Рішення № 74781315, 13.06.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2018 р. Справа № 802/1246/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

про: визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо призначення ОСОБА_3 пенсії за віком з 13.04.2017 року протиправними;

- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 17.10.2016 року, а також здійснити нарахування та провести виплату пенсії за віком в період з 17.10.2016 року по 13.04.2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем вчинені протиправні дії щодо призначення йому пенсії за віком з 13 квітня 2017 року, а не з 17 жовтня 2016, з дня коли він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із відповідною заявою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження в справі.

08.06.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Зокрема зазначано, що позивачу було правомірно призначено пенсію за віком з 13.04.2017 року, оскільки ним за встановленим зразком було подано заяву про призначення пенсії саме 13.0.42017 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог та просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2017 року у справі №127/25079/16-а було задоволено частково позов ОСОБА_3 та визнано дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця протиправними щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_3 з підстав його непроживання на території України і відсутності міжнародного договору з державою, у якій він проживає, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці розглянути питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_3 з врахуванням того, що його непроживання на території України і відсутність відповідного міжнародного договору з державою, у якій він проживає, не є підставою для відмови у призначені пенсії.

09.01.2018 року позивачем було отримано довідку, з якої вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці було здійснено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 в період з квітня 2017 року по січень 2018 року в загальній сумі 39086,78 грн.

Крім того, відповідно до наданої позивачу довідки №202 від 09.01.2018 року пенсію ОСОБА_3 відповідачем призначено з 13.04.2017.

Зазначене на переконання позивача є грубим порушенням його конституційного права на соціальний захист, а саме на отримання пенсії з моменту виникнення у нього такого права.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Як було встановлено Вінницьким міським судом Вінницької області при розгляді справи №127/25079/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними, заяву про призначення пенсії було подано ОСОБА_3 17.10.2016 року. Також, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2017 року зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці розглянути питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_3 з врахуванням того, що його непроживання на території України і відсутність відповідного міжнародного договору з державою, у якій він проживає, не є підставою для відмови у призначені пенсії.

Таким чином, Вінницьким міським судом Вінницької області фактично зобов’язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком, яка ним була подана саме 17.10.2016 року. Відтак, на переконання суду, доводи представника відповідача щодо правомірності призначення позивачу пенсії, з моменту його звернення із заявою про призначення пенсії за встановленим зразком, а саме з 13.04.2017 року є помилковими.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо призначення ОСОБА_3 пенсії за віком з 13.04.2017 року є протиправними.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з 17.10.2016 є обґрунтованою.

Крім того, як уже зазначалось вище, позивачу в період з 13.04.2017 року по січень 2018 року було виплачено нараховану пенсію в загальній сумі 39086,78 грн.

Отже, враховуючи, що позивачу з 13.04.2017 року виплачувалась пенсія, суд вважає за необхідне також задовольнити вимоги позивача в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити нарахування та провести виплату пенсії за віком в період з 17.10.2016 року по 13.04.2017 року.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці при призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком з 13.04.2017 року протиправними.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити призначення ОСОБА_3 пенсії за віком з моменту звернення, та здійснити нарахування та виплату пенсії з 17.10.2016 року по 13.04.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1409 грн. 60 коп. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60 коп.) судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Ізраїль; ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 37979905).

Рішення суду в повному обсязі складено: 19.06.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна