Постанова № 74780958, 14.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1316/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1Г адвоката за свідоцтвом №789 від 23.09.2010 та довіреністю б/н від 1.01.2018;

від відповідача –ОСОБА_2 адвоката за посвідченням №003070 від 18.10.2017 та довіреністю б/н від 13.06.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2018р., проголошене у м.Одесі об 11:20: колегією суддів у складі головуючого судді Волкова Р.В., суддів Погребної К.Ф, ОСОБА_3, повний текст якого складено 12.04.2018р. та

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2018р., проголошене колегією суддів у складі головуючого судді Волкова Р.В., суддів Погребної К.Ф, ОСОБА_3, повний текст якого складено 13.04.2018р

у справі № 916/1316/17

за позовом Приватного підприємства "ЯВІР-2005"

до Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод"

про стягнення 258572,19 грн.,

встановив:

У червні 2017 р. Приватне підприємство (далі по тексту – ПП) "ЯВІР-2005" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі – ПрАТ) "Одеський коньячний завод" про стягнення з останнього 258 572,19грн. заборгованості за надані послуги з охорони, з яких: 256 320грн. – основний борг, 2 252,19грн. – три відсотки річних, також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 878,58грн..

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 510, 610, 611, 614, 625, 629, 901 ЦК України та ст.ст. 174, 193 ГК України мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання за договором про надання послуг з охорони № ОСОБА_1/365-ф від 09.07.2016р. щодо оплати отриманих послуг по охороні майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2018 року позов задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ "Одеський коньячний завод" на користь ПП "ЯВІР-2005" 256 320грн.– основного боргу, 2 252,19 грн. – 3% річних та 3 878,58грн. – витрат зі сплати судового збору.

Додатковим рішенням від 13.04.2018 Господарський суд Одеської області стягнув з ПрАТ "Одеський коньячний завод" на користь ПП "ЯВІР-2005" 22340,72грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із рішеннями місцевого господарського суду, ПрАТ "Одеський коньячний завод" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення від 5.04 2018 у частині стягнення заборгованості за послуги за договором № ОСОБА_1/365-ф від 09.07.2016 за грудень 2016р. на суму 89280грн. та за січень 2017р. на суму 80640грн., а також 3% річних, нарахованих на цей борг, у загальній сумі 1109,24грн та в цій частині в позові відмовити, а решту рішення залишити без змін, додаткове рішення від 13.04.2018 скаржник просить скасувати цілком та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На думку відповідача рішення суду є незаконними, безпідставними та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що висновок суду про наявність боргу за грудень 2016р. та січень 2017р. не доведено належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надавалось оригіналів актів надання послуг для підписання з боку ПрАТ "Одеський коньячний завод", що свідчить про відсутність його відповідного обов'язку. Скаржник також вважає, що всупереч ч. 1 ст. 86 ГПК України місцевим судом невірно оцінено лист від 20.01.2017р. за № 34, в якому відсутній належно засвідчений опис вкладення до даного листа, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту отримання акту наданих послуг за № 192 від 03.01.2017р.. Також місцевим судом було проігноровано акт про відсутність вкладень у поштовому відправленні за № 3600904172241 від 22.03.2017р.

Відповідач вважає, що недоотримання ним актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), а отримання виключно листів від 20.01.2017р. за № 34 від 15.03.2017р. за №215 (без таких актів) не породжує обов’язку товариства надавати відповідь та не спричиняє автоматичне прийняття послуг охорони. Тому в свою чергу не є таким, що настав у розумінні п.п. 3.5 договору обов’язок останнього з оплати послуг за договором за грудень 2016р. та січень 2017р., і висновок суду про протилежне є порушенням ст. ст. 76, 78, 79 та ч. 1 ст. 86 ГПК України.

ПрАТ "Одеський коньячний завод" наголошує, що навіть у разі надання позивачем актів наданих послуг у строку зазначені позивачем, та не підписання цих актів відповідачем, такі акти не можуть свідчити про отримання замовником послуг за грудень 2016р. та січень 2017р. у відповідності до п.п. 3.5 договору, оскільки воно не мало б можливості підписати такі акти у строк, встановлений п.п. 3.4 договору.

Також скаржник вважає помилковим посилання суду на журнал приймання під охорону (останній запис датований 31.01.2017р.), як на належний доказ отримання відповідачем послуг охорони, через те, що він не містить будь-яких відміток уповноважених осіб відповідача про приймання об’єктів під охорону чи зняття з-під охорони, як того вимагає договір.

Крім того на думку скаржника, акт звірки взаєморозрахунків, який між іншим не підписано уповноваженою особою товариства, не є первинним документом, а тому не може слугувати а ні доказом наявності заборгованості, а ні доказом визнання боргу ( постанова ВГСУ від 14.04.2014р. по справі № 908/3427/13).

ПрАТ "Одеський коньячний завод" зазначає, що на його думку у грудні 2016р. та січні 2017р. ПП "ЯВІР-2005" не надавались послуги з охорони, а тому у нього відсутні зобов’язання щодо оплати цих послуг та 3-х відсотків річних.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, скаржник вважає, що позивачем протиправно не надано до суду звіт до договору про надання правової допомоги, що дозволяє дійти висновку про його відсутність та відповідно про відсутність підстав для оплати адвокату за договором, що відбулася всупереч умовам договору та свідчить, що його укладено виключно для стягнення з товариства додаткових грошових коштів.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що сторони у договорі про надання правової допомоги адвокатом від 15.05.2017 не дійшли згоди щодо вартості послуг встановивши тільки мінімальну ціну без конкретної вартості таких послуг. Також на думку товариства позивач значно зависив вартість послуг з правової допомоги, а судом в свою чергу всупереч ч. 1 ст. 86 ГПК України не оцінено умови акту, що призвело до ухвалення необґрунтованого додаткового рішення.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі або є публічно доступними. Не отримавши від позивача доказів місцевий суд, всупереч ч. 9 ст. 80 ГПК України прийняв такі докази та ухвалив на їх підставі додаткове рішення, не надавши відповідачу можливість заявити свої заперечення щодо цього.

Також ПрАТ "Одеський коньячний завод" зазначає, що додаткове рішення ухвалювалось без виклику відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "ЯВІР-2005" зазначило, що вважає апеляційну скаргу подану ПрАТ "Одеський коньячний завод" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. На думку позивача місцевий суд дослідив наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та зробив вірний висновок щодо надання ним відповідачу послуг з охорони у грудні 2016р. і січні 2017р. та обґрунтованості позивних вимог ПП "ЯВІР-2005".

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішень місцевого господарського суду виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 09.07.2016 між ПП "ЯВІР-2005" (охорона) та ПрАТ "Одеський коньячний завод" (замовник) укладено договір №Од/365-ф про надання послуг охорони майна, відповідно до умов якого ПП "ЯВІР-2005" прийняв під охорону майно відповідача згідно до Додатку №2 до Договору за адресами: м. Одеса, вул. Мельницька,13; м. Одеса, вул. Мельницька,15; м. Одеса, вул. Жеблякова,3.

Охорона об’єктів та майна, що на них знаходиться, здійснюється погодинно у календарні дні тижня згідно з Додатком № 1 до даного Договору /т. 1, а.с. 11-18/. Система та режим охорони майна на об’єктах визначається охороною і узгоджується з замовником.

У відповідності до п.п. 2.7 передача під охорону об’єкта (майна) та знаття об’єкта (майна) з-під охорони здійснюється за актом приймання-передачі об’єкту (додаток №4 до договору), який підписується уповноваженими представниками сторін.

П.п. 3.1 Договору передбачено, що ціна Договору визначається сторонами у розрахунку, наведеному у Додатку №1 до Договору.

У відповідності до п.п. 3.2 Договору, замовник зобов’язаний здійснювати оплату наданих послуг щомісячно впродовж 10 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за місяць, в якому здійснювалось надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, згідно виставлених охороною рахунків за умови підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Приписами п.п. 3.3 Договору визначено, що підтвердженням надання послуг являється Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), що надається охороною для підписання Замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця та за п.п. 3.4, замовник повинен не пізніше 10-числа місяця, наступного за звітним, підписати Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та повернути один примірник охороні або надати вмотивовану відмову від його підписання.

У випадку не підписання Акту здачі-приймання (надання послуг) та ненадання вмотивованої відмови від його підписання у термін, передбачені п.3.4, вважається, що Замовником отримані послуги з охорони належної якості, у повному обсязі та своєчасно, у відповідності до умов Договору, а обов’язок оплати наданих послуг таким, що настав (п.п. 3.5).

Замовник зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за даним договором (п.4.2.9 Договору).

П.п. 5.1.2 та п.п. 5.2.2 договору надає право сторонам розірвати його у випадках, передбачених договором та чинним законодавством.

П.п. 6.1 визначає, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором згідно положень договору та норм чинного законодавства України.

У відповідності з п.п. 10.1 договір укладається строком на 1 (один) рік і набирає чинності з моменту підписання сторонами та п.п.10.4 договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін з попереднім письмовим повідомленням про це другої сторони не менш ніж за 30 діб.

П.п. 10.8 закріплює право охорони, з моменту закінчення терміну дії договору або дострокового розірвання договору направляти для підписання замовнику акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках. На підтвердження заборгованості по Договору про надання послуг з охорони № ОСОБА_1/365-ф від 09.07.2016р., сторони підписали Акт звірки взаємних розрахунків.

ПрАТ "Одеський коньячний завод" вважало, що повідомленням від 27.10.2016р. за №294-П розірвало договір №Од/365-ф про надання послуг з охорони від 09.07.2016р. з 01.12.2016р., з приводу чого у сторін виник окремий спір, у зв'язку з чим під час розгляду справи у суді першої інстанції провадження у справі зупинялося до набрання законної сили рішенням від 08.08.2017р. у справі №917/1152/17 Господарського суду Полтавської області, яким за позовом ПрАТ "Одеський коньячний завод" до ПП "ЯВІР-2005" було визнано договір №Од/362 від 09.07.2016р. припиненим з 1.12.2016р.

Одначе, чинною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №917/1152/17 рішення Господарського суду Полтавської області від 08.08.2017р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено у зв'язку з тим, що повідомлення про припинення договору ПП "ЯВІР-2005" не отримувало. Таким чином, висновок суду про те, що договір був чинним до 1.02.2017р. відповідає фактичним обставинам справи.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

В матеріалах справи наявні оформлені ПП "ЯВІР-2005" акти наданих послуг:

- Акт надання послуг № 2671 від 30.11.2016р. за листопад 2016р. на суму 86400 грн., який містить підпис та печатку відповідача /т.1, а.с.38/;

- Акт надання послуг № 192 від 03.01.2017р. за грудень 2016р. на суму 89280 грн. /т.1,а.с.39/,

- Акт надання послуг № 321 від 31.01.2017р. за січень 2017р. на суму 80640 грн. /т.1,а.с.40/;

рахунки на оплату послуг:

- рахунок №2478 від 08.11.2016р. за послуги охорони за листопад 2016р. на суму 86400 грн. /т.1,а.с 41/,

- рахунок № 2931 від 01.12.2016р. за послуги охорони за грудень 2016р. на суму 89280 грн./т.1,а.с.42/,

- рахунок № 334 від 01.01.2017р. за послуги за січень 2017р. на суму 80640 грн. /т.1,а.с.43/, а також акт звірки взаєморозрахунків з печаткою відповідача, за яким його кінцеве кредитове сальдо становить 256320грн /т.1,а.с.48/.

28.12.2016р. ПП "ЯВІР-2005" направило на адресу ПрАТ "Одеський коньячний завод" претензію № 705, в якій просило погасити борг за листопад-грудень 2016р. в сумі 86400 грн. та 89280 грн. відповідно /т.1,а.с.120-122/.

Пізніше ПП "ЯВІР-2005" направило на адресу ПрАТ "Одеський коньячний завод" зазначені вище документи, про що свідчать супровідні листи:

- №34 від 20.01.2017 та відповідна поштова квитанція /т.1,а.с.44,45/;

- №215 від 15.03.2017 та відповідний опис вкладення та поштова квитанція /т.1,а.с.47/.

ПрАТ "Одеський коньячний завод" підписано лише акт надання послуг за листопад 2016р.

ПП "ЯВІР-2005" додатково надав до суду першої інстанції оригінали актів наданих послуг за грудень 2016р. та січень 2017р., належним чином засвідчену копію поштової квитанції до рекомендованого листа № 3601406067976 до листа позивача від 20.01.2017р. № 34 від 20.01.2017р., витяги з наказів ПП "ЯВІР-2005" № 91-К від 05.11.2015р., № 8-К від 30.01.2017р. на ОСОБА_4, витяги з наказів ПП "ЯВІР-2005" № 47-К від 11.06.2015р., № 8-К від 30.01.2017р. на ОСОБА_5, заяви свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /т.2,а.с.1-10/.

Зазначені докази колегія вважає належними та допустимими та такими, які свідчать, що відповідачем було отримано відповідні послуги у спірний період. Це також підтверджується записами у журналі приймання під охорону (зняття з під охорони) /т.1,а.с.162-175/, з якого вбачається, що прийом –здача чергувань працівників охоронної фірми здійснювався до 1.02.2017, а останній запис датований 31.01.2017р.. У своїх запереченнях скаржник зазначив, що він не визнає журнал приймання під охорону як належний доказ отримання відповідачем послуг охорони, через те, що він не містить будь-яких відміток його уповноважених осіб про приймання об’єктів під охорону чи зняття з-під охорони, як того вимагає договір. Судова колегія не погоджується з такими твердженнями та зазначає, що цей доказ відповідає вимогам ст. 73 ГПК України, а журнали, на які посилається замовник, відповідно до п.п. 2.4.3 та п.п. 2.4.13 додатку 6 до договору є різними по своїй суті документами приймання об’єкту під охорону, зокрема перший є журналом прийому і здачі чергувань – підписується самими ж охоронцями, а другий являється журналом обліку приймання/здачі під охорону матеріально відповідальною особою замовника, який не можна відокремити від об'єкту охорони і який в свою чергу до суду надано не було саме скаржником.

Таким чином, твердження скаржника про те, що договір припинив дію 1.12.2016 спростоване в судовому порядку у справі №917/1152/17 і цей факт у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає новому доведенню. Твердження відповідача про те, що йому не було відомо про акти виконаних робіт за грудень та січень не відповідає обставинам справи, оскільки акт за грудень надсилався одночасно з актом за листопад, який був підписаний відповідачем і повернутий позивачу з печаткою підприємства, а на акт за січень є посилання в супровідному листі № 34 від 20.01.2017, який відповідач точно отримав, що підтверджено його актом про відсутність вкладень у поштовому відправленні /т.1,а.с.105/.

Колегія суддів також вважає непереконливими твердження скаржника про те, що несвоєчасне з боку позивача надсилання актів виконаних робіт свідчить про відсутність обов'язку відповідача оплатити надані послуги, оскільки умовами договору не передбачено таких наслідків порушення позивачем строків складання актів, встановлених п.3.3,3.4 договору. Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача стверджував, що акти та рахунки надавалися ПрАТ "Одеський коньячний завод" безпосередньо в дні їх складання і додатково були надіслані через поштові відділення лише коли виник спір, що опосередковано підтверджується тим фактом, що надсилання ПП "ЯВІР-2005" претензії від 28.12.2016 передувало надсиланню самих актів та рахунків, що є нелогічним.

Також, у разі не надання послуг з охорони у грудні 2016р. взагалі, незрозумілим залишається потреба ПрАТ "Одеський коньячний завод" у складанні акту про відсутність охорони на його об’єктах в конкретну дату, зокрема 20.12.2016 /т.1,а.с.104/.

Решта доводів скаржника також не спростовує висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов в повному обсязі суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів ст.86 ГПК України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також на підставі ст. ст. 525, 526, 611, 625, 629 ЦК України визнав правомірним стягнення з відповідача 256320,00 грн. – основного боргу та 2252,19 грн. 3% річних.

Додатковим рішенням від 13.04.2018р. Господарський суд Одеської області було стягнуто з ПАТ "Одеський коньячний завод" на користь ПП "ЯВІР-2005" 22340,72грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В обґрунтування додаткового рішення місцевий суд послався на договір про надання правової допомоги адвокатом (ОСОБА_1Г.) від 15.05.2017р. і додатком №1 до договору, акт наданих послуг № 17 від 06.04.2018р. та квитанції № 25 від 06.04.2018р., № 26 від 06.04.2018р. до прибуткового касового ордеру, проїзні документи.

Апеляційний суд вважає дане рішення обґрунтованим з огляду на те, що між адвокатом ОСОБА_1 і ПП "ЯВІР-2005" укладено договір про надання правової допомоги, як того вимагає ст. 126 ГПК Україна, та відповідні витрати позивача підтверджено документально /т. 2, а.с. 48-54/. Скаржником не наведено доводів та заперечень, які б спростовували зазначені обставини.

Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника стосовно порушення судом вимог ч.2 ст.221 та ч.3 ст.244 при винесені додаткового рішення, але на підставі ч.2 ст.277 ГПК України вважає його таким, що не може бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки воно не призвело до неправильного вирішення справи. Також колегія не вбачає підстав для скасування додаткового рішення на підставі п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України виклик сторін або інших учасників справи в судове засідання при винесені додаткового рішення віднесено до прав суду, які він реалізує у разі необхідності, отже це не є обов’язковим.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду законними та обґрунтованими і не вбачає підстав для їх скасування, а апеляційну скаргу ПрАТ "Одеський коньячний завод" залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст. 221, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2018 та додаткове рішення від 13.04.2018 у справі №916/1316/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" – без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 110 ГПК України може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 19.06.2018 о 17.45.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький