Постанова № 74780724, 14.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2018 р. Справа№ 910/23335/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Ярмак О.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14 червня 2018 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “АТП 13058”

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 03.04.2018 (повний текст рішення складено 03.04.2018)

у справі № 910/23335/17 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Публічного акціонерного товариства “АТП 13058”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія”

про стягнення 18482,05 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/23335/17 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "АТП 13058" підлягає стягненню на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 18 482,05 грн. суми страхового відшкодування та 1 600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають обставинам справи та доданим до неї матеріалам, а рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято за неповного з'ясування обставин та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції встановлено, що «страховий сертифікат Зелена карта UА 045/10980508 видано 19.05.2015р. по 18.08.2015р. тобто в період після дати ДТП, а кінцева дата сертифікату передує даті початку полісу». Однак вказаний факт не відповідає дійсності, дата скоєння ДТП за участю транспортного засобу відповідача є 13.08.2015. Крім цього, відповідно до копії бланку, наданого третьою особою, початкова та кінцева дата дії полісу відповідають хронології часу. Таким чином, під час ДТП страховий сертифікат Зелена карта UА 045/10980508 був чинним.

Апелянт зазначає, що визнання третьою особою 19.08.2015 року (тобто після скоєного ДТП, та повідомлення ПАТ АТП 13058 про настання страхового випадку) бланку полісу UА 045/10980508 - зіпсованим, не може встановлювати факт недійсності страхового полісу на час скоєння ДТП 13.08.2015 року та покладати відповідальність на власника транспортного засобу. Лист від третьої особи та повідомлення про визнання бланку полісу UА 045/10980508- зіпсованим, відповідач отримав 21.08.2015 року, тобто після скоєння ДТП.

Крім того, відомостями, внесеними до Протоколу про вилучення речей і документів у ОСОБА_2 від 20.09.2015 року, відповідно до якого у водія при поверненні в Україну інспектором прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону старшим прапорщиком ОСОБА_3, було вилучена картка міжнародного автомобільного страхування, код страховки 045 номер 10980508 на державний номерний знак транспортного засобу АА0612СК, марка транспортного засобу «Вольво» та картка міжнародного автомобільного страхування код страховки 045 номер 10980509 на причіп державний номер НОМЕР_1 (копія протоколу є у матеріалах справи).

На думку апелянта, відповідачем надано всі необхідні докази про наявність правовідносини з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та чинність страхового сертифікату Зелена карта А 045/10980508 по відношенню до транспортного засобу Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату скоєння ДТП.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до Інструкції щодо заповнення бланку страхового сертифікату «Зелена картка» та бланку полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена Картка», форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 р. № 529 Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі Інструкція) визначено, що бланк страхового сертифікату «зелена картка» - картка міжнародного автомобільного страхування (оригінал та копія) та бланк полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена Картка» (копія та оригінал) вкупі являють собою комплект бланків страхових документів із чотирьох аркушів розміром 207 х 147 міліметрів, скріплених клеєм по верхньому обрізу. Оригінал і копія картки міжнародного автомобільного страхування (далі - Картка), виконані на зеленому самокопіювальному папері; копія і оригінал полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена Картка» (далі - Поліс), виконані на білому самокопіювальному папері.

Згідно пункту 1.3. Інструкції комплект бланків - Картка та Поліс (не відділяючи один від одного) заповнюються чітко, розбірливо, друкарським способом або від руки кульковою ручкою, виключно друкованими латинськими літерами, згідно з даними свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (техпаспорту) і документів, що посвідчують особу страхувальника (паспорт для виїзду за кордон, посвідчення водія). Картка та/ або Поліс, заповнені з виправленнями і закресленнями вважаються зіпсованими. Такий комплект бланків (оригінали та копії) вилучаються, і на ньому з нижнього лівого до верхнього правого кута проводиться лінія через весь аркуш. Зверху на лінії пишеться друкованими літерами слово "ЗІПСОВАНО", а в знизу під лінією -дата (п.1.4. Інструкції).

Апелянт зазначає, що на наданих копіях бланку страхового сертифікату, наданих третьою особою, помітки або виправлення чи закреслення, які є підставою для визнання страхового полісу «зіпсованим», відсутні.

31.05.2018 позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Навіть якщо припустити той факт, що сертифікат зеленої картки UА 045/10980508 був чинним на момент ДТП, то за відповідним сертифікатом було застраховано відповідальність за керування автомобіля Шевроле Лачетті н.з. ВК 7499 ВІ, в той час як дорожньо-транспортну пригоду було вчинено за участю автомобіля марки Вольво н.з. АА 0612 СК. Представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що автомобіль марки Вольво н.з. АА 0612 СК, яким керував ОСОБА_2 було застраховано за сертифікатом Зеленої картки UА 045/10980508, виданий Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» та оплати страхового платежу, внаслідок чого такий сертифікат набрав чинності, про що зазначено в рішенні Господарського суду м. Києва від 03 квітня 2018 року.

Позивач зазначає, що сертифікат Зеленої картки ІІА 045/10980508 визнаний зіпсованим Приватним акціонерним товариство «Українська транспортна страхова компанія» ще до дорожньо-транспортної пригоди та відповідну інформацію було занесено до централізованої бази даних МТСБУ у відповідності до ст. 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також позивач зазначає, що апелянт стверджує про те, що наявність страхового полісу Зелена картка у транспортного засобу перевіряють всі контролюючи державні органи України під час перетину кордону. Однак, твердження апелянта є необґрунтованими, без посилання на норми діючого законодавство та спростовується наступними обставинами.

Статтею 54 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що посадові особи відповідних органів Державної прикордонної служби України здійснюють перевірку наявності чинного на території України договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу.

Виходячи з вищенаведеної статті 54 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи перевіряють наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, а не сертифікатів Зеленої картки.

У відповідності до ст. 265 Кодексу про адміністративне правопорушення відповідний сертифікат зберігався посадовою особою до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 на території Білорусії, відповідний документ повинен був бути повернутий відповідачу. Однак, представником відповідача впродовж всього часу розгляду справи не було надано ані оригінал страхового сертифікату Зелена карта UА 045/10980508, яким було застраховано відповідальність за керування автомобілем марки Вольво н.з. АА 0612 СК, ані доказів сплати страхового платежу.

Позивач зазначає, що апелянт намагається всілякими методами довести той факт, що страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508 не був зіпсованим з посиланням на Інструкцію щодо заповнення бланку страхового сертифікату зеленка картка та бланку полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», форма якого затверджена розпорядження Держфінпослуг від 01.07.2010 року № 529. Однак, як вбачається з оригіналу страхового сертифікату Зелена карта UA 045/10980508, який міститься в матеріалах справи, відповідний сертифікат перекреслений та вважається зіпсованим. Якщо навіть припустити той факт, що страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508 не був зіпсованим, то за відповідним страховим сертифікатом Зелена карта UA 045/10980508 застраховано відповідальність за керування автомобілем марки Шевроле Лачетті н.з. ВК 7499 ВІ, в той час як дорожньо-транспортну пригоду було вчинено за участю автомобіля марки Вольво н.з. АА 0612 СК.

В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов’язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії”(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника третьої особи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи, який повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом участі в судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно довідки №0445664, 06.08.2015 року на території Республіки Білорусі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген, реєстраційний номер АМ 87455 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2

Як вбачається зі вказаної довідки, що також не заперечується відповідачем на місці ДТП водієм ОСОБА_2 було пред’явлено страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508, оформлений на бланку третьої особи.

Позивач зазначає, що вказаний сертифікат не був чинним станом на дату ДТП, оскільки його було видано по відношенню до транспортного засобу іншого, аніж той яким керував відповідач під час ДТП, а третя особа (страховик) заперечує справжність сертифікату, який був пред’явлений на місці ДТП, оскільки бланк полісу значиться як зіпсований (лист третьої особи від 19.08.2015р.).

У відповідності до вимоги Білоруського бюро транспортного страхування від 23.09.2015р., стосовно ДТП 06.08.2015р. у Республіці Білорусі повідомляється, що страхувальника ОСОБА_2 визнано відповідальним за виникнення шкоди, справу врегульовано та сплачено страхове відшкодування, витрати за страховим випадком складають 719,97 євро.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2015р. позивачем на підставі платіжного доручення в іноземній валюті № 2239 від 20.10.2015р. здійснено виплату страхового відшкодування на суму 973,75 євро, правомірність здійснення якої була перевірена АТ “Укрексімбанк” як агентом валютного контролю.

Згідно довідки позивача № 5-41/11508 від 15.05.2017р. виплачена 22.10.2015р. Білоруському бюро транспортного страхування сума страхового відшкодування по платіжному доручення № 2239 в сумі 719,97 євро у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день сплати складає 18 482,05 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензією № 8.2-13/13968 від 09.06.2017р. до відповідача на суму 18 482,05 грн., яка отримана останнім 14.06.2017р. та була залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, ч. 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія автомобіля Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 06.08.2015р. на території Республіки Білорусь встановлена компетентним органом Республіки Білорусь, яка підтверджена Білоруським бюро транспортного страхування, яким за вказаним страховим випадком здійснено виплату суми страхового відшкодування потерпілій особі.

Як вбачається з довідки №0445664, що також не заперечується відповідачем на місці ДТП водієм ОСОБА_2 було пред’явлено страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508, оформлений на бланку третьої особи.

З наявного у матеріалах справи оригіналу страхового сертифікату Зелена карта UA 045/10980508 вбачається, що його було видано по відношенню до автомобіля Шевролет, реєстраційний номер НОМЕР_4 з 19.05.2015 по 18.08.2015, тобто, як слушно зауважує позивач вказаний сертифікат не був чинним станом на дату ДТП, оскільки його було видано по відношенню до транспортного засобу іншого, аніж той яким керував відповідач під час ДТП.

Вищевказаний страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508 видано 19.05.2015р. по 18.08.2015р. тобто, в період після дати ДТП, а кінцева дата сертифікату передує даті початку дії полісу.

В свою чергу, третя особа (страховик) заперечує справжність сертифікату, який був пред’явлений на місці ДТП, оскільки бланк полісу значиться як зіпсований (лист третьої особи від 19.08.2015р. міститься в матеріалах справи).

22.10.2015р. позивачем виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 973,75 євро на підставі платіжного доручення в іноземній валюті № 2239 від 20.10.2015р.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з довідки №0445664 про дорожньо-транспортну пригоду власником автомобіля Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_3 є відповідач, що останнім при розгляді справи не заперечується, як і не заперечується перебування водія ОСОБА_2 у трудових правовідносинах з відповідачем.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена Картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.

Згідно ст. 40.1. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ.

У відповідності до положень ст. 40.2. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" було здійснене відшкодування шкоди за страховика - члена об'єднання або за власника та/або користувача зареєстрованого в Україні транспортного засобу, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ та регламентні виплати з фонду страхових гарантій мають бути компенсовані такими особами МТСБУ в повному обсязі.

Оскільки при розгляді даного спору судом встановлено, що винною в ДТП особою було пред’явлено зіпсований страховий сертифікат, позивач, виплативши страхове відшкодування на підставі ст. 40.2. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” отримав право вимоги до відповідача у межах фактичних витрат (18 482,05 грн.).

Враховуючи, що страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508 видано по відношенню до транспортного засобу іншого, аніж той, яким керував водій ОСОБА_2 під час ДТП, невірно вказаний період його дії, заперечення справжності сертифікату страховиком, який був пред’явлений на місці ДТП, оскільки бланк полісу значиться як зіпсований, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів протилежного, колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо пред’явленння на місці ДТП страхового сертифікату Зелена карта UA 045/10980508, оформленого на бланку третьої особи, а тому за саме третя особа, як страховик, має нести відповідальність за вказаним страховим випадком.

Суду не надано доказів того, що страховий сертифікат Зелена карта UA 045/10980508 був чинним по відношенню до транспортного засобу Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_3, станом на дату скоєння ДТП, доказів оплати страхового платежу внаслідок чого такий сертифікат набрав чинності.

Посилання відповідача на вилучення страхового сертифікату Зелена карта UA 045/10980508 не спростовують встановлених судом обставин того, що такий сертифікат було видано по відношенню до автомобіля Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_3.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 18 482,05 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянт не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що на момент ДТП автомобіль марки Вольво н.з. АА 0612 СК був застрахований згідно страхового сертифікату та останній був чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, а отже суд першої інстанції правомірно виніс з додержанням норм матеріального і процесуального права рішення про задоволення позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до Публічного акціонерного товариства «АТП 13058» у відповідності до ст. 40.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “АТП 13058” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі №910/23335/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/23335/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/23335/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

ОСОБА_1