Рішення № 74781758, 20.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 р. Справа№805/3500/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Ватутіна, 27/74, ІПН НОМЕР_1) до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 37868797) про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії. Просив визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 88 від 29.12.2017 року та зобов’язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку з 09 листопада 2017 року згідно пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням управління Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 88 від 29.12.2017 року, відповідно до якого в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно до пункту «а» ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу було відмовлено, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має загальний стаж 22 роки 0 місяців 3 дні, в тому числі підземної роботи – 9 років 3 місяці 17 днів.

Отже, позивач вважає що відповідачем невірно підрахований страховий та пільговий стаж, у зв’язку із чим він був змушений звернутися із позовом до суду.

21 травня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

19 червня 2018 року, через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, таким чином відповідач вважає, що страхового стажу позивача не достатньо для призначення йому пенсії на пільгових умовах, на підставі чого Бахмутським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення № 88 від 29.12.2017 року про відмову в призначені пенсії. Просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

20 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 29.12.2017 року № 88 Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв’язку із тим, що його страховий стаж склав 22 роки 0 місяців 3 дні, в тому числі стаж на підземних роботах 9 років 3 місяці 17 днів. До страхового стажу роботи ОСОБА_1 не враховано період навчання з 01.09.21985 року по 16.06.1992 року, так як цей період співпадає з періодом військової служби з 11.11.1985 року по 23.11.1987 року, у зв’язку із не підтвердженням позивачем навчання в вищому навчальному закладі відповідно до вимог п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року. До стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 на підставі даних системи персоніфікованого обліку про спеціальний трудовий стаж враховано період з 01.01.2005 року по 17.04.2012 року, з 01.05.2012 року по 30.04.2014 рік у ПАТ «Донецьксталь – Металургійний завод».

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Відповідачем не заперечується факт роботи позивача в періоди з 01.01.2005 року по 17.04.2012 року, 01.05.2012 року по 30.04.2014 року у ПАТ «Донецьксталь – Металургійний завод».

Спірним питанням є не включення до пільгового стажу позивача періодів роботи з 02.12.2002 року по 31.12.2004 року та з 18.04.2012 року по 30.04.2012 року.

Відповідно до копії трудової книжки Серія БТ-І № 6540429, позивач з 02.12.2002 року по 31.10.2004 року та з 01.11.2004 року по 30.06.2007 року працював у ВАТ «Донецький металургійний завод» та в ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» в цеху здійснення ремонтів слюсарем – ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання сталеплавильного виробництва 5 розряду. В період з 01.07.2007 року по 04.06.2012 року позивач працював в цеху здійснення ремонтів слюсарем – ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання сталеплавильного виробництва 6 розряду.

На підставі вищезазначеного, суд вважає неправомірними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування вищевказаних періодів до пільгового стажу позивача, оскільки він підтверджуються належно оформленими записами в трудовій книжці позивача.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005 р. № 383, зареєстрованим у Мін'юсті України 01.12.2005 р. за № 1451/11731.

Оскільки атестація робочих місць проводиться з 21 серпня 1992 p., періоди роботи за Списком № 1 до цієї дати підтверджуються без атестації робочих місць (Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442).

Отже, підставою для зарахування окремих періодів роботи до Списку № 1 під час обчислення пенсії є насамперед наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, підтвердження шкідливих умов праці впродовж повного робочого дня (не менш ніж 80%), установленого для такого виробництва, а також проведення атестації робочих місць (після 21 серпня 1992 p.).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі – атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку від 01 серпня 1992 року № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до пункту 4.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 17.03.2015 року у справі № 21-585а14 і суд враховує його при розгляді даної справи на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Отже, періоди роботи, які дають право на отримання пільгової пенсії позивачу, підтверджені записами у трудовій книжці БТ-І № 6540429.

Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальниками відділів кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Крім того, згідно з оскаржуваним рішенням відповідача страховий стаж позивача становить 22 роки 3 дні. При цьому до страхового стажу відповідачем не враховано період навчання з 01.09.1985 року по 16.06.1992 року, оскільки цей період співпадає з періодом військової служби з 11.11.1985 року по 23.11.1987 року накази на відрахування та зарахування з навчання до військової служби відсутні. У зв’язку з цим відповідач дійшов висновку, що позивачем не підтверджено період навчання у вищому навчальному закладі. При цьому відповідач посилається на п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 1 вказаного Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року на положення якого посилається в оскаржуваному рішенні відповідач, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто за наявності трудової книжки відповідний стаж підтверджується наявним в ній записами, а тому у відповідача не було правових підстав вимагати від позивача додаткові документи на підтвердження стажу, який охоплювався періодами навчання та служби в армії, та, відповідно, не було правових підстав для того, щоб не зараховувати до страхового стажу позивача період з 01.09.1985 року по 16.06.1992 року, оскільки відповідні записи під № № 5, 6, 7 містяться в трудовій книжці позивача

Трудова книжка, відповідно до положення ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, є основним

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд зазначає, що стаж роботи позивача на різних посадах/роботах, які пов’язані із виконанням робіт, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 підтверджений належними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 БТ-І № 6540429.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 п. «а» Закону № 1788-XII.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

З дослідженої трудової книжки ОСОБА_1, копія якої знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що в ній мають місце записи, в яких присутні всі відомості що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу необхідно визнати протиправним.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин справи суд вважає за можливе для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог і скасувати оскаржуване рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу, так як ним порушується його гарантоване Конституцією України право на пенсійне забезпечення і зобов’язати Управління пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача від 20 грудня 2017 року, зареєстровану за № 5128, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення.

Суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Крім цього, враховуючи обставини даної справи у суду не має підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон не виконуючи рішення суду, тому вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення не задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Ватутіна, 27/74, ІПН НОМЕР_1) до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 37868797) про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 88 від 29.12.2017 року.

Зобов’язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) від 20.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням до страхового та пільгового стажу позивача період навчання з 01.09.21985 року по 16.06.1992 року та період роботи у період з 02.12.2002 року по 31.10.2004 року та з 01.11.2004 року по 30.06.2007 року у ВАТ «Донецький металургійний завод» та в ЗАТ «Донецьксталь-МЗ» в цеху здійснення ремонтів слюсарем – ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання сталеплавильного виробництва 5 розряду, період роботи з 01.07.2007 року по 04.06.2012 року в цеху здійснення ремонтів слюсарем – ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання сталеплавильного виробництва 6 розряду.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, пров. Ватутіна, 27/74, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 37868797) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.