Постанова № 74781225, 20.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 справа № 905/3238/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: не з’явився; від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_5 (адвокат, довіреність №01/3-437 від 05.03.2018р.); не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області постановлену 14.05.2018р. у м. Харкові у справі №905/3238/16 (суддя Мельниченко Ю.С.) за заявою Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Покровськ Донецької області про стягнення 3919226,52грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 зміст вимог і ухвали суду першої інстанції:

1. 25.04.2018р. до Господарського суду Донецької області надійшла заява Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області №01.3-831 від 24.04.2018р. (а.с.а.с.24, 25 т.5) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 на строк до 27.06.2018р. (включно), посилаючись на відсутність на теперішній час бюджетних призначень, за рахунок яких можливе виконання рішення суду в означеній справі, а також наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду - Служба автомобільних доріг у Донецькій області не має права самостійно здійснювати платежі в рахунок виконання рішення суду та є відповідна процедура із залученням органу Казначейства. Окрім того, заявник зазначає про відсутність у нього прямої вини у неможливості виконання цього рішення.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.05.2018р. у справі №905/3238/16 у задоволені заяви Служби автомобільних доріг у Донецькій області про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. було відмовлено та зазначено про не підтвердження заявником документально винятковості обставин, які надають право для відстрочення виконання судового рішення, а також те, що заявником жодним чином необґрунтовано строк, на який необхідно відстрочити виконання рішення суду, та обставини, що підтверджують зміну фінансового становища установи останнього (заявника) після 27.06.2018р.

Так, місцевий суд вказав, що:

- беручи до уваги прямий припис ст.129-1 Конституції України щодо обов’язковості виконання судових рішень, відсутність рішення будь-якого органу, що регламентує стягнення грошових коштів на користь підприємств, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

- відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов’язання/не є тією виключною обставиною, на підставі якої можливе відстрочення виконання рішення суду.

ІІ. ОСОБА_6 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

3. Служба автомобільних доріг у Донецькій області, не погодившись з прийнятою ухвалою суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.05.2018р. у справі №905/3238/16 скасувати та винести нове судове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. про стягнення суми заборгованості в розмірі 3854500,11грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 57817,50грн. на строк до 27.06.2018р. (включно).

4. Підставами для задоволення вказаних апеляційних вимог Скаржник зазначає:

4.1.Служба автомобільних доріг у Донецькій області – є державною неприбутковою організацією, одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, які обслуговуються органами казначейської служби;

4.2. неповне з’ясування судом обставин справи, а саме неврахування особливостей бюджетного законодавства України (пп.47 ч.1 ст.2, ст.48 Бюджетного кодексу України), відповідно до якого Відповідач є одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів (розпорядником є Державне агентство автомобільних доріг України), беручи до уваги, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Своєю чергою, згідно ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України саме Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

4.3. відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., відсутність коштів в бюджетній програмі унеможливлює виконання судового рішення, тоді як будь-яке примусове стягнення за допомогою інших бюджетних програм є незаконним;

4.4. залишення судом поза увагою, що умови п.4.1 договору про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р. передбачає розрахунок Замовника (Відповідача) при наявності коштів на бюджетних рахунках, тобто строк виконання такого зобов’язання підлягає виконанню саме з настання цієї події (наявності/виділення коштів для відповідного розрахунку) у розумінні ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України. При цьому, до вирішення цільового бюджетного фінансування на рівні Кабінету Міністрів України, шляхом внесення раніше виключених об’єктів будівництва, що є предметом договору №2-19 від 16.04.2013р., до відповідної постанови, у Відповідача, як і розпорядника коштів відсутня можливість виконати рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р.;

4.5. згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Означене також вбачається з п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р. та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточний проти України» від 15.05.2008р.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

5. Позивачем в межах визначеного апеляційним судом строку наданий відзив на апеляційну скаргу (а.с.а.с.166-169 т.5), за змістом якого останній проти її задоволення заперечує з огляду на наступне:

- заявник в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України жодним документом не підтвердив винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення, враховуючи, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов’язання та не є такою виключною обставиною, на підставі якої можливе відстрочення виконання рішення суду.

- твердження заявника про неможливість виконати рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 з огляду на відсутність бюджетних призначень не відповідає дійсності, оскільки з даних пошуково-аналітичної системи «Контролюй владу» вбачається, що Головним Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області за виставленими платіжними дорученнями Боржника за період з 16.04.2018р. по 10.05.2018р. було проведено 14 транзакцій на загальну суму 134198821,10грн. Окрім того, 28.03.2018р. та 06.04.2018р. Боржником було виконано наказ Господарського суду Донецької області відповідно від 12.03.2018р. по справі №905/2709/17 та від 20.02.2018р., від 13.03.2018р. на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на загальну суму 4844993,65грн.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

6. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

7. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

8. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 23.05.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_7

У зв’язку із перебуванням судді Стойка О.В. у відпустці у визначену дату судового засідання 20.06.2018р. та сплив процесуальних строків розгляду апеляційної скарги 23.06.2018р., її у складі судової колегії протоколом автоматизованої зміни складу суду було замінено на суддю Радіонову О.О.

10. Враховуючи викладене в п.п.6-9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_7 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

11. Ухвалою від 24.05.2018р. зазначена судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/3238/16, а ухвалою від 11.06.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 20.06.2018р. о 14.15 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду.

12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

13. У судовому засіданні 20.06.2018р. уповноважений представник Відповідача підтримав свої вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представники Позивача та Третьої особи у судове засідання не з’явились, що, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи достатність наявних матеріалів справи та не визнання їх явки обов’язковою.

14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість переглядуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

15. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області (далі – Відповідач) з вимогами про стягнення 3854500,11грн. за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р.

16. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2016р. було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Покровську Донецької області, м.Покровськ Донецької області (Третя особа).

17. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. (а.с.а.с.71-74 т.2) у справі №905/3238/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град строй» були задоволені в повному обсязі, стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області 3854500,11грн. заборгованості за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р. та судовий збір в сумі 57817,50грн. Означене рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

18. 27.02.2017р. Господарським судом Донецької області було видано наказ на примусове виконання рішення суду від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 (а.с.97 т.2).

19. В обґрунтування наведених в п.1 цієї постанови підстав поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду, Служба автомобільних доріг у Донецькій області посилається на те, що відповідно до відповіді Державного агентства автомобільних доріг у Донецькій області №3718/3/6.2-5-1582/09 від 24.04.2018р. (а.с.33 т.5), наданого на лист №01.2-817 від 24.04.2018р. (а.с.32 т.5) останнього, Державним агентством автомобільних доріг у Донецькій області сформовано Перелік об’єктів будівництва, реконструкції капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, роботи на яких виконано у минулих роках та щодо яких прийняті судові рішення про стягнення коштів, та обсяги їх фінансування у 2018р. за рахунок коштів, залучених у 2013р. під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг та підготовлено для затвердження проект Постанови Кабінету Міністрів України «ОСОБА_1 питання використання у 2018 році коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг», яким, в тому числі, передбачені кошти, для виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16.

З означеного листа (відповіді) також вбачається, що вказаний проект вже знаходиться на стадії опрацювання в установленому порядку з заінтересованими міністерствами і після його затвердження Укравтодор вживатиме заходи щодо спрямування коштів на погашення заборгованості Служби автомобільних доріг у Донецькій області перед підрядними організаціям дорожньої галузі.

20. Своєю чергою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до відзиву на заяву боржника про відстрочення виконання рішення суду (а.с.а.с.107-109 т.2) та в підтвердження наведених у ньому доводів, які дублюють доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу, було надано роздруківку щодо транзакцій Служби автомобільних доріг у Донецькій області за період з 27.02.2018р. по 10.05.2018р. за даними пошуково-аналітичної системи «Контролюй владу» (а.с.а.с.110-133 т.5), з яких вбачається, що твердження заявника про неможливість виконати рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 з огляду на відсутність бюджетних призначень не відповідає дійсності.

21. Обставини, на які посилались сторони в обґрунтування своєї процесуальної позиції (п.п.19 і 20 цієї постанови), відображені в оскаржуваній ухвалі, підтверджуються матеріалами справи та в межах апеляційного провадження не заперечуються.

Відносно означених обставин місцевий суд розглянув спірні питання в контексті приписів ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

22. Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України суд за наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, зокрема, враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору або певні надзвичайні події тощо.

23. За змістом наведеної норми, відстрочення виконання рішення є дискреційним повноваженням, а не обов'язком суду, яке, реалізується після набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В силу приписів ст.ст.11, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України саме на заявника покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як інша сторона, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Таким чином, наявність/відсутність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим – є предметом доказування для Відповідача, спростовування – для Позивача та встановлення й належної оцінки - для суду.

24. Так, розглянувши заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 та доводи Позивача, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що сутність розглядуваного питання охоплюється ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., оскільки:

- стягувані за рішенням Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 (про відстрочення якого заявляє Відповідач) кошти є «майном» у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст.1 згадуваного вище Першого протоколу в контексті правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п.44 рішення у справі «Жовнер проти України».

- заява Відповідача, в силу його статусу як державної неприбуткової організації, мотивоване особливостями бюджетного фінансування, учасником відносин в межах процедури якого Позивач не являється та направлене на легітимацію судом подальшого невиконання грошових зобов’язань, породжує питання про обґрунтованість втручання держави в «право на майно» у розумінні п.45 означеного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України».

25. Виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка в силу ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-ІV та ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України є джерелом права для національних судів (напр. п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України») можливість обґрунтованого втручання державою передбачає дотримання у сукупності вимог щодо легітимної мети такого втручання та його законності і пропорційності. Невідповідність втручання якому-небудь з означених вимог несумісне з обов’язками держави по ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., а значить зумовлює неможливість в розглядуваному випадку задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

25.1. Апеляційний суд звертає увагу, що ані заява Відповідача про відстрочення виконання рішення суду, ані апеляційна скарга не тільки не містять якого-небудь обґрунтування наявності легітимної мети пропонованого втручання, але й навіть не формулює таку мету. Згадування Скаржником про необхідність відстрочення судового рішення до моменту вирішення питання про здійснення розрахунків розпорядником коштів не вказує на існування суспільного інтересу.

25.2. Окрім того, в силуч.2 ст.19 Конституції України, суд, здійснюючи повноваження з втручання в право мирного володіння Позивачем своїм майном шляхом надання відстрочення, обмежений процесуальним законодавством. Між тим, діюче на момент звернення Відповідача з заявою про відстрочення, та на момент винесення оскаржуваної ухвали ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливість відстрочення судового рішення за межами одного року з моменту прийняття такого рішення. В означеному випадку, рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/3238/16 було ухвалено 24.01.2017р., у зв’язку з чим межі «законності втручання» відповідно сплили 25.01.2018р. – тобто ще до звернення заявника, оскільки процесуальний закон застосовується судом в редакції, що діє на момент здійснення відповідної процесуальної дії. Дійсно, оскільки в даному випадку зміни в процесуальному законодавстві з моменту прийняття рішення по дату звернення з заявою про відстрочення (24.01.2018р.) стосуються обмеження дискреційних повноважень суду, а не прав людини або встановлення мір додаткової відповідальності, то положення ст.ст.22, 58 Конституції України (тим більше, враховуючи суб’єктивний склад в спірних правовідносинах) не дозволяють зробити висновок про можливість надання відстрочення виконання рішення в межах даної справи в порядку ст.331 Господарського процесуального кодексу України відносно періоду після 25.01.2018р.

26. Не дивлячись на те, що невідповідність вимогам наявності легітимності мети втручання та його законності є абсолютно достатніми для відхилення вимог Відповідача про відстрочення, апеляційний суд вважає необхідним зауважити й про спрямованість таких вимог на покладання «невиправданого тягаря на Позивача» в контексті п.57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна-Тюмень проти України». Так, згідно встановлених в рішенні Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 обставин прострочення виконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем триває з січня 2014р., у зв’язку з чим вірогідність санкціонування державою в особі суду подальшого невиконання рішення щодо примусового виконання цього зобов’язання суперечило б зобов’язанням України, які випливають з ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. в аспекті її застосування Європейським судом з прав людини, висловленої в п.п.33, 34 рішення у справі «Жовнер проти України».

27. Втім, незважаючи на висновок про невідповідність можливості задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання судового рішення вимогам ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., апеляційний суд задля забезпечення дотримання гарантій ст.6 означеної Конвенції в світлі п.58 рішення Європейським судом з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» по відношенню до останнього (Відповідача), також вважає необхідним надати оцінку доводам його апеляційної скарги, наведеним в п.4 цієї постанови, а саме:

27.1. щодо аргументів, вказаних в п. 4.1. цієї постанови: Скаржник взагалі не наводить яких-небудь конкретних доводів в підтвердження незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали – апеляційна скарга в цій частині зводиться до цитування передбачених ст.277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування судового рішення та констатування елементів статусу заявника;

27.2. щодо аргументів, вказаних в п.4.2. цієї постанови: Скаржник не вказав, які саме обставини неповно з’ясував суд першої інстанції – зазначення норм бюджетного законодавства в розглядуваному випадку може відноситись до аспектів застосування норм матеріального права, а не повноти встановлення обставин. При цьому, вказані заявником норми бюджетного законодавства, пов’язані з особливістю фінансування господарської діяльності Відповідача, в контексті гарантій за ст.14 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. не породжує яких-небудь преференцій по відношенню до Позивача відносно питання відстрочення виконання судового рішення.

27.3. щодо аргументів, вказаних в п.4.3. цієї постанови: відповідно до правової позиції, сформульованої Європейським судом з прав людини в п.п.70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» щодо принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Дійсно, Позивач не є учасником бюджетних відносин, таким чином проблеми, які виникають у Відповідача в таких відносинах, в контексті означеного принципу «належного урядування», не тільки не звільняють останнього від виконання ним своїх грошових зобов’язань за рішення суду, але й не звільняють державу від обов’язку забезпечити таке виконання у відповідності до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. Окрім того, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань в світлі правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях по справам «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України», що також узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного Суду України по справі №11/446 від 15.05.2012р., справі №3-28гс12 від 15.05.2012р. Інтерпретація Скаржником деяких положень Порядку №845 від 03.08.2011р. в якості об’єктивної та обґрунтованої підстави для невиконання судового рішення не сумісно з його обов’язковим статусом, встановленим ст.129-1 Конституції України та суперечить гарантіям п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. в контексті практики її застосування, відображеної в п.42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України».

27.4. щодо аргументів, вказаних в п.4.4. цієї постанови: фактичне оскарження Скаржником поза межами перегляду рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. в означеній справі про задоволення позовних вимог, встановлених судом обставин наявності порушеного з боку Відповідача грошового зобов’язання перед Позивачем за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р.. суперечить такому аспекту правової визначеності (складовий елемент гарантованого ст.8 Конституції України принципу верховенства права) як принцип «res judicata» в аспекті п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»/

27.5. щодо аргументів, вказаних в п.4.5. цієї постанови: зазначаючи положення законодавства, які гарантують рівність сторін, Скаржник не наводить жодних вказівок на те, в чому саме було порушення означеного принципу відносно Відповідача місцевим судом при розгляді його заяви.

28. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують постановлення переглядуваної ухвали із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Донецькій області залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269 - 271, 273, 275-277, 281 – 284, 327 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.05.2018р. у справі №905/3238/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.05.2018р. у справі №905/3238/16 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надрук. 5 примірн.: 1,2 ,3- сторонам, третій особі, 4-у справу, 5- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР – 20.06.2018р.