Рішення № 74782025, 21.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м.Київ № 810/1301/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області та просить суд визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини; зобов"язати призначити та провести виплату допомоги при народженні дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що є громадянкою України, однак тимчасово перебуває у Сполучених Штатах Америки. 19.04.2016 у позивача народився син ОСОБА_2, який також є громадянином України.

Зазнає, що звернулась до відповідача щодо призначення і виплати передбаченої законом допомоги при народженні дитини, однак їй було відмовлено, оскільки документи не приймаються від інших осіб за дорученням, оскільки це не передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751.

На думку позивача така відмова є протиправною, безпідставною та такою яка не відповідає діючому законодавству України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та подав заяву про подальший розгляду у його відсутності у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не з’явився, однак направив до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову та вважає, що позивач має особисто подати документи, на підставі яких здійснюється призначення та перерахунок такої допомоги.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами даної статті суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, цією ж ухвалою суд поновив строк звернення до адміністративного суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянкою України. Постійне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта серії СМ № 042472 та довідкою Управління адміністративних послуг виконкому Славутицького району Київської області від 20.02.2018.

На даний час позивач тимчасового перебуває: Маяйми Біч, ОСОБА_4 – Дейд, Сполученні Штати Америки.

Так, 19.04.2016 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 Ігорєвіч, на підтвердження чого є копія свідоцтва про народження дитини.

В подальшому ОСОБА_5 за зверненням батьків в Посольстві України у Сполучених Штатах Америки був зареєстрований громадянином України, на підтвердження чого наявна довідка про реєстрацію особи громадянином України від 09.08.2016 № 6147/16-530-1284.

У зв’язку з тим, що позивач тимчасово перебуває за кордоном та не має можливості з’явитися особисто до органів соціального захисту населення, з метою забезпечення прав на соціальний захист у відповідності до діючого законодавства України, через уповноважену особу 29.09.2016 звернулась з заявою з питання призначення і виплати передбаченої законом допомоги при народженні дитини, разом з якою представнику відповідача було надано зяву за формою Місоцполітики та всі необхідні документи (паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини з перекладом, довідка з місця реєстрації на позивача і дитини у м. Славутичі), в тому числі і оригінали для огляду.

Однак, відповідач відмовив у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини, оскільки позивач звернувся не особисто, а через свого представника, що законом не передбачено.

Вважаючи вказану відмову такою, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України № 2811-Х1І від 21.11.1992 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі – Закон № 2811) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Статтею 1 Закону № 2811 визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних дл: призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відповідно до ст. 10 Закону № 2811допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Як зазначено у ст. 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини, отже даний перелік документів є вичерпним.

Пунктом 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (надалі – Порядок № 1751) визначено ряд документів, що подається до органу соціального захисту, а саме: заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, копію свідоцтва про народження дитини; жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, подаються за умови пред'явлення паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто до уваги не беруться, оскільки згідно п. 43 Порядку за наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення зазначеної допомоги, але за станом здоров’я або з інших поважних причин не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Відповідно до п. 44 вищевказаного Порядку № 1751 у разі, коли до заяви недодані всі необхідні документи, орган праці та соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем звернення за призначенням допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви.

Пунктом 2.1 Інструкції щодо порядку оформлення та ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальних допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345 (надалі – Інструкція № 345) зазначено, що приймання заяв та документів для надання усіх видів соціальної допомоги здійснюється спеціалістом з прийому безпосередньо від заявника або іншої особи за відповідним дорученням, завіреним у встановленому порядку.

За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров’я або з інших поважних причин (догляд за інвалідом І групи, дитиною -інвалідом віком до 18 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів на отримання соціальної допомоги покладається на Управління.

З врахуванням гарантованого соціального захисту, призначення та виплату державної допомоги, що виплачується при народженні дитини, я у межах 12-ти місячного строку з дня народження дитини, визначеного законом, 29.09.2016 позивач подала до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області заяву про призначення зазначеної допомоги, до якої були додані всі необхіді документи, зазначені у ст. 11 Закону № 2811.

На подану заяву відповідачем було надано відповідь від 24.10.2016 за № 27/01-15 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини за єдиною підставою - неможливість прийняття документів від іншої особи за дорученням, оскільки це не передбачено Порядком № 1751.

З метою захисту своїх інтересів у порядку та спосіб, визначений законодавчо - нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, 02.11.2016 позивачем було подано заяву про покладання збору документів на отримання допомоги при народженні дитини на органи, що призначають допомогу з зазначенням поважності причин неможливості вирішення мною особисто цих питань, яка була отримана та зареєстрована відповідачем тільки 08.12.2016.

На свою заяву позивач отримала лист від 03.01.2017 за № 30/01-15 з роз'ясненням порядку подання документів для призначення допомоги при народженні дитини та їх переліку.

Для досудового врегулювання спору позивач звернулась 09.01.2017 з відповідною скаргою до міського голови Славутицької міської ради Київської області, на яку також отримала відповідь про відсутність в діях начальника УСЗН Славутицької міської ради Київської області порушень вимог діючого законодавства України.

В подальшому листом № 31/01-15 від 25.04.2017 відповідач повідомив, що допомога не може бути призначена в зв'язку з відсутністю даних про народження сина в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Даний лист щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини з зазначеної підстави самим відповідачем був скасований, про що свідчить лист 06.02.2018 за № 06/01-15.

Після численних заяв, скарг та звернень як до відповідача, так і до органів місцевого самоврядування, 15.11.2017 заступником начальника УСЗН Славутицької міської ради було прийнято рішення № 497 про обстеження матеріально - побутових умов сім'ї та фактично проживаючих осіб. Під час даного обстеження представникам відповідача матір'ю позивача - ОСОБА_1 в черговий раз було надано копію свідоцтва про народження дитини з перекладом, паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду, та оригінали цих документів для огляду.

Згідно ст. 11 Закону № 2811 допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Вона призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження дитини.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2811 право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Суд звертає увагу на те, що наразі позивач тимчасово перебуває у Сполучених Штатах Америки та у зв’язку зі станом здоров’я дитини та матері не має можливості з’явитися особисто до органів соціального захисту населення.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Інструкції № 345 зазначено, що приймання заяви та документів для надання усіх видів соціальної допомоги здійснюється спеціалістом з прийому безпосередньо від заявника, його опікуна або іншої особи за відповідним дорученням, завіреним у встановленому порядку, у тому числі лікарем лікарняної установи, де перебуває заявник, у випадках, коли це передбачено чинним законодавством.

Тобто, твердження відповідача щодо особистої участі заявника, в даному випадку ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки вищевказаною інструкцією передбачено можливість подання документів на призначення та отримання допомоги особою за відповідним дорученням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб’єкти владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити та провести виплату допомоги при народженні, суд зазначає наступне.

Позивачем не надано доказів звернення до органів соціального захисту населення особи, що має відповідне доручення, тобто документ, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Зокрема ч. 2 ст. 1000 Цивільного кодексу України визначає, що договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Також суд вважає за можливе зазначити, що до дискреційних повноважень відповідача належить саме прийнятті рішення щодо призначення та виплати допомоги при народженні дитини.

Підставою для відмови у призначенні такої допомоги, відповідач вказав, що позивач має звернутись особисто, однак належним чином не роз’яснив її право на звернення до органів соціального захисту через уповноваженого представника, що передбачено Інструкцією № 345.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн. (квитанція № 78 від 15.03.2018), суд вважає за необхідне стягнути половину даної суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Ставутицької міської ради Київської області у призначенні та виплаті ОСОБА_3 у порядку та розмірі, визначеному ст. ст. 10-12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Ставутицької міської ради Київської області повторно розглянути питання щодо призначення та проведення виплати ОСОБА_3 у порядку та розмірі, визначеному ст. ст. 10-12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Ставутицької міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 22208706).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.