.16).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_7), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) восьми років.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі – орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Додатком № 2 до даного Порядку встановлено відповідну форму заяви на призначення/перерахунок пенсії.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Порядку, до заяви про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків померлому годувальнику або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім’ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім’ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім’ї, яким право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

Згідно пункту 2.18 розділу ІІ Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто, право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років, тобто містять дві обов’язкові умови для призначення пенсії такого виду пенсії як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років.

Водночас, суд звертає увагу на те, що встановлення категорії «інвалідність з дитинства» МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року, медико-соціальна експертиза хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам проводиться з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Таким чином, статус «інвалід з дитинства» встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років.

Як вже було зазначено вище, копією висновку про час настання інвалідності обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Львівського обласного Центру медико-соціальної експертизи № 03-В-2288/2 від 14.12.2015 року підтверджується, що ОСОБА_1 не була інвалідом у віці до 18 років. Вказаний висновок зроблено в процесі дослідження медичної експертної справи ОСОБА_1 Крім цього, при проведенні медико-соціальної експертизи встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вперше визнана інвалідом ІІІ групи «загального захворювання» в квітні 2011 року. При черговому переогляді в 2015 році обласна МСЕК № 3 змінила причину інвалідності на «дитинства», оскільки захворювання органа зору виникло в дитячому віці, однак, дане захворювання поступово прогресувало та призвело до інвалідності лише в дорослому віці.

Враховуючи вище перелічені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що у позивачки відсутнє право на призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до норм ст. 36 Закон № 1058-IV, оскільки належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що вона стала інвалідом ІІІ групи по зору після досягнення 18 років.

Крім цього, суд критично оцінює заяву ОСОБА_1 від 22.02.2018 року на ім’я начальника Городоцького відділу обслуговування громадян ОСОБА_5 обслуговування громадян ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області (а.с. 27) та не вважає її заявою про призначення пенсії в розумінні Закон № 1058-IV та Порядку, оскільки позивачкою не дотримано вимог до форми заяви про призначення пенсії, встановленої Додатком № 2 Порядку, до заяви не додано жодного документа з числа тих, що передбачені Порядком як обов’язкові, а сам зміст заяви свідчить про прохання позивачки надати їй відповідь у письмовій формі (а не прийняти конкретне рішення).

Таким чином суд погоджується з доводами відповідача про те, що жодного рішення ним про відмову у призначенні пенсії не приймалось, а лише було надано роз’яснення позивачці відповідно до Закону України «Про звернення громадян» про відсутність законодавчо визначених підстав для виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність своїх дій, а позивачка не навела переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позовних вимог відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (Львівська область, Городоцький район, с. Завидовичі; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії, відмовити.

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2018

Суддя (підпис) Качур Р.П.

Згідно з оригіналом

Рішення не набрало законної сили

Суддя Качур Р.П.