Рішення № 74781337, 14.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2018 р. Справа № 802/1197/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:ОСОБА_1,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

позивача: ОСОБА_2

представник сторін:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (місце проживання: 21018, АДРЕСА_1)

до: Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (місце знаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства нарахував йому борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску не врахувавши, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером, який досяг пенсійного віку і звільнений від сплати єдиного внеску. Відтак, на думку позивача, вимога про сплату боргу є незаконною, оскільки при її прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14 травня 2018 року.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити повністю посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала відзив на позов, відповідно до якого зазначила, що правові норми не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію за вислугу років, а відтак не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. ФОП ОСОБА_5 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року та повинен сплачувати єдиний соціальний внесок включно по грудень 2017 року. Відтак, оскаржувана вимога № Ф-4731 від 07 лютого 2018 року прийнята на підставі та в межах повноважень передбачених законодавством.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа - підприємець 01 липня 1997 року та взятий на облік в контролюючому органі як платник податків.

ОСОБА_5 перебуває спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 809537.

Відповідно до посвідчення серії ААІ № 435270 від 15 березня 2016 року ОСОБА_5 отримує пенсію за вислугу років.

16 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_5 звернувся із заявою до ГУ ДФС у Вінницькій області у якій просив звільнити його, як особу яка обрала спрощену систему оподаткування від сплати за себе єдиного внеску з 01 грудня 2016 року, оскільки з 29 листопада 2016 року останній досяг пенсійного віку та отримує довічно пенсію за вислугу років на військовій службі України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 08 квітня 1992 року і має право на застосування пільги, як особа, яка досягла пенсійного віку та отримує відповідно до закону пенсію.

Листом № 1380/72/02-28-13-03-15 від 22 грудня 2016 року Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області повідомила, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Однак, зазначені платники звільняються від сплати за себе єдиного внеску якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, зазначеною нормою визначено дві умови звільнення від сплати єдиного внеску: наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_5 призначено пенсію довічно за вислугу років. Фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не є пенсіонерами за віком і повинні нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

07 лютого 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 4731-17 в сумі 7787 грн. 69 коп.

19 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_5 подано скаргу про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). У скарзі, зокрема зазначено, що невизнання ФОП ОСОБА_5 як пенсіонера за віком і відмова у звільненні від сплати єдиного внеску та зняття з обліку як платника цього внеску порушує конституційне право як громадянина на соціальний захист встановлений ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

22 березня 2018 року ДФС України винесло рішення про результати розгляду скарги № 3991/К/99-99-11-02-02.25. У якому зазначено, що умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно з абз. 7 ч. 2 ст. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються умови набуття права на порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Від сплати єдиного внеску звільняються особи, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Враховуючи зазначене, положення ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не поширюються на осіб, які отримують пенсію на пільгових умовах, незважаючи на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дана стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Також, згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пов'язується, зокрема з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ № 435270. Вказане також не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач отримує пенсію за вислугою років, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 4731-17 від 07 лютого 2018 року.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 15 квітня 2014 року № 21-59а14 та постанові № 822/4655/14 від 23 лютого 2016 року, а також Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року № 826/28012/15.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувана вимога є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (місце проживання: 21018, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 207811892);

Головне управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (місце знаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 20.06.2018

Суддя Мультян Марина Бондівна