Рішення № 74781824, 15.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/1841/18

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку державної пенсії та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплачувати державну пенсію із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 жовтня 2017 року. Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом війни 2-ї групи. Позивач вважає, що, оскільки захворювання та інвалідність отримані під час виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 24 липня по 18 грудня 1986 року, під час призову на зборову підготовку, то він має право на перерахунок пенсії в розмірах, визначених ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15 листопада 2017 року. У свою чергу відмова відповідача в проведенні перерахунку його пенсії з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з посиланням на те, що право на перерахунок пенсії мають лише особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, на думку позивача, є безпідставною та протиправною.

Ухвалою суду від 16 квітня 2018 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 14 травня 2018 р.. В подальшому, у зв'язку з неможливістю вирішення справи в даному судовому засідання, розгляд справи відкладено до 07 червня 2018 р.

03 травня 2018 р. до суду надійшов відзив Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки він права на перерахунок пенсії, згідно вимог чинного законодавства немає. При цьому у відзиві зазначено, що позивач не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15 листопада 2017 року, оскільки брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не в період проходження дійсної строкової служби, як це передбачено вказаною постановою.

Позивачем направлено до суду відповідь на відзив, у якій наголошено, що ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби.

У судове засідання позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача з'явилася до суду, подала клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_1 являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом війни 2-ї групи, перебуває на обліку в Новоград-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності.

Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 23.10.2013 безтерміново та визначено, що захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісію серії 10ААБ №655483 від 29.11.2013.

27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград – Волинського об’єднаного управління ПФУ в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії. У вказаній заяві позивач, посилаючи на ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», просив провести з 01 жовтня 2017 року йому перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідально до ч. 3 ст. 59 вищезгаданого Закону.

Листом від 28.03.2018 за вих.. № 789/03.2 Новоград – Волинське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що він не має права на перерахунок пенсії, згідно вимог чинного законодавства. При цьому відповідачем указано на те, що ОСОБА_1 під дію постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15 листопада 2017 року не підпадає, у зв’язку з тим, що брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час роботи в Колективному підприємстві "Баранівський фарфоровий завод", а не в період проходження дійсної строкової служби.

Позивач, вважаючи, що такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням наведеного, суд виходив з наступного.

Згідно зі п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII).

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Право на призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 встановлено статтею 54 вищевказаного Закону.

Питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульовано статтею 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (зі змінами та доповненнями).

Так, приписами статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 N 2148-VIII, які застосовуються з 01.10.2017) було встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції:

"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Положення статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII застосовуються з 01.10.2017.

Аналіз наведених редакцій частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (як до внесених змін Законом України від 03.10.2017 N 2148-VIII, так і після застосування змін, внесених указаним Законом) свідчить на користь висновку, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань Закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа має відповідати наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас суд наголошує, що таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалах від 08 травня 2018 року (провадження № Пз/9901/33/18) та від 21 травня 2018 року (провадження № Пз/9901/37/18).

Також суд ураховує, що у вказаних ухвалах Верховний Суд зазначив, що частина третя статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.

В світлі розглядуваних правовідносин суд зазначає, що позивач у 1986 році був призваний Баранівським РВК на зборову підготовку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та у період з 24.07.86 по 18.12.86 знаходився в секторі № 2 по наданню допомоги по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначені обставини підтверджені довідкою Баранівського військового комісаріата від 20.01.1992 № 4/50, довідкою Комндира військової частини № 43187 від 18.12.86 № 1114 та військовим квитком НК-№ 3616783 виданим Новоград - Волинським ОМВК Житомирської області 18.05.1976.

Отже, в силу приписів ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач вважається учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із числа військовослужбовців, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження.

При цьому суд відмічає, що факт віднесення позивача до військовослужбовців не є безспірною умовою поширення на нього ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позаяк однією з обов'язкових умов застосування цієї норми до військовослужбовців є факт участі у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Матеріали справи доказів на підтвердження того, що позивач у період з 24.07.86 по 18.12.86 проходив дійсну строкову службу не містять.

Натомість, зі змісту військового квитка ОСОБА_1 видно, що дійсну військову службу він проходив з 28.05.1976 по 12.06.1978.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про помилковість суджень позивача про те, що на нього поширюється дія норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 851 від 15 листопада 2017 року, оскільки вказаною постановою Кабінету Міністрів України, яка набрала чинності 17.11.2017 та застосовується з 1 жовтня 2017 року, внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, доповнено Порядок п. 9-1, на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отож, пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017) може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного вище Закону.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та на час розгляду справи в суді у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії з 1 жовтня 2017 року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Натомість позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що відмова Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення позивачу перерахунку державної пенсії, викладена у листі від 28.03.2018, є правомірною.

З урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко