Ухвала суду № 74781907, 14.06.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

про залишення позовної заяви без розгляду

14 червня 2018 рокум. Ужгород№ 299/412/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання – Багара М.М.,

за участі сторін:

представник позивача – ОСОБА_1,

представник відповідача 1 – ОСОБА_2,

представник відповідача 2 – ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України, військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Виноградівського районного суду з позовною заявою до військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України, військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України, в якій просив: 1.Позовну заяву задоволити. 2.Прийняти рішення, яким: - визнати протиправними дії відповідача 1, Військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України (90300, вул.Тюльпанів, 1, м.Виноградів, Виноградівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 08391649), щодо видання наказу №200 від 10.10.2017 року про виключення ОСОБА_4 (90351, вул.Ф.Раковці, 61/14, смт. Вилок, Виноградівського району, РНПП: НОМЕР_1), зі списків особового складу військової частини без отримання грошової компенсації вартості за неотримане позивачем речове майно, без його згоди; - визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, Військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України (90300, вул.Тюльпанів, 1, м.Виноградів, Виноградівський район, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 08085183), щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, станом на 10.10.2017 року, позивачу, ОСОБА_4 (90351, вул.Ф.Раковці, 61/14, смт. Вилок, Виноградівського району, РНПП: НОМЕР_1); - зобов’язати відповідача 2, Військову частину А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України (90300, вул.Тюльпанів, 1, м.Виноградів, Виноградівський район, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 08085183), видати позивачу, ОСОБА_4 (90351, вул.Ф.Раковці, 61/14, смт. Вилок, Виноградівського району, РНПП: НОМЕР_1), довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, станом на 10.10.2017 року.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.02.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України, військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове право передано на розгляд Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до підготовчого засідання.

21 травня 2018 року до суду надійшла заява від позивача про зміну позовних вимог. Відповідно до такої, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1, Військової частини А1567 (90300, вул.Тюльпанів, 1, м.Виноградів, Виноградівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 08391649), щодо невиплати ОСОБА_4 (90351, вул.Ф.Раковці, 61/14, смт. Вилок, Виноградівського району, РНПП: НОМЕР_1) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, Військової частини А1927 (90300, вул.Тюльпанів, 1, м.Виноградів, Виноградівський район, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 08085183), щодо невиплати ОСОБА_4 (90351, вул.Ф.Раковці, 61/14, смт. Вилок, Виноградівського району, РНПП: НОМЕР_1) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

- зобов’язати відповідача 2, Військову частину А1927 (90300, вул.Тюльпанів, 1, м.Виноградів, Виноградівський район, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 08085183), видати ОСОБА_4 (90351, вул.Ф.Раковці, 61/14, смт. Вилок, Виноградівського району, РНПП: НОМЕР_1) довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, станом на 10 листопада 2017 року.

В підготовчому засіданні судом було поставлено на розгляд питання про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Представник позивача заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду, зазначивши, що до даних правовідносин застосовується шестимісячний строк позовної давності, а тому наполягав на продовженні розгляду справи.

Представники відповідачів проти залишення позовної заяви без розгляду не заперечували, водночас вважають, що позивач повинен був звернутися з даним адміністративним позовом в місячний термін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Крім того, встановлення таких строків дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, спонукає до своєчасного вчинення ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, не зловживаючи ними.

Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи предмет спору, в даному випадку мають застосовуються приписи частини 5 статті 122 КАС України, тобто місячний строк для звернення до суду, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов’язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов’язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд встановив, що предметом даного спору є виплата грошової компенсації за неотримане речове майно, що мала б виплачуватись позивачу при звільненні.

Згідно пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Наказом начальника регіонального центру радіоелектронної розвідки «Захід» від « 05» жовтня 2017 року №21-РС (по особовому складу) сержанта ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас (через сімейні обставини) відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від «25» березня 1992 року з урахуванням вимог пункту «Г» пункту 1 частини 8 цієї самої статті цього самого Закону.

Позивача з 10.10.2017 року виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.

Таким чином, суд встановив, що саме при звільненні та виключенні із списків особового складу частини, тобто 10.10.2017 року, ОСОБА_4 дізнався та повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом враховано, що наказом від 10.10.2017 року №200 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, при цьому, як стверджує сам представник позивача, грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу виплачена не була. Відтак, початок перебігу місячного строку звернення до суду у вказаних відносинах розпочався 11.10.2017 року (наступний день після виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу військової частини, оскільки 10.10.2017 року позивачу стало відомо про проведений обсяг розрахунків у зв’язку із припиненням військової служби) і закінчився 11.11.2017 року.

Водночас до суду даний позов надійшов тільки 16.02.2018 року, тобто після закінчення місячного строку для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення позивача (адвокатським об’єднанням «Егіда», яке діяло від імені позивача) 02.02.2018 року до Командира Військової частині А1567 сухопутних військ про надання інформації та отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі не перериває та не зупиняє строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №768/28898 визначено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Суд не приймає посилання представника позивача, що грошове забезпечення військовослужбовців є по суті заробітною платою, а отже строки позовної давності не поширюються на стягнення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю з огляду на таке.

Відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закон № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов’язки і відповідальність.

Згідно із листом Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 року №774/13/84-13 зазначено, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення, а тому до даних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду, який необхідно обчислювати з моменту звільнення з військової служби.

Так, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад ОВС тощо).

Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск та відсутність поважних причин його пропуску.

Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі позивача та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду з адміністративним позовом у визначений законом строк.

Так, у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 року у справі №№ п/800/9/16 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об’єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 чітко визначено: Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Тобто, позивач повинен був звернутись із рапортом про бажання отримати грошову компенсацію до командування військової частини А1567, або звернутися з проханням про клопотання командування військової частини А1567 перед командуванням військової частини А1927 щодо надання йому довідки за неотримане речове майно. Однак, згідно з наявними матеріалами справи, ОСОБА_4, всупереч вищевказаному, із таким рапортом (заявою) до відповідача не звертався.

Таким чином, у відповідача відсутній обов’язок повідомляти позивача про необхідність вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, в тому числі і подання рапорту, оскільки зазначений обов’язок впливав би на формування та прояв волевиявлення особи та міг суперечити її бажанню.

Отже, будь-яких причин, що об’єктивно, всупереч волі позивача перешкоджали йому вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом, ним не наведено, і матеріали справи не свідчать про наявність таких.

Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

До того ж, суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення у справах «Deweer v. Belgium», «Golder v. the United Kingdom»).

Таким чином, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

В ухвалі від 25.04.2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд не вирішував питання про поновлення позивачу строку на звернення до суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, позивачем не заявлено суду клопотань про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, при цьому, матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують поважність причини пропуску строків звернення до суду, у зв’язку з чим подана позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, у відповідності до частини четвертої цієї статті КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до військової частини А1567 Сухопутних військ Міністерства оборони України, військової частини А1927 Сухопутних військ Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2018р.

СуддяОСОБА_5