Рішення № 74781994, 10.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2018 року Справа № 808/753/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69006)

до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076)

про зобов’язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 березня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1О.) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач або Правобережне ОУПФУ м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд зобов’язати відповідача включити до стажу період з 06.10.1998 по 12.05.2005 в повному обсязі та перерахувати пенсію позивача з урахуванням положень п. 2 розділу ІІ «Кінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Ухвалою суду від 06 березня 2018 року адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №808/753/18.

В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що за період з 10.06.1998 по 12.10.2005 її незаконно звільняли з роботи та поновлювали за рішеннями судів, а тому де-юре звільнення відсутні, отже при призначенні пенсії вказаний період має зараховуватися до стажу в повному обсязі. Відповідачем протиправно враховувався стаж роботи лише на підставі записів трудової книжки, без врахування рішень судів. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (вх. від 15.05.2018 №14870) проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що посилання позивача на рішення суду про поновлення на роботі є необґрунтованими, оскільки не підтверджують сплату страхових внесків до Пенсійного фонду. У задоволенні позову просить відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 04.05.2008 перебуває на обліку в Правобережному ОУПФУ м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується протоколом від 24.06.2008 №1115.

Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 10.06.1998 звільнено з посади прибиральниці службових приміщень ЗАТ «Промбудкомплект» за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

29.06.2000 позивача поновлено на зазначеній посаді на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (від 16.02.2000 по справі №2-922).

04.09.2000 ОСОБА_1 повторно звільнено з ЗАТ «Промбудкомлект» за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України та 01.08.2003 поновлено на роботі на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (від 31.07.2003 по справі №2-56).

09.02.2004 позивача втретє звільнено з ЗАТ «Промбудкомлект» за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України та 30.08.2005 поновлено на роботі на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (від 29.08.2005 по справі №2-214).

12.10.2005 ОСОБА_1 вчетверте звільнено з вищевказаної посади за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

При розрахунку пенсії період роботи позивача з 11.06.1998 по 28.06.2000 та з 05.09.2000 по 31.07.2003 не зарахований Правобережним ОУПФУ м. Запоріжжя до страхового стажу через відсутність записів у трудовій книжці, а з 01.01.2004 зарахований за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, пропорційно сплачених до Пенсійного фонду страхових внесків, а саме за спірний період зараховано 2 дні з 01.10.2005 по 02.10.2005.

14.11.2017 позивач звернулась до Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила зарахувати до страхового стажу період з 06.10.1998 по 30.08.2005 в повному обсязі та отримала відмову, оформлену листом від 27.11.2017 №412/М-9.

Не погоджуючись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується наступним.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV; тут та надалі – в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), який набрав чинності з 01.01.2004, встановлено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Частиною першою статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі – Закон N 1788-XII; тут та надалі – в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов’язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція) передбачено, що в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним.

Судом досліджено трудову книжку позивача і встановлено, що при поновленні її на роботі 29.06.2000, 01.08.2003 та 30.08.2005 роботодавцем допущено порушення вимог Інструкції, а саме записи про звільнення 10.06.1998, 04.09.2000, 09.02.2004 не визнані недійсними.

За правилами, встановленими пунктом третім Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2000 по справі №2-922, від 31.07.2003 по справі №2-56, від 29.08.2005 по справі №2-214, якими позивача поновлено на роботі, фактично є документами, які підтверджують безперервність її трудового стажу за оскаржуваний період.

Щодо страхового стажу позивача, наявність якого з 01.01.2004 є обов’язковою передумовою для отримання пенсії за віком, слід зазначити наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку стажу та форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 12.10.2005 має страховий стаж 2 дні – з 01.10.2005 по 02.10.2005, сума заробітку для нарахування пенсії складає 27,18 грн.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю даних щодо нарахування позивачу заробітної плати за вказаний період та сплати ЗАТ «Промбудкомплект» страхових внесків за ОСОБА_1, вимоги щодо врахування до страхового стажу періоду з 01.01.2004 по 12.10.2005 в повному обсязі є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Питання оплати страхувальниками страхових платежів до Пенсійного фонду України та спори щодо їх оплати мають вирішуватися між роботодавцем та працівником, а не між застрахованою роботодавцем особою та Пенсійним фондом України.

Пунктом другим розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII встановлено, що з 1 жовтня 2017 року до встановлення розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений на 1 грудня 2017 року та збільшений на 79 гривень, при призначенні та перерахунку пенсій, надбавок, підвищень, інших пенсійних виплат, встановлених законодавством, використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

У разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII встановлено, зокрема, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 грудня складає 1373 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня складає 1373 гривні.

За таких обставин, оскільки розмір прожиткового мінімуму, встановлений на день розгляду справи, не є більшим за розмір, встановлений на 1 грудня 2017 року, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням положень пункту другого розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України суд при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

В прохальній частині позову ОСОБА_1 просить зобов’язати відповідача включити до стажу період з 06.10.1998 по 12.05.2005.

З огляду на встановлення в ході розгляду справи протиправного не включення до страхового стажу позивача періоду з 10.06.1998, суд вважає, що належним способом захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин є зарахування до страхового стажу періоду, який розпочинається з 10.06.1998, а не з 06.10.1998.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 69006; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 03.05.1953 р.н.) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076; код ЄДРПОУ 41248943) – задовольнити частково.

2. Зобов’язати Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076; код ЄДРПОУ 41248943) включити до страхового стажу період з 10.06.1998 по 31.12.2003 включно та перерахувати пенсію ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 69006; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 03.05.1953 р.н.) з урахуванням положень пункту другого розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 69006; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 03.05.1953 р.н.) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Запорозького козацтва, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69076; код ЄДРПОУ 41248943).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.05.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко