Рішення № 74780684, 18.06.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2018 р. м. Хмельницький

Справа № 924/236/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Крамара С.І.,

при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький

до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький

про стягнення 4281838,26 грн., з яких: 3672646,01 грн. - основного боргу, 259707,94 грн. - пені, 83377,27 грн. - 3% річних та 266107,04 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю № 0072 Др-18-0218 від 13.02.18р.

від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю № 748 від 20.02.18р.

В судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 4412967,00 грн., з яких: 3803774,75 грн. - основного боргу, 259707,94 грн. пені, 266107,04 грн. інфляційних втрат та 83377,27 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942103FOJAT016. Відповідно до п. 2.1 договору, оператор ГРМ зобов’язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов’язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Позивач на виконання умов договору надав відповідачу протягом 2016-2018рр. послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг з транспортування газу. Відповідачем лише частково проведено розрахунки за надані йому послуги з розподілу природного газу за вищевказаний період, у зв’язку з чим за ним рахується заборгованість за грудень 2017р. – лютий 2018р. в сумі 3803774,75 грн. Крім того, у зв'язку із несвоєчасною оплатою заборгованості, позивач на підставі п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 259707,94 грн. пені, 83377,27 грн. 3% річних та 266107,04 грн. інфляційних втрат. При цьому, до позовної заяви додав примірник типового договору розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015р. №2498, копії заяви-приєднання №0942103FOJAT016, актів наданих послуг з розподілу та транспортування природного газу з 31.01.2016р. по 28.02.2018р., виписок з рахунку, акту звіряння від 29.03.2018р., розрахунок основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує та посилається на те, що порушення грошового зобов’язання з боку останнього сталось з об’єктивних причин, на які відповідач не міг вплинути, а саме: несвоєчасне відшкодування з бюджету різниці в тарифах, існування значної заборгованості населення, неспроможність покрити поточні витрати на виробництво теплової енергії, збитковість комунального підприємства, а саме 9308,4 тис. грн. збитку станом на 01.04.2018р. Враховуючи викладені обставини, скрутне матеріальне становище підприємства та посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст. 233 ГК України, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 90%. До відзиву додано довідку про фінансовий стан від 01.04.2018р., а 16.05.2018р. долучено до матеріалів справи копію акту звіряння розрахунків за надані пільги на оплату житлово-комунальних послуг, акту звіряння розрахунків за надані населенню субсидії на ЖКП по опаленню станом на 01.05.2018р.

03.05.2018р. позивачем подано відповідь на відзив, у якій з посиланням на ч. 2 ст. 218 ГК України наголошує, що посилання боржника на неможливість виконання грошового зобов’язання через відсутність необхідних коштів або вини є безпідставним та не звільняє від обов’язку сплатити основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання. Зазначає, що відповідач не позбавлений можливості самостійно здійснювати розрахунки з позивачем, в тому числі з інших рахунків. Заперечує проти зменшення розміру неустойки оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження винятковості обставин, які б надавали право на зменшення розміру пені. Крім того, стверджує, що позивач теж перебуває у скрутному матеріальному становищі внаслідок збитковості. До відповіді на відзив додано копії звіту про фінансові результати за І квартал 2018р., довідки від 02.05.2018р., виписки по рахунку з 01.01.2016р. по 01.05.2018р.

15.05.2018р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог по справі у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. В заяві зазначено, що відповідач на протязі березня-квітня 2018р. продовжував отримувати та оплачувати послуги з розподілу природного газу, та плату в розмірі 1397399,00 грн. проведену у квітні 2018р. зараховано як оплату послуг за грудень 2017р. – січень 2018р. в порядку черговості надходження. При цьому за послуги з розподілу природного газу у березні 2018р. відповідачем сплачено частково, і тому в частині сплати основного боргу за вказаний місяць просить стягнути 1 266 270,26 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3672646,01 грн. основного боргу (за січень-березень 2018 року), 259707,94 грн. пені, 266107,04 грн. інфляційних втрат та 83377,27 грн. - 3% річних. До заяви додано уточнений розрахунок позовних вимог, копії акту звіряння взаємних розрахунків за березень-квітень 2018р. станом на 15.05.2018р., виписки з рахунку від 25.04.2018р., актів надання послуг від 31.03.2018р. та від 30.04.2018р. У судовому засіданні 16.05.2018р. вказану заяву розглянуто та прийнято судом.

30.05.2018р. позивачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 1000000,00 грн., в зв’язку з тим, що відповідач добровільно розрахувався, що підтверджується банківською випискою від 25.04.2018р., а тому просить суд стягнути з відповідача 2672646,01 грн. основного боргу, 259707,94 грн. пені, 266107,04 грн. інфляційних втрат, 83377,27 грн. 3% річних, 49227,57 грн. судового збору, та повернути з державного бюджету 18664,53 грн. надмірно сплачений судовий збір.

18.06.2018р. позивачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 37 279,91 грн., які відповідачем надмірно сплачено за послуги з розподілу природного газу за травень 2018р., та вирішено зарахувати в рахунок погашення боргу за січень-березень 2018р. Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 635 366,10 грн. основного боргу, 259707,94 грн. пені, 266107,04 грн. інфляційних втрат, 83377,27 грн. 3% річних, 49227,57 грн. судового збору, та повернути з державного бюджету 19223,73 грн. надмірно сплачений судовий збір. До заяви додано копію акту наданих послуг від 31.05.2018р. та виписки па рахунку за 01.05.2018р.-31.05.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі, проти зменшення розміру неустойки заперечує.

Представник відповідача існування основного боргу перед позивачем визнає, просить суд врахувати майновий стан відповідача та зменшити розмір пені.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

За заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №0942103FOJAT016, між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі” (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2494 (п. 1.2 договору).

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).

За умовами п. 2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов’язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

У розділі VI договору сторони погодили порядок розрахунків. Зокрема, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 6.4 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу народного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата, оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 6.5 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт Споживача до повного погашення заборгованості.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачені обов'язки оператора ГРМ, зокрема: розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (пп. 1 п. 7.1 договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (пп. 6. п. 7.1 договору).

При цьому оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (пп. 1 п. 7.2 договору).

За умовами пп. 1 п. 7.4 договору споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток акти наданих послуг з розподілу природного газу, в яких зазначено про розподіл оператором ГРМ природного газу та прийняття його споживачем із зазначенням об’ємів, вартості послуг, а саме: 4251,768 тис. м.куб. газу в січні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 3167907,30 грн. (акт №ХМ000002356 від 31.01.2016р.); 3074,484 тис. м.куб. газу в лютому 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 2290736,54 грн. (акт №ХМ000004891 від 29.02.2016р.); 2926,884 тис.м.куб. газу в березні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 2180762,74 грн. (акт №ХМ000007329 від 31.03.2016р.); 813,441 тис.м.куб. газу в квітні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 628139,14 грн. (акт №ХМ000009061 від 30.04.2016р.); 433,964 тис.м.куб. газу в травні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 335107,00 грн. (акт №ХМ000015099 від 31.05.2016р.); 536,848 тис.м.куб. газу в червні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 414554,03 грн. (акт №ХМ000016048 від 30.06.2016р.); 528,096 тис.м.куб. газу в липні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 407795,74 грн. (акт №ХМ000016979 від 31.07.2016р.); 529,503 тис.м.куб. газу в серпні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 408882,22 грн. (акт №ХМ000017957 від 31.08.2016р.); 550,284 тис. м.куб. газу в вересні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 424929,30 грн. (акт №ХМ000018940 від 30.092016р.); 2287,209 тис.м.куб. газу в жовтні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 1687960,25 грн. (акт №ХМ000020895 від 31.10.2016р.); 3396848 тис.м. куб. природного газу, сума послуг – 2506873,82 грн. у листопаді 2016р. (акт №ХМ000023235 від 30.11.2016р.); 4014,066 тис.м.куб. природного газу на суму 2962380,71 грн. у грудні 2016р. (акт №ХМ000025814 від 31.12.2016р.); 4402,429 тис. м.куб. газу в січні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 3144390,89 грн. (акт №ХМ000002495 від 31.01.2017р.); 3509,715 тис. м.куб. газу в лютому 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 2506778,84 грн. (акт №ХМ000004920 від 28.02.2017р.); 2570,645 тис.м.куб. газу в березні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 1836057,48 грн. (акт №ХМ000007144 від 31.03.2017р.); 782,007 тис.м.куб. газу в квітні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 558540,68 грн. (акт №ХМ000007737 від 28.04.2017р.); 546,079 тис.м.куб. газу в травні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 390031,46 грн. (акт №ХМ000009106 від 31.05.2017р.); 455,088 тис.м.куб. газу в червні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 325042,06 грн. (акт №ХМ000010247 від 30.06.2017р.); 529,268 тис.м.куб. газу в липні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 378024,37 грн. (акт №ХМ000011344 від 31.07.2017р.); 525,164 тис.м.куб. газу в серпні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 375093,13 грн. (акт №ХМ000012322 від 31.08.2017р.); 548,819 тис. м.куб. газу в вересні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 391988,48 грн. (акт №ХМ000013376 від 30.092017р.); 1365,984 тис.м.куб. газу в жовтні 2017р., сума послуг з розподілу газу склала 975640,42 грн. (акт №ХМ000014433 від 31.10.2017р.); 2857,7 тис.м. куб. природного газу, сума послуг – 2041083,65 грн. у листопаді 2017р. (акт №ХМ000038799 від 30.11.2017р.); 3283,097 тис.м.куб. природного газу на суму 2344919,20 грн. у грудні 2017р. (акт №ХМ000040957 від 31.12.2016р.); 3716,605 тис. м.куб. газу в січні 2018р., сума послуг з розподілу газу склала 2654547,96 грн. (акт №ХМ000002238 від 31.01.2018р.); 3539,772 тис. м.куб. газу в лютому 2018р., сума послуг з розподілу газу склала 2528246,75 грн. (акт №ХМ000004200 від 28.02.2018р.); 3715,768 тис.м.куб. газу в березні 2018р., сума послуг з розподілу газу склала 2653950,13 грн. (акт №ХМ000006673 від 31.03.2018р.); 916,956 тис. м. куб. газу в квітні 2018р., сума послуг з розподілу газу склала 654926,65 грн. (акт №ХМ000008736 від 30.04.2018р.); 590,615 тис. м. куб., в травні 2018р., сума послуг з розподілу газу склала 421840, 86 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково та станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість останнього перед позивачем за послуги з розподілу природного газу за період з січня по березень 2018 року становить 3672646,01 грн. Після відкриття провадження у справі №924/236/18 відповідачем оплачено 1 037 279,91 грн.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п. 8.2. договору нарахував пеню в розмірі 259707,94 грн. загалом за період з 30.03.2017р. по 29.03.2018р. з урахуванням проплат по окремих актах наданих послуг, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, просить стягнути 266107,04 грн. інфляційних втрат (за зобов’язаннями лютого 2016р. на суму 17255,66 грн., березня 2016р. на суму 59292,91 грн., квітня 2016р. на суму 628,14 грн., жовтня 2016р. на суму 10675,71 грн., листопада 2016р. на суму 152121,02 грн., грудня 2016р. на суму 2326,24 грн., грудня 2017р. на суму 2872,36 грн.) та 83377,27 грн. три відсотки річних загалом за період з 01.02.2016р. по 29.03.2018р.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість за послуги з розподілу природного газу в повному обсязі не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення (з урахуванням заяв про зменшення та про закриття провадження в частині) 2 635 366,10 грн. основного боргу, 259707,94 грн. пені, 266107,04 грн. інфляційних втрат, 83377,27 грн. 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

З положень ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і свого законного інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов’язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та КП „Південно – Західні тепломережі” м. Хмельницький (споживач) укладено типовий договір на розподіл природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942103FOJAT016. У договорі зазначено, що останній є публічним договором та договором приєднання.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу природного газу за період з січня 2016р. по травень 2018р., про що складено та підписано акти наданих послуг з розподілу та транспортування природного газу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).

У п. 6.4 договору визначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог та виписок з рахунку позивача вбачається, що КП "Південно-Західні тепломережі" не у повному обсязі оплатило послуги з розподілу природного газу за січень – березень 2018 року, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 3672646,01 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач перерахував позивачу заборгованість в сумі 1 037 279,91 грн. основного боргу після відкриття провадження у справі, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 25.04.2018р. та за період 01.05.2018р.-31.05.2018р.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки подані позивачем заяви про закриття провадження в частині сплати 1 037 279,91 грн. основного боргу, не суперечать діючому законодавству, не порушують охоронювані законом права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає за належне на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження в частині стягнення 1 037 279,91 грн. основного боргу по справі №924/236/18.

Враховуючи, що заборгованість за послуги з розподілу природного газу підтверджується належними доказами, визнання основного боргу представником відповідача та відсутність в матеріалах справи доказів погашення останнього, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 635 366,10 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 8.2 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою за послуги з розподілу природного газу, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 259707,94 грн. згідно поданого розрахунку по кожному акту окремо з врахуванням часткової оплати суми боргу, зокрема: за зобов'язаннями жовтня 2016р. за період з 30.03.2017р. по 14.04.2017р. сума пені складає 960,80 грн., за зобов'язаннями листопада 2016р. за період з 30.03.2017р. по 31.05.2017р. сума пені складає 104889,13 грн., за зобов'язаннями грудня 2016р. за період з 30.03.2017р. по 26.05.2017р. сума пені складає 24235,39 грн., за зобов'язаннями грудня 2017р. за період з 10.01.2018р. по 02.03.2018р. сума пені складає 22174,41 грн., за зобов'язаннями січня 2018р. за період з 12.02.2018р. по 02.03.2018р. сума пені складає 81773,17 грн., за зобов'язаннями лютого 2018р. за період з 12.03.2018р. по 29.03.2018р. сума пені складає 25675,04 грн.

При перерахунку судом заявленої до стягнення суми пені, останнім враховано, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" надано роз'яснення. Зокрема у п. 1.9 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов до висновку, що позивачем обраховано пеню поза межами максимально можливого розміру за заявлений період, оскільки враховано фактичний день сплати боргу тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При цьому судом враховується, що відповідач у відзиві на позов та в судових засіданнях посилається на те, що порушення грошового зобов’язання з боку останнього сталось з об’єктивних причин, на які відповідач не міг вплинути, звертає увагу суду на скрутне матеріальне становище підприємства та просить суд зменшити розмір неустойки на 90%.

При стягненні пені судом враховується, що згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, може бути зменшено за рішенням суду, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства господарським судам Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано роз'яснення, зокрема у п. 3.17.4 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд приймає до уваги, що відповідач є комунальним підприємством. Також, відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, а саме: немає можливості повністю і своєчасно сплачувати податки до бюджету, здійснювати своєчасно виплати заробітної плати працівникам, відновлювати своєчасно мережі та обладнання котелень. Крім того, з державного бюджету невчасно відшкодовується різниця в тарифах на теплопостачання, що впливає на господарську діяльність підприємства. Згідно довідки про фінансовий стан підприємства, фінансовий результат по господарській діяльності станом на 01.04.2018р. становить збиток в розмірі 9308,4 тис. грн., що свідчить про збитковість діяльності.

Судом враховано, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання. Відповідний висновок узгоджується з позицією викладеною у постановах Верховного суду України від 15.05.2012 №11/446, від 26.12.2011 №9/400 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

Проте, зважаючи на систематичне погашення відповідачем основного боргу за типовим договором розподілу природного газу до та після звернення з позовом до суду, заявлені позивачем до стягнення, окрім пені, значні розміри 3% річних та інфляційних нарахувань, скрутне фінансове становище підприємства відповідача та незначне порушення строків сплати заборгованості, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50% , тобто до 129 474,14 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача три відсотки річних в сумі 83377,27 грн., зокрема: за зобов'язаннями січня 2016р. за період з 01.02.2016р. по 21.03.2016р. в сумі 4439,42 грн., за зобов'язаннями лютого 2016р. за період з 01.03.2016р. по 26.04.2016р. в сумі 7407,44 грн., за зобов'язаннями березня 2016р. за період з 01.04.2016р. по 02.06.2016р. в сумі 8045,23 грн., за зобов'язаннями квітня 2016р. за період з 01.05.2016р. по 21.06.2016р. в сумі 2192,43 грн., за зобов'язаннями травня 2016р. за період з 01.06.2016р. по 29.06.2016р. в сумі 629,20 грн., за зобов'язаннями червня 2016р. за період з 01.07.2016р. по 27.07.2016р. в сумі 135,12 грн., за зобов'язаннями липня 2016р. за період з 01.08.2016р. по 17.08.2016р. в сумі 161,62 грн., за зобов'язаннями серпня 2016р. за період з 01.09.2016р. по 05.09.2016р. в сумі 2,86 грн., за зобов'язаннями вересня 2016р. за період з 01.10.2016р. по 13.10.2016р. в сумі 23,50 грн., за зобов'язаннями жовтня 2016р. за період з 01.11.2016р. по 31.03.2017р. в сумі 3362,78 грн., за зобов'язаннями листопада 2016р. за період з 12.12.2016р. по 31.08.2017р. в сумі 38602,14 грн., за зобов'язаннями грудня 2016р. за період з 10.01.2017р. по 26.09.2017р. в сумі 6678,76 грн., за зобов'язаннями грудня 2017р. за період з 10.01.2018р. по 29.03.2018р. в сумі 2046,06 грн., за зобов'язаннями січня 2018р. за період з 12.02.2018р. по 29.03.2018р. в сумі 7385,27 грн., за зобов'язаннями лютого 2018р. за період з 12.03.2018р. по 29.03.2018р. в сумі 2265,44 грн.

При перерахунку заявленого позивачем до стягнення розміру 3% річних, судом встановлено, що позивачем обраховано 3% річних за невірно визначений період оскільки прострочення платежу виникає з 11 числа місяця наступного за звітним, а не з 01 числа наступного місяця як у поданому розрахунку. З огляду на викладене, суд вважає за належне позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольнити частково на суму 77043,35 грн., у решті заявлених 3% річних належить відмовити.

Також позивачем згідно з поданим розрахунком заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 266107,04 грн. за наступні періоди:

- за зобов’язаннями лютого 2016р. за березень 2016р. нараховано 17255,66 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями березня 2016р. за період з квітня 2016р. по травень 2016р. нараховано 59292,91 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями квітня 2016р. за травень 2016р. нараховано 628,14 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями жовтня 2016р. за період з листопада 2016р. по лютий 2017р. нараховано 10675,71 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями жовтня 2016р. за період з листопада 2016р. по лютий 2017р. нараховано 10675,71 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями листопада 2016р. за період з січня 2017р. по липень 2017р. нараховано 152121,02 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями грудня 2016р. за період з лютого 2017р. по липень 2017р. нараховано 23261,24 грн. інфляційних втрат;

- за зобов’язаннями грудня 2017р. за лютий 2018р. нараховано 2872,36 грн. інфляційних втрат.

При перерахунку заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за допомогою програмного забезпечення „Законодавство України” встановлено, що останні обраховано за визначений позивачем період у більшому розмірі, тому суд вважає за належне позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольнити частково на суму 265422,71 грн., у решті належить відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в розмірі 2 635 366,10 грн. основного боргу, 129 747,14 грн. пені, 77 043,35 грн. 3% річних, 265 422,71 грн. інфляційних витрат. В решті заявлених позовних вимог слід відмовити.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі; зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

При цьому, судові витрати у справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України „Про судовий збір”, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" м. Хмельницький до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький про стягнення 4281838,26 грн., з яких 3672646,01 грн. основного боргу, 259707,94 грн. пені, 83377,27 грн. 3% річних та 266107,04 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1, ідентифікаційний код 36123019) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", (м. Хмельницький, просп. Миру, 41, ідентифікаційний код 05395598) - 2 635 366,10 грн. основного боргу, 129 747,14 грн. пені, 77 043,35 грн. 3% річних, 265 422,71 грн. інфляційних витрат, 44 559,90 грн. витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 1 037 279,91 грн. основного боргу.

Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (м. Хмельницький, просп. Миру, 41, ідентифікаційний код 05395598) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 19223,73 грн., перерахований згідно платіжного доручення №3475 від 28.03.2018р., на підставі п.п. 1, 5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.11р. №3674-VI.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 та пп. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст складено 19.06.2018р.

Суддя С.І. Крамар