Ухвала суду № 74782258, 14.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3615/17

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

14 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому засіданні м.Львові клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 20677506 від 14.04.2015 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (код ЄДРПОУ: 38004195) права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 619282746101);

- зобов’язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (код ЄДРПОУ: 38004195) на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 619282746101).

Від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Права позивача не порушені у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень, натомість наявний спір про право, який стосується сторін договору іпотеки, а не державного реєстратора в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

В підготовчому засіданні представник третьої особи зазначене клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому та наданих суду поясненнях.

В підготовчому засіданні представником позивача подано заперечення на клопотання третьої особи про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що предметом спору у даній справі є перевірка законності рішення, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції як суб’єктом публічно-правових відносин, наділеним владними повноваженнями. А тому, зважаючи на характер спору, суб’єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, відсутність спору про право, вважає, що дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, а не обставини виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди. Відтак, справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи.

Відповідач явку уповноваженого представника у підготовче засідання не забезпечив, подав клопотання, в якому, серед іншого, просив розглядати справу за його відсутності.

У ході розгляду справи суд встановив такі фактичні обставини справи.

10.08.2002 року Вербилівською сільською радою Рогатинського району Івано- Франківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

15.08.2002 року ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу, придбав квартиру №39 в будинку №12 на вул.Суботівській у м.Львові.

14.09.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №0201/0906/88-242.

Також, 14.09.2006 року, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за №Д-1017.

Згідно п.2 договору іпотеки, іпотекодавець (ОСОБА_4В.) передає в іпотеку іпотекодержателю (АКБ «ТАС-Комерцбанк») належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру №39, яка знаходиться у м.Львові на вул.Суботівській,12 (предмет іпотеки).

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу №15.

Також, 28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №6970.

14.04.2015 року відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 20677506 від 14.04.2015 року та вніс запис про право власності за №9383441, згідно якого право власності на предмет іпотеки, в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, оскільки таке, на її думку, прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вважаючи, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічно-правовий спір» означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ст.4 КАС України).

Відповідно до п.7 ст.4 КАС України, суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки – квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №826/14433/16, від 17.04.2018 року у справі № 815/6956/15, від 29.05.2018 року у справі № 826/19487/14 та від 06.06.2018 року у справі №804/3509/17.

При цьому, суд враховує, що скасування рішення державного реєстратора в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції обов'язково вплине на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, в даному випадку, третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс».

В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до ч.1 ст.239 цього ж Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд приходить висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії слід закрити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

За правилами ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.132 цього Кодексу, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір в розмірі 1280,00 грн. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.868459283.1 від 12.10.2017 року, а також відомостями з КП «ДСС» про зарахування сплачених коштів на рахунок УДКС у Залізничному районі м.Львова.

За таких обставин, оскільки провадження у справі закрито, суд вважає, що позивачеві слід повернути сплачений нею за подання цього позову судовий збір в сумі 1280,00 грн.

Водночас суд роз’яснює позивачеві, що в силу вимог ч.2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст.132, 238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії – закрити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (вул.Суботівська, 12/39, м.Львів, 79052; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір, сплачений відповідно до квитанції №0.0.868459283.1 від 12.10.2017 року, в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.